Листовик сірогорлий
Листовик сірогорлий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Sclerurus albigularis Sclater & Salvin, 1869 | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Листови́к сірогорлий[2] (Sclerurus albigularis) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Довжина птаха становить 16—18 см, вага 34—46 г. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення переважно коричневе, хвіст чорнуватий. Обличчя і горло білуваті або світло-сірі, груди рудувато-коричневі. Дзьоб відносно довгий, довжиною 2 см, прямий і темний.
Виділяють сім підвидів:[3]
- S. a. canigularis Ridgway, 1889 — Коста-Рика і західна Панама (захід Чирикі);
- S. a. propinquus Bangs, 1899 — Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта (північна Колумбія);
- S. a. albigularis Sclater, PL & Salvin, 1869 — Сьєрра-де-Періха, Східний хребет Колумбійських Анд, Венесуельські Анди (Кордильєра-де-Мерида, Прибережний хребет), Тринідад і Тобаго;
- S. a. kunanensis Aveledo & Ginés, 1950 — півострів Парія[en] (північно-східна Венесуела);
- S. a. zamorae Chapman, 1923 — східні передгір'я Анд в Еквадорі (на південь від Напо) і Перу (від Кахамарки до Паско);
- S. a. albicollis Carriker, 1935 — південний схід Перу (Укаялі), західна Бразилія (Акрі, Рондонія, Мату-Гросу), східні передгір'я Анд в Болівії;
- S. a. kempffi Kratter, 1997 — Серранія-де-Уанчака (східна Болівія).
Сірогорлі листовики мешкають у Коста-Риці, Панамі, Колумбії, Венесуелі, Еквадорі, Перу, Болівії та Бразилії. Вони живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 2200 м над рівнем моря. Живляться безхребетними, яких шукають в опалому листі.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Їм загрожує знищення природного середовища.
- ↑ BirdLife International (2016). Sclerurus albigularis. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 1 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 01 квітня 2022.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |