Перейти до вмісту

Литвинчук Георгій Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Литвинчук Георгій Семенович
Народився27 червня 1931(1931-06-27) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ростов-на-Дону, РСФРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер9 серпня 2006(2006-08-09) (75 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Одеса, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна РРФСР
 Україна
 Португалія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПівденний федеральний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПівденний федеральний університет
ОНУ ім. І. І. Мечникова
Інститут економіки АН України
Морський гідрофізичний інститут НАН України
Instituto Superior Técnico Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук[1]
Науковий керівникMikhail Grigorievich Khaplanovd[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиВасилевський Микола Леонідовичd[2]
Yuri Latushkind[2]
Michael Shapirod[2]
Спітковський Ілля Матвійовичd[2]
Vladislav Viktorovich Kravchenkod[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
заслужений діяч науки і техніки України

Литвинчук Георгій Семенович (27 червня 1931, Ростов-на-Дону, — 9 серпня 2006, Одеса) — відомий математик. Доктор фізико-математичних наук (1969), професор (1969). Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1989)[3].

Після за­кінчення у 1955 році навчання в Ростовському університеті працює викладачем у цьому ж закладі. У період 1964—1974 рр. — завідував кафедрою математичного аналізу в Одеському університеті. У період 1974—1986 — завідував відділом математичного моделювання Інституту економіки АН УРСР. У 1989 — завідував відділом відділення гідроакустики Морського гідрофізичного інституту АН УРСР.

У період 1992—2004 рр. жив і працював у Пор­тугалії. З 1992 по 1994 — працював у відділі математики Вищого технічного інституту (Лісабон). З 1994 по 2004 — професор Університету острова Мадейра.

Основні наукові дослідження — сингулярні інтеграли та інтегрально-функціональні оператори, крайові задачі теорії аналітичних функцій та їх узагальнень. Розвинув метод побудови нетерової теорії сингулярності інтегральних рівнянь та за допомогою цього методу здобув критерій нетеровості та формулу для індекса сингулярності інтегрального оператора зі зсувом Карлемана.

Вибрані праці

[ред. | ред. код]
  • Краевые задачи и сингулярные интегральные уравнения со сдвигом. Москва, 1977. Пекін, 1982);
  • Применение математических методов к прогнозированию и управлению качеством водных ресурсов речных бассейнов. К., 1979;
  • Факторизация ма­триц-функций. Москва, 1984 (у співавторстві);
  • Математические модели экономико-экологических процессов. Москва, 1986;
  • The method of conformal gluing for the Haseman Boundary Value Problem on an Open Contours // Complex Variable. 1996. Vol. 28 (у співавторстві);
  • Solvability Theo­ry of Boundary Value Problems and Sin­­gular Integral Equations with Shift. Dord­recht, 2000.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]