Литвин Микола Вікторович

	Микола Литвин
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Вікторович Литвин
Народження	27 листопада 1963 (61 рік)
	с. Чистогалівка,; Чорнобильський район,; Київська область, УРСР
Зріст	181 см
Вага	74 кг
Громадянство	СРСР; Україна
Позиція	захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Тренерська діяльність**
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
	** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Литвин.

Микола Вікторович Литвин (нар. 27 листопада 1963, с. Чистогалівка, Чорнобильський район, Київська область, УРСР) — радянський та український футболіст, захисник, по завершенні кар'єри — український футбольний тренер.

Кар'єра гравця

Народився в селі Чистогалівка (Чорнобильський район) Київської області. Футболом розпочав займатися в рідному селі, виступав за однойменну команду в чемпіонаті Чорнобильського району^[1]. Потім виступав на обласному рівні. Виступав за юнацьку збірну Київської області, куди його запросив Віктор Дмитрович Удалов. Саме він порекомендував Литвина до Республіканської спортивної школи-інтернату, де юний гравець тренувався під керівництвом Володимира Олексійовича Горбача та Володимира Григоровича Киянченка^[1]. Викликався до юнацьких збірних СРСР, проте в поєдинку проти норвезьких однолітків зазнав важкої травми, через що змушений був пропустити юнацький чемпіонат Європи^[1].

У професіональному футболі дебютував у 17-річному віці, 1981 року, у футболці «Десни». В дебютному для себе сезоні серед професіоналів зіграв 6 матчів та відзначився 1 голом у Другій лізі. Наступного року перейшов до «Таврії», яка напередодні вибула в Першу союзну лігу. В команді виступав під керівництвом Анатолія Конькова. У кримському клубі виступав два роки, провів 24 матчі в Першій лізі та 3 поєдинки в першості дублерів. Сезон 1984 року розпочав в аматорському клубі «Папірник» (Єжва), проте того ж року повернувся в Україну, де відіграв півтора сезони в друголіговому житомирському «Спартаку». Виступав під керівництвом Валерія Андрійовича Стародубова та Юхима Григоровича Школьникова^[1]. У 1986 році повертається до Чернігова, де підсилює місцеву «Десну». У команді відіграв 4 сезони, за цей час зіграв 169 матчів у Другій союзній лізі, відзначився 26-а голами. Потім приєднався до «Буковини», у футболці якої зіграв у передостанньому розіграші Другої та останньому розіграші Першої ліг.

У 1992 році перейшов до «Ниви». Дебютував у Вищій лізі 21 березня 1992 року в програному (0:4) виїзному поєдинку 4-о туру підгрупи 1 проти запорізького «Торпедо». Литвин вийшов на поле у стартовому складі та відіграв увесь матч, а на 79-й хвилині не зміг реалізувати пенальті у ворота «торпедівців»^[2]. «Реабілітувався» Микола вже 27 березня, коли на 5-й хвилині переможного (3:0) домашнього поєдинку 5-о туру підгрупи 1 Вищої ліги «Нива» обіграла львівські «Карпати». Литвин вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч^[3]. У «вишці» провів 9 матчів, відзначився 1 голом. По ходу сезону підсилив першоліговий «Хімік». У футболці житомирян зіграв 29 матчів та відзначився 2-а голами, ще 1 поєдинок зіграв у кубку України. Паралельно з виступами в «Поліссі» грав за аматорські колективи: у сезоні 1992/93 років — за чернігівський «Текстильник», а в першій половині сезону 1993/94 років — за «Коростень».

Під час зимової паузи сезону 1993/94 років перебрався до сусідньої Білорусі, де став гравцем «Ведрича» (Річиця). У білоруській «вишці» зіграв 15 матчів, відзначився 1 голом. Під час зимової перерви сезону 1994/95 років повернувся до України, де відіграв півтора сезони в друголіговій «Росі». Футбольну кар'єру завершив у 1996 році.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця, після нетривалої паузи, розпочав тренерську діяльність. З 2003 по 2004 рік працював головним тренером національної жіночої збірної України^[4]. У 2013 році очолював аматорський клуб «Арсенал» (Володарка). З 2014 року працював на різних адміністративних та тренерських посадах у клубі «Арсенал-Київщина».

Особисте життя

Має трьох братів: Євгена, Василя та Валентина. Усі вони в молодості займалися футболом, виступали в районних та обласних футбольних змаганнях^[1], проте жоден з них не грав у «командах майстрів».

Досягнення

Чемпіонат України серед жінок
- Чемпіон (1): 2002
- Срібний призер (2): 1997, 2003

Кубок України серед жінок
- Володар (1): 2002
- Фіналіст (1): 2003

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Найвідоміший з Литвинів. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 12 серпня 2019.
↑ «Торпедо» (Запоріжжя) - «Нива» (Вінниця) [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ «Нива» (Вінниця) - «Карпати» (Львів) [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Волощук, 2020, с. 157, 168, 180.

Література

Волощук О. М. «Легенда» молодости нашей : [рос.]. — Чернигов : Десна Полиграф, 2020. — 416 с. — 250 екз. — ISBN 978-617-7833-49-8.

Посилання

Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ
Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Профіль гравця^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} на сайті «Український футбол»
Профіль гравця на сайті footbook.ru
Профіль гравця [Архівовано 30 квітня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Історія Таврії»
Профіль гравця на сайті teams.by
Профіль тренера^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]} на сайті «Український футбол»
Профіль тренера на сайті soccerway.com
Профіль тренера [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
Профіль тренера на сайті soccerpunter.com

[Найвідоміший-1] а ^б ^в ^г ^д Найвідоміший з Литвинів. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 12 серпня 2019.

[2] «Торпедо» (Запоріжжя) - «Нива» (Вінниця) [Архівовано 15 серпня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] «Нива» (Вінниця) - «Карпати» (Львів) [Архівовано 27 травня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[FOOTNOTEВолощук2020157,_168,_180-4] Волощук, 2020, с. 157, 168, 180.

[1]

[2]

[3]

[4]