Лифар Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лифар Сергій Іванович
 Капітан
Загальна інформація
Народження17 лютого 1969(1969-02-17)
Матусів, Шполянський район
Смерть7 серпня 2014(2014-08-07) (45 років)
Довжанський район
ПохованняШполянський район
Alma MaterНаціональна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лифар.

Сергі́й Іва́нович Лифар — капітан, Державна прикордонна служба України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Уродженець Шполянського району. Вчився у місцевій школі № 2, 10 клас закінчував у школі № 1. Після закінчення школи вирішив обрати військову службу. Не вступивши з першого разу до військового училища, Сергій Лифар пішов служити в армію. Після строкової в Забайкаллі вступає до школи прапорщиків. Повернувшись додому, одружився, та з дружиною повернувся на службу в місто Сретенськ.

Після розвалу СРСР повернувся додому та склав присягу на вірність народові Україні. 1994 року екстерном склав іспити у Інституті Прикордонних військ України.

Нагороджений медаллю, за вислугою років капітан Лифар звільнився в запас. Родина виховувала сина Олександра та доньку Марину, Сергій їздив допомагати мамі, Поліні Іванівні.

13 червня 2014 року капітан Лифар призваний на військову службу. Капітан; 10-й мобільний прикордонний загін ДПСУ. Двадцять дві доби бійці вели бій проти проросійських терористів і під обстрілами з території країни-агресора — Російської федерації, прорив тривав 3 доби, бійці вийшли до українських сил у районі Савур-могили та Амвросіївки. Загинув 7 серпня під час обстрілу колони при виході з оточення в «Довжанському котлі» біля Червонопартизанська та КПП «Довжанський», тоді полягло іще 6 бійців, 17 зникли безвісти.

В останню дорогу капітана Лифаря проводжало все село.

Син продовжив справу батька і навчався у Навчальному центрі підготовки молодших спеціалістів в Оршанці.

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

17 листопада 2016 року — нагороджений відзнакою «Почесний громадянин міста Черкаси»[1].

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У Черкасах існує провулок Капітана Лифаря[2].
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 7, місце 25
  • вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
  2. ↑ У Черкасах змінено назви 63 вулиць і провулків (ДОКУМЕНТИ, ОНОВЛЕНО) | Суспільство | НОВИНИ | Черкаси — офіційний портал міської ради, міського голови, виконавчого комітету. www.rada.cherkasy.ua. Архів оригіналу за 9 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2016.
  3. ↑ В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 25 разів…

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лифар_Сергій_Іванович&oldid=40076634