Перейти до вмісту

Лихоносов Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лихоносов.
Лихоносов Віктор Іванович
Народився30 квітня 1936(1936-04-30)[1]
Топки, Західно-Сибірський край, РСФРР, СРСР
Помер9 серпня 2021(2021-08-09)[2] (85 років)
Краснодар, Росія[3]
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьписьменник, публіцист
Сфера роботитворче та професійне письмоd[4] і публіцистика[4]
Alma materКубанський державний університет
Мова творівросійська
Роки активності1963[5] — 2021
Жанрлітературний жанр
ЧленствоСП СРСР
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) орден «Знак Пошани»
CMNS: Лихоносов Віктор Іванович у Вікісховищі

Ві́ктор Іва́нович Лихоно́сов (рос. Виктор Иванович Лихоносов; 30 квітня 1936, станція Топки Кемеровської області, — 9 серпня 2021, Краснодар) — радянський та російський письменник.

Біографія

[ред. | ред. код]

1961 року закінчив Краснодарський педагогічний інститут.

Ранні повісті та оповідання увійшли до збірок «Голоси в тиші» (1967), «На довгу пам'ять» (1969), «Щасливі миттєвості» (1971) та ін. Процес духовного самовизначення молоді відбито в повістях «Люблю тебе світло» (1969), «Осінь у Тамані» (1971), «Чисті очі» (1973), «Елегія» (1973). Роман «Коли ж ми зустрінемося?» (1978) — про становлення творчої індивідуальності. У романі «Наш маленький Париж. Ненаписані спогади» (1987) відображено історичну долю кубанського козацтва, дух кубанської старовини, стихію українського слова й народного гумору нащадків запорожців.

Творам Лихоносова притаманні яскраво виражене лірико-філософське начало, напружена емоційність, музичність оповіді.

Письменник виступав з літературно-критичними статтями та есе (збірка «Чарівні дні», 1988).

Помер 9 серпня 2021 року у Краснодарі в віці 85 років від ускладнень, викликаних коронавірусним захворюванням COVID-19.

Переклади українською мовою

[ред. | ред. код]

Українською мовою окремі твори Лихоносова переклали О. Зарва, В. Бурбан.

Окремі видання:

  • На довгу пам'ять. — К., 1980.
  • Наш маленький Париж. Ненаписані спогади. — К., 1990.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 449–451. — ISBN 5-94848-262-6
  2. ↑ Instagram — 2010.
  3. ↑ https://www.kommersant.ru/doc/4936341
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ https://www.livekuban.ru/news/obshchestvo/gospitalizirovan-viktor-likhonosov/

Література

[ред. | ред. код]
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лихоносов_Віктор_Іванович