Перейти до вмісту

Лобарія легеневоподібна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лобарія легеневоподібна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Тип: Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Клас: Леканороміцети (Lecanoromycetes
Порядок: Пелтігеральні (Peltigerales)
Родина: Лобарієві (Lobariaceae)
Рід: Лобарія (Lobaria)
Вид: Лобарія легеневоподібна
Біноміальна назва
Lobaria pulmonaria[1]
(L.) Hoffm., 1796
Синоніми
Lichen pulmonarius L.,[2]

Pulmonaria reticulata Hoffm., Descr. et Adumb.[3]
Lichen reticulatus (Hoffm.) Gilib. (1792)
Dermatodea pulmonaria (L.) A. St.-Hil.,[4]
Parmelia pulmonaria (L.) Spreng.,[5]
Sticta pulmonaria (L.) Biroli,[6]
Platysma pulmonarium (L.) Frege,[7]
Ramalina reticulata (Hoffm.) Kremp. (1869)
Stictomyces pulmonariae E.A. Thomas ex Cif. & Tomas.,[8]

Посилання
Вікісховище: Lobaria pulmonaria
EOL: 197317
ITIS: 191262
NCBI: 86794
MB: 394901
IF: 394901

Лобарія легеневоподібна (Lobaria pulmonaria) — вид листуватих епіфітних лишайників роду лобарія.

Мешкає в листяних і мішаних лісах на стовбурах дерев. Раніше вид був широко розповсюджений в Європі, але зараз, у зв'язку із забрудненням повітря та порушенням біотопів внаслідок вирубування лісів[9], вид є вимираючим. Лобарію занесено до Червоної книги України, вид вважається одним з індикаторів пралісів.

Біологічний опис

[ред. | ред. код]

Лобарія легеневоподібна — листуватий лишайник, талом якого складається зі шкірястих, з візерунком із западинок, лопатей зеленого кольору, часто з оливковим відтінком.

Слань 5—30 см в діаметрі; лопаті можуть сягати 1—3 см в ширину і до 7 см в довжину[10][11]. Краї лопатей — виямчасто-обрубані. Нижня поверхня слані коричнева; випуклі частини зазвичай голі, а жолобки та здуття опушені. Корковий шар лишайника приблизно однакової товщини з епідермісом квіткової рослини.

Талом містить цефалодії, що складаються з клітин синьозеленої водорості носток і обмежені тонкостінними гіфами, які відділяють їх від решти слані. Це дозволяє лобарії поглинати розчинений в атмосфері азот і більшу кількість поживних речовин[12]. Іншим фікобіонтом лишайника є зелена водорость Dictyochloropsis reticulata[en][13].

Соредії округлі, бугристі, розвиваються на ребрах верхніх країв лопатей[14]. Апотеції діаметром 2—5 мм, розвиваються нечасто, розташовуються на ребрах або по краям лопатей, мають червонувато-коричневий диск, оточений більш світлим, ніж сам диск, краєм.

Розмноження вегетативне і статевим шляхом[15].

Синоніми

[ред. | ред. код]

Синонімічні назви виду за базою даних MycoBank[16]:

Хімічний склад

[ред. | ред. код]

Лобарія містить стіктову кислоту і гірофорову кислоту. Ці речовини захищають лишайник від поїдання травоїдними тваринами та черевоногими молюсками[17]. Також лобарія містить альдити: арабітол і волемітол[18]. В лобарії присутні також каротиноїди (> 10 мг/кг): альфа-каротин, бета-каротин.

Крім того, лобарія містить різні стероїди, в особливості ергостирол, епістирол, ліхестирол, фітостирол[19][20].

Верхній шар слані містить меланін, що захищає лишайник від згубної дії ультрафіолетових променів[21]. Його синтез підвищується пропорційно до збільшення кількості освітлення[22].

Використання

[ред. | ред. код]

У медицині

[ред. | ред. код]

У давні часи через свою зовнішню схожість з тканиною легені, лобарія застосовувалася для лікування легеневих захворювань. Англійський вчений Джон Джерард у своїй книзі The Herball or General Historie of plants (1597) рекомендував лобарію як лікарську рослину[23].

У народній медицині досі використовується у вигляді відварів для лікування захворювань легень (туберкульоз), а також проти астми і відсутності апетиту.

У традиційній індійській медицині застосовується при кровотечах і дерматитах.

Відвар із лишайника має протизапальну та противиразкову дію[24].

Спиртовий екстракт лобарії має захисний ефект на шлунково-кишковий тракт щурів, можливо, це пов'язане зі зменшенням інтенсивності перебігу окиснювальних процесів та зниженням запального ефекту нейтрофілів[25]. Крім того, було відзначено, що екстракт має сильну антиоксидантну дію, імовірно, завдяки наявності фенольних сполук[26].

Інші способи застосування

[ред. | ред. код]

Лобарія легеневоподібна використовується для отримання оранжевого барвника для шерсті, при дубленні шкір, в парфумерній промисловості та як інгредієнт при виробництві пива[27].

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид розповсюджений в Європі, Азії, Африці та Північній Америці[11]. Як правило, лобарію можна зустріти на корі широколистяних, рідше хвойних пород дерев (переважно на нижній частині стовбурів старих буків, іноді також на дубі або клені), проте інколи зустрічається на вкритому мохом камінні або скелях (найчастіше в районах з досить вологим кліматом). В лабораторіях практикують вирощування на нейлонових мікрофіламентах[28].

Охоронний статус

[ред. | ред. код]

Занесена до Червоної книги України. Зустрічається на охоронюваних територіях України (Карпатський біосферний заповідник), Росії (Смоленська область), Польщі[29], Білорусі[30], та Литви[31]. Лімітуючими факторами для розповсюдження цього виду є забрудненість повітря та антропогенна діяльність[32].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Species Fungorum - GSD Species. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 січня 2009.
  2. ↑ Species Plantarum: 1145 (1753)
  3. ↑ Plant. Lich.: 3 (1789)
  4. ↑ Exposition des familles naturelles: 20 (1805)
  5. ↑ Florae Halensis tentamen novum: 335 (1806)
  6. ↑ Flora Aconiensis Seu plantarum in Novariensi provincia sponte nascentium descriptio 2: 188 (1808)
  7. ↑ Deutsches Botanisches Taschenbuch für Liebhaber der deutschen Pflanzenkunde 2: 165 (1812)
  8. ↑ Atti dell'Istituto Botanico della Università e Laboratorio Crittogamico di Pavia 10 (1): 47, 73 (1953)
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2016. Процитовано 3 лютого 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ Robert Jacek Dzwonkowski. Przyroda polska. — Mozaika, 2004. — ISBN 83-89200-84-8. (пол.)
  11. ↑ а б Geiser L, McCune B. Macrolichens of the Pacific Northwest. — Корвалис : Oregon State University Press, 1997. — ISBN 0-87071-394-9. (англ.)
  12. ↑ Millback JW, Kershaw KA. "Nitrogen metabolism in lichens. III. Nitrogen fixation by internal cephalodia in Lobaria pulmonaria". — Blackwell Publishing. — 593-595 с.
  13. ↑ Tschermak–woess, Elisabeth. Dictyochloropsis Splendida (Chlorophyta), the Correct Phycobiont of Phlyctis Argena and the High Degree of Selectivity or Specificity Involved". — 2007. — 169 с.
  14. ↑ Sharnoff S, Brodo IM, Sharnoff SD. Lichens of North America. — Yale University Press, 2011. — 417 с. — ISBN 0-300-08249-5. (англ.)
  15. ↑ Scheidegger C, Walser J. Reintroduction and augmentation of populations of the endangered Lobaria pulmonaria: methods and concepts". — 1998.
  16. ↑ див. картку виду на MycoBank.
  17. ↑ Gonzalez, A; Barrera, J; Perez, E; Padron, C. Depsidones from Lobaria pulmonaria and their chemotaxonomic importance. — Biochemical Systematics and Ecology, 1994. — No. 22. — DOI:10.1016/0305-1978(94)90070-1.
  18. ↑ Nolan, Thos. J.; Keane, J. Salazinic Acid and the Constituents of the Lichen, Lobaria pulmonaria. — Nature, 1933. — Т. 132, № 3329.
  19. ↑ Safe, S; Safe, Lorna M.; Maass, Wolfgang S.G. Sterols of three lichen species: Lobaria pulmonaria, Lobaria Scrobiculata and Usnea Longissima. — Phytochemistry, 1975. — Вип. 14. — DOI:10.1016/0031-9422(75)85302-7.
  20. ↑ Catalano, S.; Marsili, A.; Morelli, I.; Pacchiani, M. Hydrocarbons sterols and fatty acids of Lobaria Pulmonaria". — Phytochemistry, 1976. — Вип. 15. — DOI:10.1016/S0031-9422(00)89091-3.
  21. ↑ Gauslaa, Yngvar; Solhaug, Knut Asbjørn. Fungal melanins as a sun screen for symbiotic green algae in the lichen Lobaria pulmonaria. — 2001. — Т. 126, № 4. — DOI:10.1007/s004420000541.
  22. ↑ McEvoy M, Gauslaa Y, Solhaug KA. Changes in pools of depsidones and melanins, and their function, during growth and acclimation under contrasting natural light in the lichen Lobaria pulmonaria. — New Phytol., 2007. — Т. 2, вип. 175. — DOI:10.1111/j.1469-8137.2007.02096.
  23. ↑ Gilbert O. Lichens. — Лондон : HarperCollins, 2000. — 16-17 с. — ISBN 0-00-730861-9.
  24. ↑ Süleyman, H; Odabasoglu, F; Aslan, A; Cakir, A; Karagoz, Y; Gocer, F; Halici, M; Bayir, Y. Anti-inflammatory and antiulcerogenic effects of the aqueous extract of Lobaria pulmonaria (L.) Hoffm. — Phytomedicine : international journal of phytotherapy and phytopharmacology, 2003. — Вип. 10. — С. 552-557. — DOI:10.1078/094471103322331539.
  25. ↑ Karakus B, Odabasoglu F, Cakir A, Halici Z, Bayir Y, Halici M, Aslan A, Suleyman H. The effects of methanol extract of Lobaria pulmonaria, a lichen species, on indometacin-induced gastric mucosal damage, oxidative stress and neutrophil infiltration. — Phytotherapy Research, 2008. — Вип. 23. — DOI:10.1002/ptr.2675.
  26. ↑ Odabasoglu F, Aslan A, Cakir A, Suleyman H, Karagoz Y, Halici M, Bayir Y. Comparison of antioxidant activity and phenolic content of three lichen species. — Phytotherapy Research, 2004. — Вип. 18. — DOI:10.1002/ptr.1488.
  27. ↑ Llano GA. Economic uses for lichens. — Economic Botany, 1948. — Вип. 2. — DOI:10.1007/BF02907917.
  28. ↑ Denison WC. Culturing the lichens Lobaria oregana and L. pulmonaria on nylon monofilament // журнал. — 1988. — No. 80. — P. 811-814. — DOI:10.2307/3807559.
  29. ↑ Wiesław. The Lichenes, Lichenicolous and allied Fungi of Poland.Krytyczna lista porostów i grzybów naporostowych Polski. — 2003. — ISBN 83-89648-06-7.
  30. ↑ Лобарія легеневоподібна на сайті Червоної книги Білорусі. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 2 лютого 2016.
  31. ↑ Kerpės (лит.). Архів оригіналу за 7 грудня 2019. Процитовано 2 лютого 2016.
  32. ↑ О. Gilbert. Field evidence for an acid rain effect on lichens". — 2003. — No. 40. — DOI:10.1016/0143-1471(86)90097-8.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лобарія_легеневоподібна&oldid=41966311