Перейти до вмісту

Лобач (гора)

Координати: 55°11′15″ пн. ш. 49°18′00″ сх. д. / 55.1875° пн. ш. 49.3° сх. д. / 55.1875; 49.3
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лобач
 Редагувати інформацію у Вікіданих
55°11′15″ пн. ш. 49°18′00″ сх. д. / 55.1875° пн. ш. 49.3° сх. д. / 55.1875; 49.3 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Регіон Татарстан Редагувати інформацію у Вікіданих
Тип гора Редагувати інформацію у Вікіданих
natural monument of Russiad Редагувати інформацію у Вікіданих
пагорб Редагувати інформацію у Вікіданих і природна територія особливої охорони Росіїd Редагувати інформацію у Вікіданих
Лобач. Карта розташування: Росія
Лобач
Лобач
Лобач (Росія)
Мапа
CMNS: Лобач у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лобач.

Лобач (також місцева назва Обач[1], тат. Лабач, місцева назва тат. Айгыр-тау[2]) — гора, ландшафтний заказник (з 1991 року) в Камсько-Устінському районі Татарстану, на правому березі річки Волга, навпроти місця злиття з річкою Кама.

Фізико-географічна характеристика

[ред. | ред. код]

Гора являє собою останець[3] висотою 136 м[4] на південний схід від селища Камське Устьє. В деяких джерелах відноситься до Богородських гір. Площа заказника 241 га.

Гора поєднує в собі ландшафтні, історичні та геологічні пам'ятки. На крутих обривах до Волги оголюються верхнєпермські корінні породи, серед яких можна бачити доломіти і вапняки, загіпсовані доломіти, аргіліти і мергелі. З 3 км берегової лінії, що облямовує Лобач зі сходу і півночі, понад 2 км припадає на зсувні ділянки. У 1937 році в яру біля гори Лобач виявлено 2 повних скелета мамонтів. Відомо про 13 археологічних пам'яток: стоянки стародавніх людей епохи палеоліту і 1 тис. нашої ери[5].

На горі ростуть рідкісні види рослин: козелець пурпуровий, бедринець вапнолюбний, тирлич вузьколистий, звіробій витончений[6].

Поруч з горою розташований ще один природний заповідник — Антонівські яри[7], а також Юр'ївська печера — найдовша в Середньому Поволжі і одна з найдовших (2-а)[8] в Поволжі.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1870 році в околицях гори пише ескізи до картини «Бурлаки на Волзі» Ілля Рєпін[9].

Під час Громадянської війни восени 1918 року на Волзі і Камі в районі Лобача відбувалося бій, довгий час на горі зберігалася система окопів[10].

Лобач зображений на прапорі Камсько-Устинського району з 2006 року.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Портал муниципальных образований РТ. Архів оригіналу за 1 березня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  2. ↑ ТАТАРСТАННЫҢ ШВЕЙЦАРИЯСЕ | Матбугат.ру. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 27 січня 2013.
  3. ↑ Сементовский В. Н. и др. Рельеф Татарии. Казань 1951 г. — Спелестология и подз. пространства — литература — Архив — PRO Speleo. Архів оригіналу за 21 березня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  4. ↑ Средняя Волга. Геоморфологический путеводитель. КГУ 1991 — КРАЕВЕДЕНИЕ И АРХЕОЛОГИЯ — ЛИТЕРАТУРА — Архив — PRO Speleo. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  5. ↑ Государственный реестр особо охраняемых природных территорий в Республике Татарстан. Издание второе, издательство Идел-Пресс, Казань, 2007, 408 с.
  6. ↑ Татарский энциклопедический словарь. — Казань: Институт Татарской энциклопедии АН РТ, 1999. — 703 с., илл. ISBN 0-9530650-3-0
  7. ↑ Антоновские овраги | ООПТ России. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  8. ↑ Пещеры Поволжья, Урала и Приуралья. Статистический справочник. — Набережные Челны: НГПИ, 2010 — с. 13 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 грудня 2016. Процитовано 23 червня 2020.
  9. ↑ Главная / Казань тысячелетняя / Экскурсии / Камское Устье. Гора Лобач. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 23 червня 2020.
  10. ↑ Казань — Ульяновск. Архів оригіналу за 26 липня 2014. Процитовано 23 червня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лобач_(гора)&oldid=42443994