Ловар Дмитро Миколайович
| Дмитро Ловар Дмитро Миколайович Ловар | |||
|---|---|---|---|
 Сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження | 20 червня 1972 Кіровоград, Українська РСР, СРСР  | ||
| Смерть | 31 жовтня 2023 (51 рік) Леонівка | ||
| Поховання | Яцево | ||
| Національність | українець | ||
| Псевдо | «Борода» | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |  Україна | ||
| Вид ЗС |  Збройні сили | ||
| Рід військ |  ССО України | ||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Дмитро́ Микола́йович Ловар (позивний «Борода»; 20 червня 1972, Кіровоград, нині Кропивницький — 31 жовтня 2023, с. Леонівка, Чернігівська область) — український військовослужбовець, сержант Сил спеціальних операцій Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2024, посмертно).
Дмитро Ловар народився 20 червня 1972 року в місті Кіровограді (нині Кропивницький).
Навчався в Чернігівській середній школі. Не закінчив Чернігівську політехніку, оскільки його призвали на строкову службу. Працював інженером з монтажу камінів.
Після АТО став одним із засновників ГО "Спілка учасників бойових дій та активних громадян", яка об'єднала багатьох чернігівських ветеранів і в майбутньому стала одним із центрів опору російським загарбникам.
2016 року в Чернігові заснував ветеранський центр спеціальної підготовки «Вовкулака». Займався бойовою підготовкою цивільних і військовослужбовців Збройних сил України.
Учасник АТО[1]. Після початку широкомасштабного російського вторгнення служив у Силах спеціальних операцій Збройних сил України.
Під час виконання спеціального завдання у складі групи Сил спеціальних операцій, 31 жовтня 2023 року, героїчно загинув, разом із майором Кудабековим А.З., відбиваючи атаку ворожої диверсійно-розвідувальної групи в селі Леонівка на Чернігівщині.
Похований 3 листопада 2023 року на кладовищі «Яцево» міста Чернігова[2]. Залишилися батько, дружина та двоє дітей.
- орден «За мужність» III ступеня (18 червня 2024, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[3];
- нагрудний знак «Знак пошани»;
- відзнака командира 8 опСпП;
- відзнака Батальйону спеціального призначення ім. генерала Кульчицького;
- медаль «За оборону Чернігова» (посмертно).
- ↑ На прикордонні Чернігівщини активізувалися ворожі ДРГ, загинули двоє відомих українських бійців, — журналіст. Еспресо. 5 листопада 2023.
- ↑ Вікторія Горнова (3 листопада 2023). У Чернігові поховали захисників — Андрія Кудабекова та Дмитра Ловара. Суспільне Чернігів.
- ↑ Указ Президента України від 18 червня 2024 року № 356/2024 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |