Перейти до вмісту

Логічна школа (шахи)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Логічна школа в шаховій композиції, звана також «новонімецькою школою» (нім. Neudeutsche Schule) — ідейна школа складання шахових задач, що виникла на початку XX століття. Задачі цієї школи містять стратегічну комбінацію, яка замаскована тематичним «хибним слідом[ru]», проте все ж здійснюється способом, який складно виявити. Фактично вирішувач спочатку виявляє помилковий слід, а знайшовши його спростування, отримує покажчик на правильний розв'язок[1].

Поява логічної школи суттєво збагатила шахову композицію новими, оригінальними і дотепними мотивами. Серед них — такі теми широкого охоплення, як індійська, римська, дрезденська, Цеплера[ru], Лойда — Тертона та інші теми, розвиток яких триває і в наш час.

Основні принципи

[ред. | ред. код]

У «Словнику шахової композиції» особливості логічної школи визначаються таким формулюванням[2]:

Суть логічної школи полягає в особливому способі здійснення стратегічних комбінацій. Розв'язок в задачах … знаходять в результаті аналізу взаємодії фігур, виявлення підготовчого і вирішального маневру, які виділяються за допомогою аналізу тематичних помилкових слідів… Тематика логічної школи широка — від елементарних тактичних ідей до складних стратегічних комбінацій і тем.

Для логічної школи характерне чітке розрізнення основного і (одного або декількох) підготовчих планів гри. Основний план білих у вихідній позиції не приводить до мети, тому потрібен підготовчий план — маневр, який усуває перешкоди основному плану. При цьому у підготовчого плану повинна бути тільки одна мета — усунення перешкод; цей принцип називається «чистотою мети маневру», він забезпечує ідейно-логічну єдність помилкового сліду і справжнього розв'язку.

Історія

[ред. | ред. код]
Й. Коц[ru] (зліва) і К. Коккелькорн[ru]

Одним з попередників логічної школи вважається австрійський проблеміст Август фон Цивінський (August Alexander Johann von Cywinski de Puchala, 1829—1905), деякі здачі якого були ідейно .близькі до стратегічних принципів логічної школи і включали повноцінний тематичний помилковий слід. Основні ідеї логічної школи були викладені в 1903 році в книзі німецьких проблемістів Карла Коккелькорна і Йоганнеса Коца «Індійська задача». У цій книзі автори вимагали домагатися «абсолютної чистоти мети ходу», систематизували раніше відкриті стратегічні комбінаційні ідеї, зокрема ті, що відносяться до прийомів перекриття і звільнення лінії, а також ввели ключове поняття «критичного ходу[ru]». Два роки потому Коц і Коккелькорн стали основоположниками іншої логічної теми («римської»), яка відкрила новий великий розділ задачної тематики і викликала широкий творчий відгук проблемістів. Нова ідеологія означала революційний перегляд раніше загальноприйнятих у шаховій композиції принципів «старонімецької школи» Йоганна Бергера, який основний упор робив на правильні мати[ru] і складність розв'язання. Бергер різко критикував нові принципи, але в результаті дискусії прихильники логічної школи перемогли.

Остаточне формулювання принципів логічної школи і класифікація її тематики відбулася в 1928 році, коли вийшла книжка Вальтера фон Гольцгаузена[ru] «Логіка і чистота теми у новонімецькій задачі» (Logik und Zweckreinheit im neudeutschen Schachproblem). Гольцгаузен додав до переліку логічних ідей важливу тему фокальних полів, здійснив класифікацію логічних маневрів[3].

Перший тип: попередній план (або кілька планів) знищують перешкоди до здійснення головного плану.
Другий тип: по закінченні попереднього плану у чорних з'являється нова контргра, для нейтралізації якої білі реалізують новий попередній план і лише потім проводять головний план.
Третій тип: реалізація попереднього плану дасть чорним можливість блокувати головний план, тому білі спочатку усувають цю можливість і лише потім здійснюють попередній план.

Серед відомих проблемістів логічної школи, крім вже згаданих:

Приклади

[ред. | ред. код]

Індійська тема

[ред. | ред. код]
В. Паулі[ru]
«Deutsches Wochenschach» (1905)
abcdefgh
8
g7 чорний пішак
c6 білий кінь
g5 чорний пішак
c4 білий слон
g4 чорний пішак
e3 чорний король
g3 білий пішак
f2 біла тура
e1 білий король
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за 4 ходи (5+4)



Розв'язок.

Хибний слід: 1.Лf1? g6. 1. Лf8! (критичний хід для 1-ї комбінації Індійської теми) Кре4
2. Kpe2 g6
3. Cf7! (вимикання критичної фігури) Kpf5
4. Cd5×
У випадку 1. … g6буде:
2. Лf1! (критичний хід для 2-ї комбінації) Кре4
3. Kpf2! (король білих робить перекривний хід) Kpf5
4. Кре3×

Римська тема

[ред. | ред. код]
К. Коккелькорн, Й. Котц
«Deutsches Wochenschash», 1905
abcdefgh
8
b7 білий кінь
e7 чорний слон
b5 білий слон
a4 білий король
d4 білий пішак
c3 чорний король
e3 білий пішак
f2 білий ферзь
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за 4 ходи (6+2)



Розв'язок. 1. Кd6! Відволікає слона. Передчасно 1. Фе2 Сд5! 2. Сd3 З: e3).
1… С: d6
2. Фе2 Сf4
3. ef Кр: d4
4. Фе5×

Різні теми

[ред. | ред. код]
Е. Цеплер[ru]
«Die Schwalbe», 1935
II приз
abcdefgh
8
e6 чорний пішак
h6 білий король
c5 чорний кінь
e5 білий слон
f5 білий пішак
d4 білий пішак
h4 чорний пішак
d3 чорний пішак
e3 білий кінь
h3 чорний король
c1 чорний кінь
f1 чорний слон
h1 білий слон
8
77
66
55
44
33
22
11
abcdefgh
Мат за 6 ходів (6+7)




Розв'язок. Білим заважає їхній власний пішак на f5; якби його не було, то після 1. Сf3 мат неминучий, тепер же 1… ef рятує чорних. Дотепний план білих полягає в тому, щоб змусити чорних знищити білого пішака.
1. Кd1 (погрожуючи 2. Кf2×) Крg4
2. Кf2+ Кр: f5
3. Кd1! (попередній план успішно реалізований, тепер загрожує 4.  Ке3×) Крg4
4. Ке3+ Крһ3
5. Сf3 (набирає чинності головний план) Се2 (інакше 6. Сд4×)
6. Сg2×

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Шахматы. Энциклопедический словарь, 1990.
  2. Зелепукин Н. П. Словарь шахматной композиции. — К. : Здоров'я, 1982. — С. 87—88. — 208 с.
  3. 1000 шедевров шахматной композиции.

Література

[ред. | ред. код]
  • Арчаков В. М. Первые шаги в шахматной композиции. — К. : Радянська школа, 1987. — 144 с. (рос.)
  • Владимиров Я. Г. 1000 шедевров шахматной композиции. — М. : Астрель, АСТ, 2005. — 544 с. — ISBN 5-271-11921-1 (Астрель). (рос.)
  • Владимиров Я. Г. 1000 шахматных задач. — М. : Астрель, АСТ, 2005. — 496 с. — ISBN 5-271-11436-8 (Астрель). (рос.)
  • Умнов Е. И. Шахматная задача XX века (1901—1944), Москва: Физкультура и Спорт, 1966. — 176 с.
  • Шахматы: Энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Е. Карпов. — М. : Сов. энциклопедия, 1990. — С. 218-220. — ISBN 5-85 270-005-3. (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]