Лозо Іван Афанасійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лозо Іван Афанасійович
Народився22 лютого 1920(1920-02-22)
Балюки, Великобагачанський район, Україна
Помер24 грудня 1990(1990-12-24) (70 років)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьправник
Alma materХарківський юридичний інститут
Галузьправознавство
ЗакладХарківський юридичний інститут
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат юридичних наук
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений працівник вищої школи УРСР

Іван Афанасійович Лозо (нар. 22 лютого 1920, село Балюки, Полтавська губернія — пом. 24 грудня 1990, Харків) — радянський, український вчений-правознавець, кандидат юридичних наук (1952), професор (1976). Учасник Німецько-радянської війни, інвалід війні I групи. Заслужений працівник вищої школи УРСР(1981).

Біографія

[ред. | ред. код]

Іван Афанасійович Лозо народився 22 лютого 1920 року в селі Балюки (нині Полтавська область України) у сім'ї селян. У 1933, під час голодомору на Україні, померли мати та двоє братів Івана. Здобув освіту в одному з технікумів, який закінчив в кінці 1930-х років. Після закінчення технікуму працював головним ветеринаром району (за іншими даними ветеринарним фельдшером)[1][2][3].

Після початку Німецько-радянської війни, Іван Лозо був призначений відповідальним за евакуацію колгоспної й радгоспної худоби за Дніпро. У січні 1942 записався добровольцем у Червону армію, і в тому ж році був відправлений на передову, спочатку служив рядовим в 440-му стрілецькому полку, а потім у званні сержанта командував відділенням у 243-му стрілецькому полку 181-ї стрілецької дивізії, в складі якої брав участь у Сталінградській битві [3][2][1]. Іван Афанасійович брав участь в бойових діях до вересня 1942 року[3]. Під час одного з боїв, він отримав важке поранення, в результаті якого повністю втратив зір, його ліва рука була ампутована, а кисть правої пошкоджена, також «ураження, що проникають, були в області грудей і живота». Проходив лікування в госпіталях Барнаула, Бійська і Саратова[2]. Залишився інвалідом [3].

У вересні [2] / жовтні[1] 1944 Іван Лозо вступив до Харківського юридичного інституту (ХЮІ). У 1948 році закінчив ХЮІ та поступив в аспірантуру, після закінчення якої у1951 році почав працювати в цьому виші[3].

Головні болі, часті втрати свідомості на лекціях, нерідко порожній шлунок — усе це супроводжувало його в студентські роки. Попри важкий стан, не володіючи навичкою користуватися опуклим шрифтом для сліпих, він не пропустив, ні однієї лекції, ні єдиного семінарського заняття; напружувався, щоб забрати все можливе від своїх єдиних джерел знань[2].

Починаючи з 1951 року Іван Афанасьйович працював на кафедрі колгоспного права ХЮІ, де послідовно обіймав посади асистента, старшого викладача і доцента, а закінчив свій трудовий шлях на посаді професора цієї кафедри[3].

Багато юристів пам'ятають сліпого професора, який впізнавав кожного студента по ледь чутним звукам[2].

Іван Афанасійович Лозо помер 24 грудня 1990 року[3].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Іван Лозо займався дослідженням питань колгоспного права: правове регулювання трудових відносин у колгоспах з урахуванням особливостей праці в сільськогосподарському секторі, нормативне визначення планування господарської діяльності в колгоспах, договірні відносини колгоспів з органами постачання матеріально-технічного виробничого забезпечення, машинно-тракторними станціями[3]. У 1952 році Іваном Опанасовичем Лозо успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а в 1976 році йому було надане вчене звання професора[3]. За час своєї наукової діяльності професор Лозо став автором або співавтором понад 40 наукових робіт, основними з яких є: «Коментар до Примірного статуту колгоспу», «Обов'язковий мінімум трудоднів в колгоспах», «Підсобні виробництва і промисли в колгоспах» та «Законодавство про підсобних виробництвах»[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Іван Опанасович Лозо нагороджений трьома орденами Вітчизняної війни — двома I ступеня (6 серпня 1946 і 6 травня 1965) та одним — II ступеня і медалями — «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (9 травня 1945), «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» і «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»[3].

17 лютого 1981 Івану Лозо «за заслуги в підготовці висококваліфікованих фахівців для органів народного господарства і багаторічну педагогічну діяльність» було надано почесне звання Заслужений працівник вищої школи УРСР[4].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Після вступу до ХЮІ, І. А. Лозо познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка була «з родини репресованих». Його син В'ячеслав Лозо (нар. 1954) пішов по стопах батька і працював в тому ж виші. У 2010 році став доктором юридичних наук, а з 2012 року обіймав посаду професора кафедри історії держави і права[2][3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Вони захищали Батьківщину (укр.) // Vivat lex! : газета Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. — 2015. — 9 травня (№ 6 312). — С. 4.
  2. ↑ а б в г д е ж Вячеслав ЛОЗО (19 Мая 2010). Отец. 2000.ua Гвзета №20 (510) 21-27 мая 2010 г. (рос.).{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н Лозо Іван Афанасійович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (укр.) / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін.. — Х.: Право, 2014. — С. 33—34. — ISBN 978-966-458-700-3.
  4. ↑ Заслужений працівник освіти України (PDF). http://library.nlu.edu.ua/ (укр.). Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Архів оригіналу (PDF) за 28 жовтня 2020. Процитовано 5 грудня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лозо_Іван_Афанасійович&oldid=42386803