Локар Едмон
| Локар Едмон | |
|---|---|
| фр. Edmond Locard | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Alexandre Arnoult Edmond Locard[1] |
| Народився | 13 грудня 1877 Сен-Шамон |
| Помер | 4 травня 1966 (88 років) Ліон, Франція |
| Поховання | Cemetery of Oullinsd[2][1] |
| Місце проживання | Ліон |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Національність | фрацуз |
| Діяльність | кримінолог, письменник, журналіст, музичний критик, forensic scientist, лікар, правник |
| Alma mater | Ліонський університет |
| Галузь | Криміналістика |
| Заклад | Q114099277?[1] |
| Членство | Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd (1966)[1] |
| Батько | Arnould Locardd[1] |
| Діти (2[1]) | Denise Stagnarad[3][1] |
| Нагороди |  |
 Локар Едмон у Вікісховищі | |
Локар Едмон (фр. Edmond Locard; 13 грудня 1877, Сен-Шамон, округ Сент-Етьєн — 4 травня 1966, Ліон) — французький судовий медик, криміналіст. Один з впроважувачів техніко-криміналістичних (техніко-поліцейських) методів у практику розслідування злочинів. Засновник першої криміналістичної лабораторії (Ліон, 1910).
Походив з шотландської родини. Вивчав древні мови в домініканському коледжі Св. Фоми Аквінського, згодом медицину та право в Ліонському університеті, зокрема у відомого професора ортопедії Луї Леопольда Ольє. 1902 року захистив дисертацію на ступінь доктора медицини за темою «Судова медицина за великого короля» (фр. La médecine légale sous le Grand Roy). Став помічником професора-кримінолога Александра Лакассаня. В 1908 році приїхав до Парижа, де навчався в Альфонса Бертильйона. Вивчав роботу відділків поліції Берліна, Рима, Відня, Нью-Йорка та Чикаго. Відвідав відомого Швейцарського криміналіста Рудольфа Арчибальда Рейсса в Лозанському університеті.
1910 року на базі поліцейського управління Ліона Локару вдалося створити першу криміналістичну лабораторію.
1929 року в Лозанні був одним із співзасновників Міжнародної академії криміналістики, академія мала штаб-квартиру у Відні й проіснувала аж до Другої світової війни.
Е. Локар є автором низки праць з криміналістики, зокрема семитомного курсу «Трактат з криміналістики» (1931 – 40; у скороченому вигляді перекладений російською мовою під назвою «Руководство по криминалистике», М., 1941[4]) та ін [5].
- Локар [Архівовано 17 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Познышев С. В. Локар Э. Руководство по криминалистике. ТТ. 1 – 4. - Лион, 1937 // Проблемы социалистического права. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1937. - Сб. 2. – С. 109 – 128.
- Клименко Н. І., Сегай М. Я. Локар Едмон // Юридична енциклопедія [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Шепитько М. В. Локар Эдмон (Edmond Locard)// Конгресс Криминалистов [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] (див. також: Шепитько В. Ю. Энциклопедия криминалистики в лицах / Под ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Х.: Апостиль, 2014. – 400 с.)
- ↑ а б в г д е ж Saint-Pierre D. Dictionnaire historique des Académiciens de Lyon: 1700-2016 — Lyon: Académie des sciences, belles-lettres et arts de Lyon, 2017. — P. 1369. — ISBN 978-2-9559433-0-4
- ↑ https://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3448
- ↑ https://www.leprogres.fr/beaujolais/2016/02/29/denise-stagnara-fille-d-edmond-locard-s-est-eteinte
- ↑ Локар Э. Руководство по криминалистике / Под ред. Митричева С.П.; Пер.: Познышев С.В., Терзиев Н.В. - М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1941. - 544 c.
- ↑ Наприклад: Локар Эдмон. Идентификация преступников по следам пор // Архив криминальной антропологии. - 1913 - Том 28.
|
