Лопатін Михайло Олексійович

Михайло Олексійович Лопатін
Михайло Олексійович Лопатін
Народження	1 липня 1940; Могильовська область Білорусь
Смерть	25 квітня 2022 (81 рік)
Країна	Україна
Приналежність	Збройні сили
Освіта	Мінське вище інженерне зенітне ракетне училище Протиповітряної оборони країни (1970), Військова академія протиповітряної оборони Сухопутних військ імені Маршала Радянського Союзу Олександра Василевського (1984) і Q4155241? (1981)
Звання	Генерал-полковник
Командування	Повітряні Сили Збройних Сил України
Війни / битви	Карибська криза
Інше	Командуючий Військами Протиповітряної оборони України травень 1992 — червень 1996 рр.
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Лопатін.

Миха́йло Олексі́йович Лопа́тін (1 липня 1940, Могильовська область, Білорусь — 25 квітня 2022) — український військовик та науковець. Генерал-полковник. Командувач військами Протиповітряної оборони України (1992—1996). Кандидат військових наук.

Життєпис

Народився 1 липня 1940 року у селі Свобода Клічевського району Могильовська область Білорусь. В його сім'ї було семеро дітей — він став другою за рахунком дитиною.

У 1961 році закінчив Даугавпілське військове авіаційне училище.

У 1970 — Мінське вище зенітне ракетне інженерне училище.

У 1984 — Військову академію ППО Сухопутних військ.

Кандидат військових наук.

Проходив службу на острові Куба та був нагороджений медаллю «За відвагу» і почесною грамотою Міністра РЗС Куби. З жовтня 1962 по квітень 1964 року брав участь у військовій стратегічній операції «Анадир» у період Карибської кризи 1962 року на посаді старшого техніка батареї зенітного ракетного дивізіону.^[1]

З 1988 по 1989 рр. — начальник штабу, а з серпня 1989 року — командувач 8-ї окремої армії військ Протиповітряної оборони.

27 травня 1992 року призначений командувачем Військ Протиповітряної оборони України, з 17 лютого 1993 року — командувач Військ ППО — заступник командувача Військово-Повітряних Сил України.

18 лютого 1994 року Указом Президента України було призупинено створення єдиного виду Збройних Сил України на базі ВПС та Сил ППО, генерал-лейтенанта Михайла Лопатіна призначено командувачем Сил Протиповітряної оборони України.

20 квітня 1995 року, Указом Президента України, після поновлення проведення заходів щодо створення військ Повітряної оборони України, призначений командувачем новоствореного виду.

З червня по листопад 1996 року перший заступник начальника Академії Збройних Сил України.

У квітні 1997 року звільнений з лав Збройних Сил України у відставку.

Звільнившись з військової служби, працював першим заступником голови правління ВАТ «Спец-Авіа» з обслуговування сільськогосподарських підприємств України. Веде активну громадську діяльність, обраний головою Української Спілки воїнів-інтернаціоналістів — «кубинців», членом керівних органів Організації ветеранів України.

Помер 25 квітня 2022 року^[2].

Нагороди та відзнаки

Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ та ІІ ст.,
Орден Олександра Невського (СРСР),
Медаль «За відвагу»,
Почесна грамота Міністра Революційних Збройних Сил Куби,
Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР
нагороджений 14 медалями.

Примітки

↑ Українська Спілка ветеранів Афганістану. Високі нагороди і квіти ветеранам від уповноваженого з прав людини
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[1] Українська Спілка ветеранів Афганістану. Високі нагороди і квіти ветеранам від уповноваженого з прав людини

[2] Архівована копія. Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

[1]

[2]