Перейти до вмісту

Лорен Ґрофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лорен Ґрофф
Народилася23 липня 1978(1978-07-23)[1][2] (46 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Куперстаун, Нью-Йорк, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, письменниця-романістка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Вісконсину в Медісоні і Емгерстський коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Сайт: laurengroff.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Лорен Ґрофф у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лорен Ґрофф (народилася 23 липня 1978) — американська письменниця, авторка романів та коротких оповідань. Вона написала п’ять романів і дві збірки оповідань, зокрема «Тендітні їстівні пташки» (2009), «Долі та фурії» (2015), «Матінка» (2022) і «Безмежна глушина» (2023).

2024 року авторку названо однією зі 100 найвпливовіших людей за версією журналу TIME[3].

Молодість та освіта

[ред. | ред. код]

Ґрофф, друга дитина у сім'ї Жанін і Джеральда Ґроффів, народилася і виросла у Куперстауні, Нью-Йорк[4][5]. Закінчила Емгерстський коледж та Університет Вісконсина у Медісоні зі ступенем магістра образотворчих мистецтв у галузі художньої літератури[6][7][8].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Перший роман Ґрофф, «Чудовиська з Темплтона», вийшов у видавництві Гайперіон 5 лютого 2008 року та дебютував у списку бестселерів The New York Times[9]. Його добре сприйняв Стівен Кінг, який прочитав книжку перед публікацією та написав першу рецензію в Entertainment Weekly[10]. 2008 року роман увійшов до короткого списку Orange Prize для нових письменників і його названо однією з найкращих книг 2008 року за версією Amazon.com і San Francisco Chronicle[11][12][13].

«Чудовиська з Темплтона» — це сучасна історія про повернення додому до Темплтона, що є втіленням Куперстауна, штат Нью-Йорк. У ньому переплітаються голоси персонажів, узятих з історії міста, а також з роману «Піонери» Джеймса Фенімора Купера, дія якого теж розгортається у белетризованому Куперстауні під назвою Темплтон.

Перша збірка оповідань Грофф «Тендітні їстівні пташки» вийшла в січні 2009 року. Вона містила історії, опубліковані в The New Yorker, The Atlantic, Five Points, Plowshares та антологіях Best New American Voices 2008, Pushcart Prize XXXII і The Best American Short Stories 2007, 2010 і 2014 років.

Другий роман Ґрофф, «Аркадія», вийшов 2012 року[14] і розповідає про першу дитину, яка народилася у вигаданій комуні 1960-х років у північній частині штату Нью-Йорк. Бестселер New York Times і Booksense, цей роман отримав схвальні відгуки від New York Times Sunday Book Review[15], The Washington Post[16] і Miami Herald[17]. Роман визнано однією з найкращих книг 2012 року за версією The New York Times[18], The Washington Post[19], NPR[20], Vogue[21], The Globe and Mail[22], The Christian Science Monitor[23], і Kirkus Reviews[24].

Третій роман авторки «Долі та фурії» вийшов 2015 року й став бестселером New York Times та Booksense. «Долі та фурії» — це зображення 24-річного шлюбу з двох перспектив — спочатку чоловіка, а потім дружини. Його було номіновано на Національну книжкову премію за художню літературу 2015 року[25], Премію Національного кола книжкових критиків 2015 року за художню літературу[26] і він був представлений у численних списках художньої літератури «Найкраще за 2015 рік», зокрема як вибір Amazon.com як Найкраща книга 2015 року[27]. Президент Барак Обама вибрав її улюбленою книжкою 2015 року[28][4].

2017 року Гранта назвала Ґрофф однією із найкращих молодих американських письменниць її покоління[29]. 2018 року вона отримала стипендію Гуґґенхайма з художньої літератури[30].

П’ята книжка Ґрофф, збірка оповідань «Флорида», вийшла 2018 року. «Флорида» стала переможцем The Story Prize за збірки оповідань, опубліковані 2018 року[31]. Також була фіналістом Національної книжкової премії за художню літературу 2018 року[32][33]. The Guardian назвав розповідь Ґрофф «героїчним спротивом проти способу життя, який ми ведемо зараз: проти марнотратства, проти штучних середовищ, у яких нас утримують корпорації, але водночас і проти тиску на жінок бути бездоганними, без зусиль ідеальними матерями, дружинами, сестрами, коханками, подругами в умовах цього жалюгідного стану речей»[34].

Четвертий роман Ґрофф «Матінка» вийшов 2021 року. «Матінка» розповідає про «сімнадцятирічну Марі де Франс ... яку відправили до Англії, щоб вона стала новою настоятелькою злиденного абатства, черниці якого перебувають на межі голоду та потерпають через хвороби»[35]. The Observer назвав це «дивним і поетичним історичним романом, дія якого розгортається в абатстві, схожому на сон, вигадана біографія містички XII століття»[36]. Роман «Матінка» потрапив до короткого списку Національної книжкової премії з художньої літератури 2021 року[37] та медалі Ендрю Карнегі за досягнення в художній літературі 2022 року[38].

П’ятий роман Ґрофф, «Безмежна глушина», дебютував у списку бестселерів New York Times у вересні 2023 року. «Безмежна глушина» розповідає про втечу служниці з колоніального поселення під час «голодного періоду» 1609 року.

2024 року письменниця відкрила книжковий магазин The Lynx у Гейнсвіллі, штат Флорида[39][40]. Вона також була запрошеною редакторкою The Best American Short Stories 2024.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Ґрофф одружена, має двох дітей і живе в Гейнсвіллі, штат Флорида[4]. Її сестра — тріатлоністка та дворазова олімпійська чемпіонка Сара Тру[41].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]

Коротка художня проза

[ред. | ред. код]

Збірки

[ред. | ред. код]
  • Тендітні їстівні пташки /Delicate Edible Birds (2009)[54]
  • Флорида /Florida (New York: Riverhead Books, 2018, ISBN 9781594634512)

Критичні дослідження та рецензії на творчість Ґрофф

[ред. | ред. код]

Флорида

[ред. | ред. код]
  • Elkin, Lauren (15 червня 2018). Florida by Lauren Groff review – rage and refusal as Earth reaps the whirlwind. The Guardian.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ Lauren Groff: The 100 Most Influential People of 2024. TIME (англ.). 17 квітня 2024. Процитовано 23 квітня 2024.
  4. ↑ а б в Lauren Groff: 'I often get very lonely because my job is very lonely'. the Guardian (англ.). 11 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  5. ↑ Mother shares daughter's Olympic journey with students. Cooperstown Crier. 24 травня 2012. Процитовано 27 липня 2024.
  6. ↑ Groff, Lauren. Fresh Fiction.
  7. ↑ Groff, Lauren. Ploughshares.
  8. ↑ Lauren Groff '01 | Class of 2024 Honorees | Amherst College. www.amherst.edu. Процитовано 12 червня 2024.
  9. ↑ New York Times Bestsellers. The New York Times. 2 березня 2008. Процитовано 7 травня 2010.
  10. ↑ Harry Potter Fans, Break Out the Tissues. Архів оригіналу за 8 липня 2007.
  11. ↑ Orange Prize Shortlist. Orange Prize for Fiction.
  12. ↑ Amazon.com Best Books of 2008. Amazon.com.
  13. ↑ San Francisco Chronicle Best Books of 2008. San Francisco Chronicle. 17 серпня 2010.
  14. ↑ Groff, Lauren (6 березня 2012). Arcadia. Hyperion. ISBN 978-1-4013-4087-2. Архів оригіналу за 17 січня 2012. Процитовано 24 січня 2012.
  15. ↑ Wilwol, John (6 квітня 2012). 'Arcadia,' by Lauren Groff. The New York Times. Процитовано 11 червня 2018 — через NYTimes.com.
  16. ↑ Charles, Ron (13 березня 2012). Lauren Groff's 'Arcadia': Trouble in paradise. Процитовано 11 червня 2018 — через www.washingtonpost.com.
  17. ↑ Lauren Groff recreates a paradise in 'Arcadia' - Books - MiamiHerald.com. Miami Herald. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 12 квітня 2012.
  18. ↑ 100 Notable Books of 2012. The New York Times. 27 листопада 2012. Процитовано 11 червня 2018 — через NYTimes.com.
  19. ↑ staff, The Washington Post (16 листопада 2012). The 10 best books of 2012. Процитовано 11 червня 2018 — через www.washingtonpost.com.
  20. ↑ Best Books Of 2012: The Complete List. NPR. 24 грудня 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  21. ↑ Top Ten: The Best Books of 2012 - Culture - Vogue. Архів оригіналу за 29 січня 2013. Процитовано 17 лютого 2013.
  22. ↑ The Globe's top 29 picks for international fiction of 2012. The Globe and Mail. 24 листопада 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  23. ↑ 10 best books of 2012 – fiction. Christian Science Monitor. 3 грудня 2012. Процитовано 11 червня 2018.
  24. ↑ Best Fiction of 2012 - Kirkus Reviews. Kirkus Reviews. Процитовано 11 червня 2018.
  25. ↑ National Book Award Nominees for 2015 (Fiction Category). 17 вересня 2015.
  26. ↑ National Book Critics Circle Award Nominees for 2015 (Fiction Category). Архів оригіналу за 21 січня 2016.
  27. ↑ Amazon Unveils the Best Books of 2015. 11 листопада 2015.
  28. ↑ Kendrick Lamar Vs. Bruno Mars: POTUS and FLOTUS' Favorite Songs, Movies and Moments of 2015. Процитовано 11 червня 2018.
  29. ↑ Granta 139: Best of Young American Novelists 3. Granta Magazine (амер.). Процитовано 23 квітня 2018.
  30. ↑ Groff, Lauren (1 квітня 2018). 2018 Guggenheim Fellows. Guggenheim Foundation.
  31. ↑ Lauren Groff's 'Florida' wins $20,000 Story Prize. Star Tribune.
  32. ↑ The 2018 National Book Award finalists are in. Here's the full list. Vox. Процитовано 11 жовтня 2018.
  33. ↑ Harris, Elizabeth A. (9 вересня 2023). How Lauren Groff, One of 'Our Finest Living Writers,' Does Her Work. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2024.
  34. ↑ Elkin, Lauren (14 червня 2018). Florida by Lauren Groff review – rage and refusal as Earth reaps the whirlwind. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 25 вересня 2020.
  35. ↑ About Matrix. Penguin Random House (амер.). Процитовано 23 квітня 2021.
  36. ↑ Matrix by Lauren Groff review – thrilling trip into the mystic. The Observer (англ.). 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  37. ↑ National Book Awards 2021 shortlists announced. Books+Publishing (en-AU) . 6 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  38. ↑ 2022 Winners. American Library Association. 17 жовтня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  39. ↑ Alter, Alexandra (10 травня 2024). Book Bans Are Surging in Florida. So Lauren Groff Opened a Bookstore. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2024.
  40. ↑ Andrew, Scottie (2 травня 2024). In Florida, a bestselling author is building a new community of literary resistance. CNN (англ.). Процитовано 12 червня 2024.
  41. ↑ Sarah Groff is One Tough Bird. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  42. ↑ Post-Dispatch, Joe Peschel Special to the (20 вересня 2015). Lauren Groff offers stunning view of a long marriage. Процитовано 11 червня 2018.
  43. ↑ Puckett-Pope, Lauren (1 квітня 2021). An Exclusive First Look at Lauren Groff's 'Matrix'. ELLE (амер.). Процитовано 15 липня 2021.
  44. ↑ Matrix by Lauren Groff review – thrilling trip into the mystic. The Observer (англ.). 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  45. ↑ Briefly reviewed in the September 20, 2021 issue of The New Yorker, p.71.
  46. ↑ Silcox, Beejay (21 вересня 2023). The Vaster Wilds by Lauren Groff review – a survival story. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 12 червня 2024.
  47. ↑ Mozley, Fiona (8 вересня 2023). Lauren Groff's Latest Is a Lonely Novel of Hunger and Survival. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 12 червня 2024.
  48. ↑ Lauren Groff's next novel is set in the 17th-century American wilderness. Literary Hub (амер.). 30 вересня 2022. Процитовано 19 червня 2023.
  49. ↑ Lauren Groff Reveals the Cover of Her Upcoming Novel, 'The Vaster Wilds'. ELLE (амер.). 29 березня 2023. Процитовано 19 червня 2023.
  50. ↑ Kois, Dan (12 вересня 2023). Why Lauren Groff Decided to Venture Into The Vaster Wilds. Slate (амер.). ISSN 1091-2339. Процитовано 12 червня 2024.
  51. ↑ Grady, Constance (12 вересня 2023). The book of the year so far is Lauren Groff's The Vaster Wilds. Vox (амер.). Процитовано 12 червня 2024.
  52. ↑ Starkey, David (14 лютого 2024). Book Review | 'The Vaster Wilds' by Lauren Groff. The Santa Barbara Independent (амер.). Процитовано 12 червня 2024.
  53. ↑ Lauren Groff has a go bag and says so should you. npr.org. 11 вересня 2023.
  54. ↑ Maury, Laurel (9 березня 2009). 'Delicate' Stories In A Best-Friend-Forever Voice. NPR. Архів оригіналу за 7 квітня 2020. Процитовано 17 лютого 2022.

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лорен_Ґрофф&oldid=44668505