Лорікет-нектароїд малий
Лорікет-нектароїд малий | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Parvipsitta pusilla (Shaw, 1790) | ||||||||||||||||
Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Лорікет-нектароїд малий[2] (Parvipsitta pusilla) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Ендемік Австралії.
Ареал поширення виду — східна і південно-східна Австралія. Трапляється від північного Квінсленда до південного сходу Нового Південного Уельсу. Зустрічається на низці морських островів, таких як Магнетік, Кертіс, К'Гарі та Південний Страдброк.
Мешкає в усіх середовищах існування з деревами, оскільки лорі покладаються на квітучі та плодоносні дерева як їжу. Також частішо трапляється на відкритих територіях, особливо якщо поруч є насадження дерев уздовж водотоків або на сільськогосподарських угіддях.
Птах завдовжки 15 см. Самець і самиця однаково забарвлені, хоча остання трохи тьмяніша. Корона, лори і горло червоні, потилиця і плечі бронзового кольору, а решта оперення зелена. Черево блідіше, жовто-зелене. У дорослих особин дзьоб чорний, а райдужна оболонка золотиста. Незрілі птахи мають блідіше обличчя та коричневі райдужну оболонку і дзьоб.[3]
Харчується переважно нектаром і пилком квітів у відкритих кронах лісових дерев, таких як евкаліпт, ангофора та чайне дерево.[4] Відомо також, що вони харчуються місцевими травами (Xanthorrhoea spp.), а іноді й фруктами, такими як місцева омела та завезена мушмула (Eriobotrya japonica). Час від часу вони відвідує фруктові сади. Сезон розмноження триває з травня на півночі або серпня на півдні до грудня. Гніздо — дупло в дереві, куди відкладається кладка з 3–5 матово-білих округлих яєць розміром 20×16 мм. Інкубаційний період становить близько трьох тижнів.[3]
- ↑ BirdLife International (2024). Parvipsitta pusilla: інформація на сайті МСОП (версія 2024.2) (англ.) 4 грудня 2024
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ а б Forshaw, Joseph M. & Cooper, William T. (1978). Parrots of the World (вид. 2nd). Melbourne: Landsdowne Editions. ISBN 0-7018-0690-7.
- ↑ Little Lorikeet - profile. New South Wales Government Office of Environment and Heritage. Процитовано 17 квітня 2019.
- Forshaw, Joseph M. (2006). Parrots of the World; an Identification Guide. Illustrated by Frank Knight. Princeton University Press. ISBN 0-691-09251-6.
Це незавершена стаття про папуг. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |