Перейти до вмісту

Лорі Каннінгем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лорі Каннінґем)
Ф
Лорі Каннінгем
Лорі Каннінгем
Лорі Каннінгем
Особисті дані
Народження 8 березня 1956(1956-03-08)
  Лондон, Англія
Смерть 15 липня 1989(1989-07-15) (33 роки)
  Мадрид, Іспанія
Зріст 172 см[1]
Громадянство  Англія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1974–1977 Англія «Лейтон Орієнт» 75 (15)
1977–1979 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон» 86 (21)
1979–1983 Іспанія «Реал Мадрид» 44 (13)
1983 →  Англія «Манчестер Юнайтед» 5 (1)
1983–1984 Іспанія «Спортінг» (Хіхон) 30 (3)
1984–1985 Франція «Марсель» 30 (8)
1985–1986 Англія «Лестер Сіті» 15 (0)
1986–1987 Іспанія «Райо Вальєкано» 37 (3)
1987 Бельгія «Шарлеруа» 1 (0)
1988 Англія «Вімблдон» 6 (2)
1988–1989 Іспанія «Райо Вальєкано» 19 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1977–1978 Англія Англія U-21 6 (1)
1978 Англія Англія (B) 1 (0)
1979–1981 Англія Англія 6 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Каннінгем.

Ло́ренс Пол «Ло́рі» Ка́ннінгем (англ. Laurence Paul "Laurie" Cunningham; 8 березня 1956, Лондон — 15 липня 1989, Мадрид) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника.

Виступав, зокрема, за «Реал Мадрид», «Манчестер Юнайтед» та «Марсель», а також національну збірну Англії. Перший чорношкірий гравець, що виступав за молодіжну збірну Англії[2].

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Каннінгем народився в районі Арчвей в боро Лондона Іслінгтон. Не підійшовши «Арсеналу», він почав свою професійну кар'єру в «Лейтон Орієнті» у 1974 році[3], в якому провів три сезони, взявши участь у 75 матчах Другого дивізіону.

У 1977 році він приєднався до «Вест Бромвіч Альбіона», де виступав разом з іншими чорношкірими гравцями — з Сіріллом Ріджісом під керівництвом головного тренера Джонні Джайлза, і в наступному сезоні також з Брендоном Бетсоном під проводом Рона Аткінсона. Це був лише другий клуб в історії вищого англійського дивізіону, в складі якого одночасно на полі виступали три чорношкірих гравця (першим був «Вест Гем Юнайтед», за який у квітні 1972 року в матчі з «Тоттенгем Готспур» зіграли Клайд Бест, Клайв Чарльз і Аді Коукер)[3].

Влітку 1979 року був куплений у «Вест Бромвіч Альбіону» за 950 тис. фунтів стерлінгів мадридським «Реалом», ставши першим британським гравцем у складі клубу[3]. Він двічі забив у дебютному матчі і допоміг виграти «Реалу» золотий дубль — чемпіонат і кубок країни[4]. У наступному сезоні Каннінгем набрав хорошу форму, забиваючи на ранніх стадіях Кубка європейських чемпіонів 1980/81, але пізніше отримав травму, зламавши палець ноги, що вимагало операцію. Відновився лише до фіналу Кубка європейських чемпіонів проти «Ліверпуля», програного «Реалом» з рахунком 1:0, і хоча не встиг набрати колишньої форми, відіграв матч повністю.

Статуя Каннінгема біля стадіону «Брісбен Роуд».

В ході передсезонної підготовки до сезону 1981/82 проблеми з травмами продовжилися, отримане ушкодження стегна змусило майже повністю пропустити сезон — тільки три безгольових виходи в матчах чемпіонату. Найбільш значущою його появою було протистояння з «Кайзерслаутерном» у чвертьфіналі Кубка УЄФА. У першому матчі Лорі показав чудову гру і забив гол, а «Реал Мадрид» виграв з рахунком 3-1. Проте в матчі-відповіді він був вилучений за відмашку незадовго до перерви і «Реал Мадрид» був розгромлений «Кайзерслаутерном» з рахунком 5:0, що стало найбільшою поразкою в історії виступів «Реала» в європейських турнірах. У тому ж сезоні він виграв свій другий Кубок Іспанії, де зіграв у фінальному матчі з хіхонським «Спортингом», в якому «Реал Мадрид» був сильнішим з рахунком 2-1.

До сезону 1982/83 «Реал Мадрид» підписав голландця Джона Метгода і німця Улі Штіліке, і оскільки в той час в Іспанії на полі одночасно дозволялося знаходитись лише двом іноземцям, Каннінгем провів більшу частину сезону на лавці запасних, поки в квітні 1983 року не відправився в короткострокову оренду у «Манчестер Юнайтед», де возз'єднався з Роном Аткінсоном. Після цього сезону покинув «Реал Мадрид»[3], відправившись в оренду в «Спортінг Хіхон», а в подальшому перейшовши на постійній основі в «Марсель». Пробувши у Франції один сезон 1984/85, повернувся в Англію і приєднався до «Лестер Сіті», де відіграв лише половину сезону через травму. По закінченню сезону 1985/86 повернувся в Іспанію, щоб виступати за «Райо Вальєкано» у Сегунді.

У сезоні 1987/88 Каннінгем перейшов в бельгійський клуб «Шарлеруа», але знову травмувався, і з початком нового 1988 року повернувся в Англію, уклавши короткостроковий контракт з «Вімблдоном», якому допоміг завоювати Кубок Англії у фінальному матчі з «Ліверпулем». У сезоні 1988/89 повернувся в «Райо Вальєкано», якому допоміг піднятися в Прімеру, забивши вирішальний гол[3]. Тим не менше знову в елітному іспанському дивізіоні зіграти не встиг, оскільки в міжсезоння загинув в автомобільній катастрофі 15 липня 1989 року у віці 33 років[5]. У нього залишилися дружина і син.

У 2004 році «Вест Бромвіч Альбіон» на честь свого 125-річчя проводив опитування, за підсумками якого Лорі Каннінгем був названий в числі 16 найбільших гравців клубу.

Виступи за збірні

[ред. | ред. код]

Виступаючи за «Вест Бромвіч Альбіон» він привернув до себе увагу, і був запрошений у збірну Англії до 21 року на товариський матч з Шотландією 27 квітня 1977 року, де дебютував і став при цьому першим чорношкірим гравцем у складі молодіжної збірної країни в її історії, а також забив гол. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах, забив 1 гол.

За головну збірну країни Каннінгем вперше виступив в 1979 році в матчі проти збірної Уельсу на домашньому чемпіонаті Великої Британії. Незважаючи на успіхи в «Реалі», тренер збірної Англії Рон Грінвуд залишив його поза заявки на чемпіонат Європи 1980 року.

Блакитна дошка Каннінгема біля стадіону «Брісбен Роуд».

Після початку сезону 1980/81 з «Реал Мадридом», Каннінгем був знову викликаний в збірну Англії на кваліфікаційні матчі до чемпіонату світу 1982 року. У матчі з збірною Норвегії, який Англія виграла з розгромним рахунком 4:0, він залишився на лавці запасних. У гостьовому матчі проти збірної Румунії, програному з рахунком 2:1, вийшов на заміну. Як виявилося згодом, це була його остання гра за збірну. У загальній складності за збірну Англії він зіграв в шести іграх[6].

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[1]

[ред. | ред. код]
Клуб Сезон Ліга Гри Гол
Лейтон Орієнт 1974/1975 Другий дивізіон 17 1
1975/1976 34 8
1976/1977 24 6
Разом 75 15
Вест Бромвіч Альбіон 1976/1977 Перший дивізіон 13 6
1977/1978 33 6
1978/1979 40 9
Разом 86 21
Реал Мадрид 1979/1980 Прімера 29 8
1980/1981 12 5
1981/1982 3 0
1982/1983 0 0
Разом 44 13
Манчестер Юнайтед 1982/1983 Перший дивізіон 5 1
Спортінг Хіхон 1983/1984 Прімера 30 3
Марсель 1984/1985 Дивізіон 1 30 8
Лестер Сіті 1985/1986 Перший дивізіон 15 0
Райо Вальєкано 1986/1987 Сегунда 37 3
Шарлеруа 1987/1988 Дивізіон 1 1 0
Вімблдон 1987/1988 Перший дивізіон 6 2
Райо Вальєкано 1988/1989 Сегунда 19 1
Всього за кар'єру 348 67

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]
«Реал Мадрид»: 1979–80
«Реал Мадрид»: 1979–80, 1981–82
«Вімблдон»: 1987–88

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Cunningham, Laurie (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 18-04-2016.
  2. ↑ Marc Ashdown (24 травня 2013). First black England player to be revealed Benjamin Odeje (англ.). BBC. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 18-04-2016.
  3. ↑ а б в г д Julian Shea (15 липня 2009). From Brisbane Road to the Bernabeu (англ.). BBC UK. Архів оригіналу за 15 травня 2018. Процитовано 18-04-2016.
  4. ↑ Ed Aarons (4 березня 2013). Laurie Cunningham: Tragic tale of the former Manchester United player who Real amazed Madrid (англ.). The Independent. Архів оригіналу за 12 лютого 2020. Процитовано 18-04-2016.
  5. ↑ Cunningham killed in car crash. The Observer. 16 July 1989. с. 18. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 10 травня 2018 — через Newspapers.com.
  6. ↑ Lawrence Paul Cunningham (англ.). englandstats.com — A Complete Database of England Internationals Since 1872. Архів оригіналу за 11 травня 2018. Процитовано 18-04-2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Dave Bowler & Jas Bains (2000), "Samba in the Smethwick End: Regis, Cunningham, Batson and the Football Revolution", ISBN 1-84018-188-5
  • Paul Rees (2014), "The Three Degrees: The Men Who Changed British Football Forever", ISBN 1-47211-926-6

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лорі_Каннінгем&oldid=35244248