Збірна Румунії з футболу
Ця стаття в процесі редагування певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач YarikUkraine (внесок, журнали) о 20:24 UTC (3191 хвилину тому). |
Румунія | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Прізвисько | Триколірні (рум. Tricolorii) | |||
Асоціація | Румунська футбольна федерація | |||
Тренер | Едвард Йорденеску | |||
Найбільше виступів | Дорінел Мунтяну (134) | |||
Найкращий бомбардир | Георге Хаджі Адріан Муту (по 35) | |||
Код ФІФА | ROU | |||
Місце в рейтингу ФІФА | 46 ▼ 1 (4 квітня 2024)[1] | |||
| ||||
Перший матч Югославія 1:2 Румунія (Белград, Югославія; 8 червня 1922) | ||||
Найбільша перемога Румунія 9:0 Фінляндія (Бухарест, Румунія; 14 жовтня 1973) | ||||
Найбільша поразка Угорщина 9:0 Румунія (Будапешт, Угорщина; 6 червня 1948) | ||||
Чемпіонат світу | ||||
Виступів | 7 (вперше у 1930) | |||
Найвище досягнення | чвертьфінал, 1994 | |||
Чемпіонат Європи | ||||
Виступів | 6 (вперше у 1984) | |||
Найвище досягнення | чвертьфінал, 2000 |
Збірна Румунії з футболу (рум. Echipa națională de fotbal a României) — національна футбольна команда Румунії, яка керується Румунською федерацією футболу.
Румунія зіграла свій перший офіційний міжнародний матч у червні 1922 року і швидко стала однією з найкращих збірних Європи. Збірна Румунії була лише однією з чотирьох команд, яка взяла участь у всіх трьох перших довоєнних чемпіонатах світу 1930, 1934 та 1938 років разом зі збірними Бразилії, Франції та Бельгії.
Після Другої світової війни та встановлення у країні комуністичної диктатури, результати збірної значно погіршились, через що Румунія до 1990 року лише по одному разу вийшла до фінальних стадій чемпіонату Європи та світу, при цьому в обох випадках не змогла вийти з групи.
З падінням соціалізму в країні у 1990-х збірна видала свій найкращий період в історії, коли між 1990 і 2000 роками Румунія не пропустила жоден великий міжнародний турнір, при цьому тричі поспіль виходила до 1/8 фіналу чемпіонатів світу. Цей період досяг свого піку на чемпіонату світу 1994 року, коли Румунія під капітанством легенди збірної Георге Хаджі, дійшла до чвертьфіналу, сенсаційно перемігши перед тим Аргентину з рахунком 3:2. Румуни не пройшли до півфіналу лише програвши Швеції в серії пенальті. Тим не менш, цей результат став найкращим в історії збірної. На континентальній першості Румунія показала найкращий результат на Євро-2000, сенсаційно обійшовши Німеччину (1:1) і Англію (3:2) на груповому етапі і вийшовши таким чином з «групи смерті» до чвертьфіналу, де програли майбутньому фіналісту турніру Італії.
Надалі з уходом золотого покоління рівень гри збірної знову погіршився і вона не змогла вийти на жоден чемпіонат світу, а на чемпіонати Європи кваліфіковувалась через раз — у 2008, 2016 та 2024 роках.
Станом на 4 квітня 2024 посідає 46-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].
Історія[ред. | ред. код]
Перший матч[ред. | ред. код]
Форма збірної Румунії у її першому матчі. |
1922 року відбулось весілля короля Югославії Олександра I з принцесою Марією Румунською, на честь якого югославський монарх, який був палким прихильником футболу, вирішив провести футбольний матч між збірними своєї країни та країни свої нової дружини[2]. Про подію було оголошено румунською газетою Ecoul Sportiv 28 травня 1922 року: «З нагоди одруження Його Величності Короля Олександра I з Її Королівською Високістю Принцесою Марією Румунською, Його Величність із задоволенням подарував кубок, який носитиме його ім'я, щоб заохотити прогрес футболу в його країні та в країні Його дружини. Цей кубок буде викликом і дістанеться країні, яка виграє його тричі поспіль або п'ять разів загалом»[3].
Гра відбулася на стадіоні СК «Югославія» в Белграді і вона викликала чималий ажіотаж, оскільки на матчі були три королі: Югославії — Олександр I, Румунії — Фердинанд I та Греції — Георг II[4]. Форму для збірної Румунії для цього матчу купив один із її гравців, Елемер Гірш, і вона була нехарактерною для румунської команди, чорно-білою. Вважається, що ці кольори були обрані тому, що Гірш був уболівальником «Універсітаті» (Клуж), яка мала такі кольори. А тренером румунської дружини став Теофіл Морару, колишній важкоатлет, доктор юридичних наук і один із засновників клубу «Універсітатя»[5].
Незважаючи на те, що збірна Румунії до цього часу не провела жодної гри[6], на відміну від югославів, що грали з 1920 року, матч сенсаційно завершився перемогою Румунії з рахунком 2:1. Господарі відкрили рахунок з пенальті на 35-й хвилині завдяки Ярославу Шиферу, але перед перервою Ференц Ронаї зумів зрівняти рахунок також з пенальті, таким чином ставши автором історичного першого голу за збірну Румунії. А на 61-й хвилині Аурел Гуга забив другий гол збірної Румунії, принісши сенсаційну перемогу[7].
Румунська газета Ecoul Sportiv написала після гри: «Румунська представницька команда виграє Золотий кубок Його Величності Короля Олександра, обігравши Югославію з рахунком 2–1. Кубок Короля Олександра буде виставлений протягом тижня в Бухаресті, а потім буде відправлений до Трансільванії, щоб його побачили всі спортсмени»[8]. Югославська газета «Політика» написала після гри: «Вчорашній міжнародний матч між Королівством Румунія та Королівством сербів, хорватів і словенців на Кубок Його Величності Короля Олександра I, здивував не лише гравців, що брали участь, а й весь спортивний світ, який не сумнівався в успіху нашої збірної»[9]. Надалі турнір Кубок дружніх країн став традиційним і нерегулярно у різних виглядах розігрувався між Югославією і Румунією до 1940 року[10].
1920-ті: початок виступів[ред. | ред. код]
У вересні 1922 року румунці провели свій другий матч, зігравши внічию 1:1 проти Польщі[11], який став останнім у дебютному році[12], а наступного року зіграли вже чотири матчі[13], в тому числі чергову гру на Кубок короля Олександра. У цій грі 10 червня збірна Румунії зазнала своєї першої поразки в історії, програвши 1:2[14], в результаті чого трофей після одного року в Румунії повернувся на батьківщину.
1924 року збірна Румунії зіграла на своєму першому офіційному турнірі, зігравши у футбольному змаганні Олімпійських ігор у Парижі. На той час чемпіонати світу ще не проводились, тому даний турнір був головним міжнародним футбольним змаганням. Тут румуни в першому ж матчі без шансів розгромно програли Нідерландам 0:6 і вилетіли з турніру[15][16]. Загалом того року збірна зіграла у трьох іграх, усі розгромно програвши[17].
1925 року румуни зіграли лише у двох товариських іграх[18], а 1926 року вчергове зіграли на Кубок короля Олександра. Румунам вдалося виграти 3:2 і знову привести трофей до Румунії[19]. Надалі кубок розігрувався щорічно, але румуни програли усі наступні чотири матч до 1930 року включно[20].
1929 року Румунія розпочала виступи у першому розіграші Балканського кубка, на якому визначалась найсильніша збірна регіону. Турнір, який тривав аж три роки, виграли саме румуни, здобувши 5 перемог у 6 матчах[21].
1930-ті: участь у трьох поспіль чемпіонатах світу[ред. | ред. код]
Чемпіонат світу 1930[ред. | ред. код]
1930 року пройшов перший розіграш чемпіонату світу, який вирішили провести в Уругваї. Через географічну віддаленість країни-господарки, більшість європейських країн вирішили не брати участь у турнірі[22]. Король Румунії Кароль II, який любив футбол і прийшов до влади незадовго до чемпіонату світу, забажав аби Румунія взяла участь у «мундіалі» в Уругваї, а тому особисто зібрав команду гравців. На той час футбол був аматорським і у гравців були основні місця роботи, тому роботодавцям футболістів наказали дати їм три місяці відпустки, щоб вони встигли поїхати до Південної Америки[23][24]. Зрештою Румунія взяла участь у турнірі, ставши лише однією з чотирьох європейських команд на Кубку разом із Бельгією, Францією та Югославією. Перед турніром тренер збірної Константин Редулеску був доданий до списку суддів змагання і зрештою виконував роль лайнсмена в матчах групового етапу між Аргентиною і Мексикою (6:3)[25][26] та Аргентиною і Францією (1:0)[27], які проводилися в дні, коли Румунія не грала.
Румунія потрапила до групи з країною-господаркою Уругваєм і з ще одною південноамериканською командою, Перу. Матч проти збірної Перу 14 липня 1930 року, зіграний на стадіоні «Посітос» у Монтевідео став першим матчем Румунії на чемпіонатах світу, а також першим в в історії матчем проти неєвропейської збірної. Румунія перемогла з рахунком 3:1 завдяки голам Адальберта Дешу, Константина Станчу та Ніколае Ковача[28]. Згідно з офіційним звітом ФІФА, на матчі були присутні 2459 глядачів[29], але фактична їх кількість складала приблизно 300. Таким чином матч між Румунією та Перу і донині є найменш відвідуваним матчем чемпіонату світу за всю його історію[30]. Другий матч, який був вирішальним, відбувся через тиждень проти Уругваю[31]. Уругвайці також обіграли перуанців, і тому переможець цієї гри ставав переможцем групи і виходив до півфіналу змагання. Втім, інтриги не вийшло, оскільки протягом трохи більш ніж півгодини Уругвай забив чотири голи румунам і легко довів гру до перемоги 4:0, а згодом і став переможцем усього турніру[32].
Чемпіонат світу 1934[ред. | ред. код]
Після дебюту на чемпіонаті світу збірна Румунії продовжила грати у Балканському кубку, і в турнірі 1932 року посіла третє місце, а наступного року виграла змагання[33]. Крім того румунці виграли Кубок Центральної Європи серед аматорів 1931–1934 років[34].
У кваліфікації на наступний чемпіонат світу 1934 року румуни зіграли внічию 2:2 із Швейцарією, але швейцарці поскаржилися у ФІФА на вихід на поле у складі триколірних дебютанта Юліу Бараткі, який не має права грати, оскільки того ж року виступав за збірну Угорщини. ФІФА присудила Швейцарії технічну перемогу 2:1[35]. В результаті путівка на мундіаль розігрувалась у другому матчі з Югославією[36]. Саме югослави були фаворитами матчу і вісім разів влучили в каркас воріт[37][38], але румунам вдалося сенсаційно перемогли вдома 2:1 та пробитись на другий поспіль чемпіонат світу[39].
На другому «мундіалі» був змінений формат проведення турніру — замість групового етапу, який був передбачений у першому розіграші, використовувалася олімпійська система, за якої команди починали зі стадії 1/8 фіналу і вибували зі змагання після першого ж програшу. Румунія, яка підсилилась для турніру австрійським тренером Йозефом Уріділем, була «несіяною» і у першому ж раунді потрапила на міцну збірну Чехословаччини. 27 травня 1934 року вони зустрілися з нею на стадіоні «Літторіо» в Трієсті. На 10-й хвилині матчу румуни вийшли вперед після удару Штефана Добаї, але в другому таймі пропустили два голи[40][41]. Поразка означала прощання з турніром після одного матчу[42].
Чемпіонат світу 1938[ред. | ред. код]
Після невдалого чемпіонату світу Александру Севулеску, з яким збірна посіла 4 місце на Балканському кубку 1934/35. Після цього до команди повернувся Константин Редулеску, з яким команда на Балканському кубку 1935 року посіла останнє 4 місце[43], а наступного року стала переможцем турніру[44]. Крім того з 1936 року була відроджена традиція товариського турніру з Югославією, який після вбивства короля Олександра отримав назву Кубок короля Кароля ІІ. У цьому турнірі 1936 року румуни перемогли 3:2[45], а наступного року гору взяли Югослави 2:1[46]. Надалі до змагання була запрошена також збірна Чехословаччини, і турнір, який розігрувався у 1937—38 роках, отримав назву на честь її президента, ставши Кубком Едварда Бенеша. В боротьбі зп цей трофей румуни по разу зіграли внічию з обома суперниками і по разу програли, посівши таким чином останнє місце, а кубок здобули чехословаки, що не програли жодної гри[47].
У відборі на чемпіонат світу 1938 року румуни мали зіграти проти Єгипту, проте керівництво африканської збірної відмовилося проводити гру під час Рамадану, зазначивши, що грати у футбол у цей час «неможливо». В результаті Румунія отримала пряму путівку на чемпіонат світу без матчів кваліфікації[48]. Таким чином румунська збірна, яку підсилив до турніру її колишній тренер Александру Севулеску, що працював на турнірі у парі з Редулеску, вирушила на третій поспіль чемпіонат світу, який цього разу пройшов у Франції. Лише Бельгія, Франція та Бразилія могли похвалитись таким результатом серед усіх світових збірних. Румунія знову була несіяна, але на гру 1/8 фіналу отримала одного з найслабших суперників, абсолютного дебютанта турніру збірну Куби, яка не мала жодних вагомих досягнень у футболі[49]. Втім гра, що відбулася у Тулузі, завершилася внічию 3:3 після того, як Румунія вела 1:0, але потім двічі змушена була відігруватись, останній раз у додатковий час матчу. Голи у триколірних забили Сілвіу Біндя, Юліу Бараткі та Штефан Добаї[50]. За регламентом у випадку нічиєї матч перегравався, що і відбулося через чотири дні, також у Тулузі. Цього разу сенсаційно Куба перемогла з рахунком 2:1, хоча знову Румунія вела з рахунком 1:0 після першого тайму завдяки голу Добаї[51]. В результаті як і минулого розіграшу, румуни покинули змагання вже після першого раунду. Тим не менш їх нападник Штефан Добаї встановив непересічний рекорд, ставши першим і досі єдиним футболістом, який забивав у всіх матчах на чемпіонатах світу, у яких брала участь його збірна. Він забив Чехословаччині на чемпіонаті світу 1934 та в обох матчах з Кубою на чемпіонаті світу 1938 року, а інший нападник Ніколае Ковач став лише одним із п'яти гравців, які брали участь у всіх перших трьох чемпіонатах світу — у 1930 , 1934 та 1938 роках, поряд із французами Едмоном Дельфуром, Етьєном Маттле і Емілем Венантом, а також бельгійцем Бернаром Воргофом[52].
1940-ті: початок занепаду та найбільша поразка[ред. | ред. код]
Після чемпіонату світу збірна у 1939 році знову стала володарем Кубок короля Кароля ІІ, обігравши югославів 1:0[53], а 1940 року зіграла у Дунайському кубку разом із Угорщиною та Югославією, але він не був завершений, оскільки другий матч між Румунією та Угорщиною не відбувся через Другий Віденський арбітраж, прийнятий державами Осі 30 серпня 1940 року, згідно з яким румунський регіон Трансильванія був приєднаний до Угорщини, що призвело до напружених стосунків між країнами[54][55]. Надалі, будучи союзником Третього рейху, румуни протягом Другої світової війни грали виключно товариські матчі проти Німеччини, а також її маріонеток Хорватії та Словаччини[56].
1944 року Румунія вийшла зі складу Осі та приєдналась до антифашистської коаліції, через що цього року збірна не грала, і лише наступного року у вересні 1945 року по завершенні війни Румунія знову вийшла на поле, зігравши товариську гру проти Угорщини, поступившись з рахунком 2:7[57]. У 1946 і 1947 роках румуни грали у розіграшах Балканського кубка, посідаючи третє місце, а третій розіграш 1948 року не було завершено, оскільки розрив між Тіто і Сталіним спричинив заборону радянським сателітам грати з Югославією. Крім того увесь Східний блок, до якого потрапила і Румунія, відмовився від участі у першому повоєнному відборі на чемпіонат світу 1950 року, через що румуни вперше у своїй історії пропустили фінальну частину «мундіалю».
Натомість до кінця десятиліття Румунія грала лише товариські матчі проти інших соціалістичних країн. У ті ж роки румунська команда зазнала найбільшої поразки у своїй історії на сьогоднішній день: 6 червня 1948 року Угорщина виграла з рахунком 9:0 у Румунії, авторами голів серед інших були Шандор Кочиш і Ференц Пушкаш[58].
1950-ті: повернення до офіційних матчів та участь в Олімпіаді-1952[ред. | ред. код]
Виступи на міжнародних турнірах[ред. | ред. код]
Господарі Переможці Фіналісти Третє місце Четверте місце
Чемпіонат світу[ред. | ред. код]
|
Чемпіонат Європи[ред. | ред. код]
|
Ліга націй УЄФА[ред. | ред. код]
Ліга націй УЄФА | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Рік | Ліга | Група | І | В | Н | П | М+ | М- | П/П | Рей |
2018—19 | C | 4 | 6 | 3 | 3 | 0 | 8 | 3 | 32-е | |
2020—21 | B | 1 | 6 | 2 | 2 | 2 | 11 | 9 | ▬ | 26-е |
2022—23 | B | 3 | 6 | 2 | 1 | 3 | 6 | 8 | 29-е | |
2024—25 | C | Буде визначено | ||||||||
Усього | 18 | 7 | 6 | 5 | 25 | 20 |
Гравці збірної[ред. | ред. код]
Частина інформації в цій статті застаріла. |
Поточний склад[ред. | ред. код]
Гравці збірної, що були включені до заявки на товариську гру проти збірної Італії 17 листопада 2015 року (кількість ігор і голів наведені станом на 18 листопада 2015):
Нещодавно викликалися[ред. | ред. код]
Наступні гравці продовжують кар'єру у збірній і також викликалися до її лав протягом 2015 року.
Бомбардири[ред. | ред. код]
Найкращі голеадори збірної (на 10 червня 2020 року)[59]:
- 35 — Адріан Муту (77 матчів)
- 35 — Георге Хаджі (124)
- 30 — Юліу Бодола (48)
- 25 — Віорел Молдован (70)
- 25 — Чипріан Маріка (72)
- 23 — Ласло Белені (102)
- 21 — Флорін Редучою (40)
- 21 — Дуду Джорджеску (40)
- 21 — Ангел Йорденеску (57)
- 21 — Родіон Кеметару (73)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 4 квітня 2024. Процитовано 4 квітня 2024.
- ↑ Златни куп краља Александра и остала блага. wordpress.com. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ 8 iunie 1922. Primul meci din istoria nationalei de fotbal. A1.RO (RO) . Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Povestea primului meci al echipei naționale a României: De la nunta regală, direct în tribune | Federația Română de Fotbal. frf.ro. 2 червня 2022. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Nicolae, Razvan (8 червня 2022). 100 de ani de la primul meci al naţionalei României! Cum s-a implicat Regina Maria în naşterea selecţionatei. Povestea echipamentului inedit al tricolorilor. Foto. Fanatik.ro (рум.). Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Romania - List of International Matches. www.rsssf.org. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Yugoslavia vs Romania, 8 June 1922. eu-football.info (англ.). Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ 100 de ani de la primul meci din istoria naționalei, Iugoslavia - România 1-2. GSP (рум.). Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Design, Zoth (24 січня 2017). De Ziua Unirii Principatelor: Debutul ”tricolorilor”. Ripensia Sport Magazin (ro-RO) . Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Friendship Cup (Romania and Yugoslavia). www.rsssf.org. Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Romania vs Poland, 3 September 1922. eu-football.info (англ.). Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1922 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1923 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Romania vs Yugoslavia, 10 June 1923. eu-football.info (англ.). Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ FIFA.com. web.archive.org. 8 лютого 2009. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Netherlands vs Romania, 27 May 1924. eu-football.info (англ.). Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1924 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1925 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Yugoslavia vs Romania, 3 October 1926. eu-football.info (англ.). Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Friendship Cup (Romania and Yugoslavia). www.rsssf.org. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Balkan Cup (for Nations). www.rsssf.org. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ Lisi, Clemente Angelo; A History of the World Cup, 1930—2010; p. 9–19 ISBN 0810877538
- ↑ Seddon, Peter (2005). The World Cup's Strangest Moments. London: Robson. с. 8—9. ISBN 1-86105-869-1.
- ↑ Rupert Colley, The World Cup In An Hour (History In An Hour, 2010) p. 3
- ↑ 25 datos que quizás no conozcan... (PDF). fifa.com. Процитовано 20 травня 2024.
- ↑ 1930 FIFA World Cup Uruguay ™ - Matches - Argentina-Mexico. fifa.com (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ 1930 FIFA World Cup Uruguay ™ - Matches - Argentina-France. fifa.com (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ World Cup 1930 finals. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation (RSSSF). (англ.)
- ↑ 1930 FIFA World Cup Uruguay ™ - Matches - Romania-Peru. fifa.com (англ.). Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ Campomar, Andreas (2014). Golazo! The Beautiful Game from the Aztecs to the World Cup. New York City: Riverhead Books. ISBN 978-0-698-15253-3.
- ↑ 1930 FIFA World Cup Uruguay ™ - Matches - Uruguay-Romania. fifa.com (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 19 травня 2019.
- ↑ Uruguay 1930. BBC Sport. 11 April 2002. Процитовано 25 February 2007.
- ↑ Balkan Cup (for Nations). www.rsssf.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Central European Cup for Amateurs 1931-1934. www.rsssf.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1933 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1934 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Време (Belgrade), №4421, 30 Apr 1934; Дигитална Народна библиотека Србије
- ↑ Политика (Belgrade), №9322, 30 Apr 1934; Дигитална Народна библиотека Србије
- ↑ Romania vs Yugoslavia, 29 April 1934, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Sport és Kritika (Timișoara), №38, 28 May 1934; Biblioteca Centrală Universitară Cluj-Napoca
- ↑ Pozor (Olomouc), №131, 28 May 1934; Vědecká knihovna v Olomouci
- ↑ 1934rom. web.archive.org. 14 лютого 2018. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1935 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1936 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Romania vs Yugoslavia, 10 May 1936. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Yugoslavia vs Romania international football match report. eu-football.info. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Eduard Benes' Cup 1937/38. www.rsssf.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Dietschy, Paul (6 June 2013). Making football global? FIFA, Europe, and the non-European football world, 1912–74. Journal of Global History. 8 (2): 288. doi:10.1017/S1740022813000223. S2CID 162747279.
- ↑ History of the World Cup Final Draw (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 липня 2013. Процитовано 26 березня 2012. (англ.)
- ↑ Cuba vs Romania, 5 June 1938, World Cup. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Cuba vs Romania, 9 June 1938, World Cup. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ „Doar bunicul și alți 4 fotbaliști din lume au fost la primele 3 Mondiale” » Povestea lui Nicolae Kovacs. GSP (рум.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Romania vs Yugoslavia, 7 May 1939. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ National team of Romania - 1940 - statistics. www.romaniansoccer.ro. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Danube Cup 1940/41. www.rsssf.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Romania National Team 1940-1949 - Details. www.rsssf.org. Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Hungary vs Romania, 30 September 1945. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Hungary vs Romania, 6 June 1948. eu-football.info (англ.). Процитовано 22 травня 2024.
- ↑ Найкращі бомбардири збірної Румунії на сайті RSSSF [1] [Архівовано 10 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- romaniansoccer.ro [Архівовано 2 липня 2008 у Wayback Machine.] — всі ігри збірної з 1922 року
|
|
|
|
|
Це незавершена стаття про футбольну збірну. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |