Очікує на перевірку

Лосенко Антон Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Павлович Лосенко
Народження30 липня (10 серпня) 1737(1737-08-10)
Глухів, Глухівський полк, Гетьманщина
Смерть23 листопада (4 грудня) 1773(1773-12-04) (36 років)
 Санкт-Петербург, Російська імперія
ПохованняСмоленське православне кладовище
КраїнаГетьманщина
ЖанрІсторичні предмети, портрети
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьхудожник
НапрямокНеокласицизм
ПокровительГоліцин Дмитро Михайлович[d]
ПрацівникПетербурзька академія мистецтв
ТвориПрощання Гектора з Андромахою (картина)
Роботи в колекціїТретьяковська галерея, Російський музей і Державний історичний музей

CMNS: Лосенко Антон Павлович у Вікісховищі

Лосе́нко Анто́н (Антін) Па́влович (30 липня (10 серпня) 1737(17370810), Глухів, Глухівський полк, Гетьманщина23 листопада (4 грудня) 1773, Санкт-Петербург, Російська імперія) — живописець, педагог і культурний діяч. Основоположник українського історичного живопису.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Глухові, Глухівський полк, Гетьманщина, в козацькій родині. Навчався у Глухівській школі співу та інструментальної музики. Рано став сиротою. У 7 років (1744) направлений до Придворної співацької капели. 1753 року (через пов'язану з віком зміну голосу) відданий у навчання до портретиста Івана Аргунова, — кріпацького живописця графа Петра Шереметьєва.

1758 зарахований графом Іваном Шуваловим до Імператорської Академії мистецтв, де навчався під керівництвом французьких художників Луї-Жозефа Ле Лоррена (фр. Louis-Joseph Le Lorrain 171559) та Жана-Луї Девельї (фр. Jean-Louis Develly 17301804). 1760 року написав портрети президента петербурзької Академії мистецтв графа Івана Шувалова, поета Олександра Сумарокова. Від вересня цього ж року вдосконалював свою майстерність у Жана Рету (фр. Jean II Restout 16921768) у Парижі. Створив там велику картину за євангелійським сюжетом «Чудовий лов риби». 1762 року повернувся до Санкт-Петербурга. Написав портрети великого князя Павла Петровича (майбутній імператор Павло I; «Портрет Великого князя Павла Петровича в дитинстві»), засновника першого російського публічного театру Федора Волкова і актора Якова Шумського.

У 1763-1765 знову навчався в Парижі у майстерні історичного живопису Жозефа-Марі Вієна (фр. Joseph-Marie Vien 1716-1809). Там він написав, зокрема, «Смерть Адоніса», «Андрій Первозванний» (обидві 1764), «Жертвоприношення Авраама (Авраам приносить в жертву сина свого Ісаака)» (1765). Від 1766 року вивчав античність і копіював майстрів Відродження в Італії, написав полотно «Зевс і Фетіда» (1769). У його картинах початку й середини 1760-х років на біблійні сюжети відчутні зв'язки з мистецтвом пізнього бароко, наступні праці (зокрема «Авель» і «Каїн», обидві 1768) позначені рисами класицизму.

1769 повернувся до Санкт-Петербурга. У 1770 створив картину на тему давньоруської історії — «Володимир і Рогніда», яка стверджувала рівноправність національної історії з історією античного світу. За неї отримав звання академіка. Цього ж року обійняв посаду ад'юнкт-професора петербурзькій Академії мистецтв. 1772 року став професором і директором (спільно з французьким скульптором Ніколя-Франсуа Жілле (фр. Nicolas-François Gillet) 170991) петербурзької Академії мистецтв.

Створив перший в Російській імперії посібник з художньої анатомії під назвою «Пояснення короткої пропорції людини, заснованої на перевіреному дослідженні різних пропорцій древніх статуй, старанням Імператорської Академії мистецтв професора живопису пана Лосенка для користі юнацтва, що вправляється в малюванні, видане». Підготував рекомендації щодо роботи над історичною картиною. Працював над полотном «Прощання Гектора з Андромахою» (1773, якого не закінчив: у піднесених образах у ній втілено ідею патріотичного подвигу, готовності до самопожертви.

1773 (на 37-му році життя) почав тяжко хворіти й невдовзі помер від водянки в Санкт-Петербурзі. Похований там само на Смоленському цвинтарі.

Його педагогічна діяльність, а також його підручник (ним користувалися до середини 19 століття) істотно вплинули на розвиток художньої освіти в Російській імперії.

Картини Лосенка зберігаються в музеях Росії, Білорусі, України («Авель» — у Харківському художньому музеї).

Картини

[ред. | ред. код]
Старожитність
Святе Писання
Портрети

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]