Лос-Растрохос
| Лос-Растрохос | |
|---|---|
 | |
| Дата заснування | 2004 |
| Місце заснування | Калі, Вальє-дель-Каука, Колумбія |
| Засновник | Вілбер Варела, Дієго Растрохо |
| Роки діяльності | 2004 - теперішній час |
| Територія | Колумбія, Мексика, Венесуела, Еквадор, Центральна Америка |
| Етнічний склад | переважно колумбійці |
| Кримінальна діяльність | наркоторгівля, вимагання, вбивства, викрадення, відмивання грошей, незаконний видобуток золота |
| Союзники |  Картель Енвігадо Картель Сіналоа |
| Противники | Клан дель Гольфо |
Лос-Растрохос (ісп. Los Rastrojos) — майже знищений колумбійський наркокартель, який раніше брав участь у збройному конфлікті Колумбії. Група була утворена у 2004 році ватажком картелю Норте-дель-Вальє Вілбером Варелою, відомого як Хабон, і одним з його найближчих поплічників Дієго Растрохо, коли Варела розсварився з колишнім колегою Дієго Леоном Монтойя, відомого як Дон Дієго.[1] Група стала незалежною після вбивства свого головного засновника у Венесуелі у 2008 році та в найкращі свої часи була однією з найвпливовіших наркокартелів Колумбії.
Основними джерелами прибутку для картелю є продаж кокаїну, марихуани та героїну, а також незаконний видобуток золота, пік цін на яке припав на 2010 та 2011 роки.[2][3]
Лос-Растрохос разом із картелем Норте-дель-Вальє вважаються "спадкоємцями" картелю Калі. Інші джерела стверджують, що Лос-Растрохос насправді є новою назвою картелю Норте-дель-Вальє. Картель працював використовуючи потужну мережу найманих вбивць та розповсюджувачів наркотиків на міжнародні ринки.[4] Група зосереджується на тому, щоб купувати коку у тих, хто її вирощує, переробляти її та продавати гуртом для міжнародної дистрибуції або самостійно перевозити її через Центральну Америку та Мексику.
Вважається, що картель працює переважно в департаменті Вальє-дель-Каука та Калі, хоча дехто стверджує, що їх вплив поширюється й на інші території Колумбії та західну Венесуелу.[5] Кількість членів картелю оцінюється від 1200 до 1500 бійців та найманих вбивць.[6] Декілька членів Лос-Растрохос були вбиті або заарештовані у Венесуелі збройними силами Венесуели.[7]
Розширення групи під керівництвом братів Хав'єра Антоніо та Луїса Енріке Калле Серна, яких називали однаковим псевдонімами "Комба", здійснювалось шляхом захоплення нових територій. З 2009 року картель покинув звичні для себе території уздовж узбережжя Тихого океану, щоб діяти в третині з 32-х департаментів Колумбії. Основною діяльністю групи Лос-Растрохос є експорт кокаїну та героїну на міжнародні ринки. На місцевому рівні вони також беруть участь у вимаганнях та викраденнях. Наркокартель насамперед перевозить наркотики до Центральної Америки та Мексики де збуває їх мексиканським наркоторговцям, які, в свою чергу, займаються постачанням до США. Лос-Растрохос також контролюють один з основних напрямків контрабанди до Венесуели, яка є мостом для потрапляння кокаїну в Європу та на північ США літаками та швидкісними катерами.
Лос-Растрохос, що був заснований через вплив могутнього наркокартелю Норте-дель-Вальє. Картель, став одним із найпотужніших транснаціональних кримінальних синдикатів Колумбії, допоки його керівництво не здалося або не було схоплено у 2012 році. Останнє велике формування Лос-Растрохоса було схоплена у 2017 році, після чого від картелю залишилось лише декілька дрібних груп.[8][9]
Лос-Растрохос було засновано у 2002 році, як збройне крило Вілберв Варела, відомого як Хабон, для боротьби з його суперником із картелю Норте-Дель-Вальє Дієго Монтойя, відомого як Дон Дієго, та приватною армією останнього під назвою "Мачоси". Лейтенант Варели Дієго Перес Хенао, відомий як Дієго Растрохо завербував перших членів групи, звідси й пішла назва організації.[4]
Лос-Растрохос зазнали низки серйозних невдач у 2012 році, коли всі три його головних лідери або здалися, або були заарештовані. У травні 2012 року один з лідерів Лос-Растрохоса Хав'єр Антоніо Калле Серна "Комба" здався владі США на Арубі.[10] В результаті Дієго Растрохо і брат Калле Серни Луїс Енріке (також під псевдонімом "Комба") перейняли керівництво на себе. Для Дієго воно виявилось нетривалим, оскільки він був схоплений у західній Венесуелі на початку червня. Уряд Венесуели заявив, що передасть його колумбійській владі.[11] "Ель-доктор" звинувачується у вбивстві Варели, у якого він був правою рукою десять років.[12] 4 жовтня влада 2012 року Колумбії оголосила, що Луїс Енріке, останній лідер "Растрохоса", також здався американському Управлінню по боротьбі з наркотиками.[13] Остання велика група Лос-Растрохос була схоплена у 2017 році.[8]
- ↑ Rastrojos. Colombia Reports. 18 вересня 2012. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 20 вересня 2012.
- ↑ Colombia Jan–May gold output up 33 pct-official. Reuters. 30 липня 2010. Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 26 травня 2012.
- ↑ Simon Romero, New York Times, 3 March 2011, In Colombia, New Gold Rush Fuels Old Conflict [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Rastrojos. Insightcrime.org. 11 травня 2012. Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
- ↑ Los Rastrojos. Insightcrime.org. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 26 травня 2012.
- ↑ El poder de ‘Los Rastrojos'. Elespectador.Com. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 26 травня 2012.
- ↑ Venezuela confirma que 'Jabón' murió en su país. Elespectador.Com. 1 лютого 2008. Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 26 травня 2012.
- ↑ а б Caen los últimos herederos de los rastrojos. semana.com. Архів оригіналу за 27 липня 2017. Процитовано 16 лютого 2017.
- ↑ Rastrojos. insightcrime.org. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 16 лютого 2017.
- ↑ Colombia Reports, 7 May 2012, 'Rastrojos' leader surrenders: Reports [Архівовано 5 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ BBC, 4 June 2012, Venezuela arrests Colombian drug lord Diego Rastrojo [Архівовано 11 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ BBC, 7 May 2012, Colombian 'drug lord' Javier Calle Serna surrenders [Архівовано 23 квітня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Colombia Reports, 5 October 2012, Colombia's most wanted drug lord 'Comba' surrenders to US authorities [Архівовано 6 жовтня 2012 у Wayback Machine.]