Перейти до вмісту

Лотар Коллатц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лотар Коллатц
нім. Lothar Collatz Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився6 липня 1910(1910-07-06)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Арнсберг, Німецький Райх Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер26 вересня 1990(1990-09-26)[1][2][…] (80 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Варна, Болгарія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьматематик, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Фрідріха-Вільгельма[d] (1935)[2]
Геттінгенський університет (1931)
Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1929)
Грайфсвальдський університет[2]
Marienstiftsgymnasiumd (1928) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьчисельні методи[2], математика[4] і функціональний аналіз[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладГамбурзький університет[2]
Hochschule Hannoverd[2]
Університет Фрідріха-Вільгельма[d]
Karlsruhe University of Applied Sciencesd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникЕрхард Шмідт і Alfred Klosed[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиFrank Nattererd[6]
Heinz Ungerd[6]
Karl-Peter Hadelerd[7]
Heinrich Karl Bauersfeldd[6]
Ludwig Elsnerd[6]
Johann Schröderd[6]
Wolfgang W. E. Wetterlingd[6]
Erich Bohld[6]
Werner Uhlmannd[6]
Bodo Wernerd[6]
Werner Krabsd[6]
Klaus Glashoffd[6]
Claus Peter Ortliebd[6]
Günter Bertramd[6]
Jürgen Sprekelsd[6]
Helmut Krischd[6]
Peter Brunsd[6]
Henning-Peter Henningsend[6]
Hans-Heinrich Bötherd[6]
Rita Meyer-Spasched[6]
Julius Albrechtd[6]
Detlef Wurld[6]
Reiner Hassd[6]
Heinrich Voßd[6]
Jochen Wernerd[6]
Gerhard Opferd[6]
Christoph Maasd[6]
Heinrich Heinzerlingd[6]
Hans Ehrmannd[6]
Walter Correlld[6]
Peter J. Kochd[6]
Helmut Metzd[6]
Hans H. Gloistehnd[6]
Alfred-Georg Meyerd[6]
Harry Feldmannd[6]
Peter Hempeld[6]
Rüdiger Nicoloviusd[6]
Elsbeth Bredendiekd[6]
Ingbert Georg Kupkad[6]
Burkhard Moniend[6]
Bernhard Fleischmannd[6]
Wilfrid Kellerd[6]
Jürgen Spießd[6]
Hein Dietrich Drevesd[6]
Frank Lempiod[6]
Henning Flügged[6]
Johann Neumannd[6]
Wolf Hofmannd[6]
Jörn Glaserd[6]
Herbert von Deind[6]
Detlef Rheniusd[6]
Klaus Roleffd[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛеопольдина
СА[8]
Націонал-соціалістичний союз німецьких доцентів[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
CMNS: Лотар Коллатц у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лотар Коллатц (нім. Lothar Collatz; 6 липня 1910 — 26 вересня 1990) — німецький математик. Його ім'ям названа досі не вирішена гіпотеза Коллатца або ж проблема 3x + 1. Його ім'ям також названа формула Коллатца — Віландта для власного значення Перона — Фробениуса позитивної квадратної матриці. Крім того, робота Коллатца 1957 року з Ульріхом Сіноговіцем[9], який загинув під час бомбардування Дармштадта у роки Другої світової війни[10], поклала початок спектральної теорії графів.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Арнсберзі, Вестфалія. Коллатц навчався у кількох університетах Німеччини, включаючи Берлінський університет під керівництвом Альфреда Клозе, і отримав докторський ступінь в 1935 році за дисертацію під назвою Das Differenzenverfahren mit höherer Approximation für lineare Differentialgleichungen (Метод кінцевих різниць вищого наближення для лінійних диференціальних рівнянь). Потім він працював асистентом в Берлінському університеті, а в 1935 році перейшов в Технічний університет Карлсруе. Там він також отримав хабілітат в 1937 році. З 1938 по 1943 рік працював приват-доцентом в Карлсруе. У роки війни він працював з Алвін Вальтером в Інституті практичної математики Дармштадтського технічного університету[11].

З 1952 року до виходу на пенсію в 1978 році Коллатц працював в Гамбурзькому університеті, де в 1953 році заснував Інститут прикладної математики. Після виходу на пенсію в якості почесного професора він продовжував брати активну участь в математичних конференціях.

За свій великий внесок у цю область Коллатц за життя удостоївся великої кількості нагород, в тому числі:

Він несподівано помер від серцевого нападу в Варні, Болгарія, під час участі в математичній конференції.[12]

Вибрані роботи

[ред. | ред. код]
  • Das Differenzenverfahren mit höherer Approximation für lineare Differentialgleichungen (= Schriften des Mathematischen Seminars und des Instituts für angewandte Mathematik der Universität Berlin – Band 3 / Heft 1), Лейпциг, 1935 р
  • Eigenwertprobleme und ihre numerische Behandlung. Лейпциг 1945 р
  • Eigenwertaufgaben mit technischen Anwendungen. Лейпциг 1949 +1963
  • Numerische Behandlung von Differentialgleichungen. Берлін 1951[13] 1 955[14] (англ. Пер. 1966)
  • Differentialgleichungen für Ingenieure. Штутгарт 1960
  • з Вольфгангом Веттерлінгом: Optimierungsaufgaben Berlin 1 966, 1971 (англ. пер., 1975)
  • Funktionalanalysis und Numerische Mathematik. Берлін 1964
  • Differentialgleichungen. Eine Einführung unter besonderer Berücksichtigung der Anwendungen. Штутгарт, Teubner Verlag, 1966, 7-е изд. 1990 р
  • з Юліусом Альбрехтом: Aufgaben aus der angewandten Mathematik I. Gleichungen in einer und mehreren Variablen . Наближення. Берлін 1972 р
  • Numerische Methoden der Approximationstheorie. т. 2. Vortragsauszüge der Tagung über Numerische Methoden der Approximationstheorie vom 3.-9. Червень 1973 року інститут Mathematischen Forschungsinstitut Oberwolfach, Штутгарт, 1975 г.
  • Теорія наближень: Tschebyscheffsche Approximation und Anwendungen. Teubner 1 973

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118521543 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в г д е ж и Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ https://books.google.cat/books/?id=FU1FzQEACAAJ — С. 10–ss.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. ↑ https://katalogplus.sub.uni-hamburg.de/vufind/Record/044779453?rank=1
  8. ↑ а б в https://doi.org/10.15488/10204 — С. 204.
  9. ↑ Von Collatz, L. and Sinogowitz, U., 1957, December. Spektren endlicher Grafen. In Abhandlungen aus dem Mathematischen Seminar der Universität Hamburg (vol. 21, no. 1, pp. 63–77). Springer-Verlag.
  10. ↑ Mallion, R.B., 2005. An autobiographical account of chemical graph theory in the years surrounding the launch of MATCH: An Oxford participant's highly personal and parochial reminiscence about the period 1969—1976. Match-Communications In Mathematical And In Computer Chemistry, 53(1), pp. 15–52.
  11. ↑ Webmaster, Dept Mathematik (22 серпня 2019). Homepage Lothar Collatz (ug). www.math.uni-hamburg.de (нім.). Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2019.
  12. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 листопада 2021. Процитовано 24 вересня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Milne, William Edmund (1953). Review: Numerische Behandlung von Differentialgleichungen, by L. Collatz, 1951. Bull. Amer. Math. Soc. 59 (1): 94—96. doi:10.1090/s0002-9904-1953-09668-9. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  14. ↑ Milne, William Edmund (1956). Review: Numerische Behandlung von Differentialgleichungen, by L. Collatz, 1955. Bull. Amer. Math. Soc. 62 (1). doi:10.1090/s0002-9904-1956-09990-2. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lothar Collatz (July 6, 1910 — September 26, 1990), Journal of Approximation Theory, vol. 65, issue 1, April 1991 року, page II by Günter Meinardus and Günther Nürnberger
  • Collatz, Lothar (1942), Einschließungssatz für die charakteristischen Zahlen von Matrizen, Mathematische Zeitschrift, 48 (1): 221—226, doi:10.1007/BF01180013
  • Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Лотар Коллатц в архіві MacTutor (англ.)
  • Лотар Коллатц(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».

Література

[ред. | ред. код]
  • J Albrecht, P Hagedorn and W Velte, Lothar Collatz (German), Numerical treatment of eigenvalue problems, vol. 5, Oberwolfach, 1990. (Birkhäuser, Basel, 1991), viii-ix.
  • I Althoefer, Lothar Collatz zwischen тисяча дев'ятсот тридцять три und 1950 — Eine Teilbiographie (German), 3-Hirn-Verlag, Lage (Lippe), 2019.
  • R Ansorge, Lothar Collatz (6 July 1910 — 26 September 1990) (German), Mitt. Ges. Angew. Math. Mech. No. 1 (1991), 4-9.
  • U Eckhardt, Der Einfluss von Lothar Collatz auf die angewandte Mathematik, Numerical mathematics, Sympos., Inst. Appl. Math., Univ. Hamburg, Hamburg, 1979 (Birkhäuser, Basel-Boston, Mass., 1979), 9-23.
  • L Elsner and KP Hadeler, Lothar Collatz – on the occasion of his 75th birthday, Linear Algebra Appl. 68 (1985), vi; 1-8.
  • RB Guenther, Obituary: Lothar Collatz, 1910—1990, Aequationes Mathematicae 43 (2-3) (1992), 117—119.
  • H Heinrich, Zum siebzigsten Geburtstag von Lothar Collatz, Z. Angew. Math. Mech. 60 (5) (1980), 274—275.
  • G Meinardus, G Nürnberger, Th Riessinger and G Walz, In memoriam: The work of Lothar Collatz in approximation theory, J. Approx. Theory 67 (2) (1991), 119—128.
  • G Meinardus and G Nürnberger, In memoriam: Lothar Collatz (July 6, 1910 — September 26, 1990), J. Approx. Theory 65 (1) (1991), i; 1-2.
  • JR Whiteman, In memoriam: Lothar Collatz, Internat. J. Numer. Methods Engrg. 31 (8) (1991), 1475—1476.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лотар_Коллатц&oldid=40934790