Людо Кук
 | ||||||||||||||||||||||||||
.jpg) | ||||||||||||||||||||||||||
| Людо Кук у 1980 році | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 25 вересня 1955 | |||||||||||||||||||||||||
| Берхемd, Антверпен, Бельгія | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 9 жовтня 1985 (30 років) | |||||||||||||||||||||||||
| Едегем, Антверпен[d], Антверпен, Фламандський регіон, Бельгія | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 184 см | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Бельгія
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
| 1965–1971 | .svg){kind=small} «Берхем»
| |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
Людовік «Людо» Кук (нід. Ludo Coeck, 25 вересня 1955, Антверпен — 9 жовтня 1985, Едегем) — бельгійський футболіст, що грав на позиції півзахисника.
Виступав, зокрема, за клуб «Андерлехт», з яким став дворазовим володарем Кубка кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, а також володарем Кубка УЄФА. Крім цього виступав за національну збірну Бельгії, з якою був учасником чемпіонату світу та Європи.
Народився 25 вересня 1955 року в районі Берхем міста Антверпен. З дитинства Людо займався футболом, в 9 років вступив до школи місцевого клубу «Берхем». Кумиром Людо був італієць Джанні Рівера. Рослий, але технічний Кук швидко розвивався і на початку 1970-х років дебютував в основному складі, з'явившись ще й у молодіжній збірній Бельгії.
У сезоні 1971/72 16-річний Людо Кук дебютував в основному складі «Берхема», що грав у другому дивізіоні, під керівництвом тренера Ріка Коппенса. Всього у тому сезоні молодий півзахисник зіграв за клуб 7 матчів другого дивізіону чемпіонату Бельгії і забив 7 голів, допомігши команді посісти перше місце. Гравець привернув до себе увагу кількох топ-клубів Бельгії, хоча батько наполягав, щоб Людо не виїжджав з рідного міста і продовжив виступи за основний склад. Однак влітку 1972 року Констант Ванден Сток, президент «Андерлехта», переконав Людо і клуб покинути «Берхем». Ціна трансферу склала близько 5 мільйонів бельгійських франків, що еквівалентно приблизно 120 тисячам євро.
17-річний Кук потрапив до команди, в якій грали зокрема Франсуа ван дер Ельст, Роб Ренсенбрінк, Поль ван Гімст, Уго Броос і Жілбер ван Бінст. Головний тренер Георг Кесслер випустив Людо в листопаді 1972 року в основному складі в матчі проти «Стандарда» з Льєжа. через місяць Кук забив свій перший гол у матчі проти «Сент-Трюйдена». У своєму другому сезоні під керівництвом Урбена Бремса Людо остаточно закріпився у складі, почавши грати важливу роль в команді. Він допоміг їй виграти чемпіонат Бельгії в тому сезоні. Кук був досить розумним гравцем, який добре вмів читати гру і володів відмінною технікою удару. Його удари з лівої ноги доставляли складність воротарям багатьох команд[1].
_verlaat_veld,_Bestanddeelnr_929-8640.jpg)
У середині 1970-х років Кук став провідним півзахисником «Андерлехта». За допомогою Арі Гана він став одним із стовпів півзахисту клубу, будучи одночасно плеймейкером. У 1976 році Кук вийшов з командою у фінал Кубка володарів кубків УЄФА, в якому «Андерлехт» виграв у «Вест Гем Юнайтед» з рахунком 4:2, але ще в першому таймі Людо отримав травму і був замінений.
З цього моменту для Кука почалася чорна смуга, оскільки його постійно почали переслідувати травми. Більш того, він почав зловживати алкоголем, через що пропускав змагання. Іноді він навіть вступав у бійки і отримував поранення, проте продовжував виступати, незважаючи на проблеми. Під керівництвом Раймона Гуталса, якого він знав по роботі зі збірною Бельгії, Кук не боявся за своє місце в команді. 1977 року у фіналі Кубка володарів кубків брюссельський клуб з Куком програв, але в наступному 1978 році йому знову підкорився Кубок кубків, а потім і другий Суперкубок Європи.
У 1979 році Кук отримав серйозну травму коліна, і експерти стверджували, що це кінець футбольної кар'єри Людо. Однак через дев'ять місяців Кук повернувся в клуб і продовжив тренування. У вересні 1981 року його чекала ще одна проблема: в одній з міжнародних зустрічей проти польського «Відзева» він отримав чергову травму після підніжки суперника. Людо забрали на ношах з поля, і він знову повинен був чекати кілька місяців до свого повернення на поле. Знову оглядачі боялист того, що Кук не повернеться на свій колишній рівень, до того ж у гравця завершувався контракт з «Андерлехтом», і клуб пропонував Людо перейти в «Льєрс» в обмін на найкращого бомбардира Ервіна Ванденберга. Свій інтерес також проявляли «Кельн» і «Гент». Однак Людо відмовився залишати команду і продовжив контракт з клубом ще на два сезони. Через кілька місяців Людо увійшов до числа найкращих футболістів Бельгії, але все ж поступився Ванденбергу.
На початку 1980-х тренер брюсельців Томислав Івич відправив Кука на захист, і там Людо також пристосувався. Незабаром після звільнення Івіча тренером став колишній товариш по команді Людо Поль ван Гімст, який повернув Кука назад в півзахист. Граючи під номером 10, Людо допоміг команді вийти у фінал Кубка УЄФА 1982/83 років. Разом зі своїм колегою Хуаном Лосано Людо чудово грав на фланзі, допомігши обіграти «Бенфіку» і тим самим вперше завоював Кубок УЄФА[2].
Протягом багатьох років жоден європейський клуб не міг купити Кука: це не дозволяли зробити і травми Людовика, і небажання клубу відпускати гравця. Через кілька тижнів після фіналу Кубка УЄФА 1983 року його придбав міланський «Інтернаціонале» за 45 мільйонів бельгійських франків (1 мільйон 125 тисяч євро). В Італії Кук грав часто проти Еріка Геретса, який виступав за «Мілан». Втім в міланському клубі бельгієць також неодноразово отримував травми, а в матчі відбору на Євро за збірну Бельгії проти Швейцарії Людо отримав серйозну травму і вилетів до кінця сезону[1]. В результаті 1984 року Кук перейшов в «Асколі», але через травму так і не зіграв жодної гри[3].
8 вересня 1974 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Бельгії у матчі кваліфікації до Євро-1976 проти Ісландії (2:0).
У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Участь Кука була сумнівною через його травму, але він вчасно відновився і був основним гравцем своєї команди, зігравши у всіх 5 іграх і відзначився переможним голом з 30 метрів у ворота збірної Сальвадору (1:0).
За два роки Кук поїхав з командою і на чемпіонат Європи 1984 року у Франції. На турнірі Людо зіграв у двох матчах, обидва рази виходячи на заміну — з Францією (0:5) і з Данією (2:3), а його команда не вийшла з групи.
Ці ігри стали останніми для Кука зав збірну. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 46 матчів, забивши 4 голи.
Бельгія
- Чемпіон Бельгії (2):
- Володар Кубка Бельгії (3):
- Володар Кубка бельгійської ліги (2):
Володар Кубка володарів кубків УЄФА (2):
Володар Суперкубка УЄФА (2):
- Володар Кубка УЄФА (1):
7 жовтня 1985 року він повертався після переговорів з клубом «Моленбек», з яким йому вдалося підписати угоду. На трасі Антверпен-Брюссель поблизу міста Румст автомобіль BMW Людо потрапив в аварію: водій не впорався з керуванням і врізався в огорожу[4]. Потерпілого терміново госпіталізували і відправили в клініку університету Антверпена, проте не зуміли врятувати і через два дні 9 жовтня Людо Кук помер[1][5].
В пам'ять про загиблого в Берхемі був перейменований стадіон клубу. Також у 1980-ті та 1990-ті в Антверпені проводився футбольний турнір пам'яті Людо Кука.
- ↑ а б в Ludo Coeck, perseguitato dalla sfortuna fino alla morte [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], Tuttomercatoweb.com, 15 settembre 2013
- ↑ Fiche du joueur sur le site anderlecht-online.be. Архів оригіналу за 31 березня 2015. Процитовано 2 травня 2021.
- ↑ Ventisei anni fa veniva a mancare Ludo Coeck.
- ↑ Incidente stradale, il belga Coeck in fin di vita. la Repubblica. 9 ottobre 1985. с. 43.
- ↑ L'ultima corsa di Ludo Coeck. la Repubblica. 10 ottobre 1985. с. 20.
- Людо Кук на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Людо Кук на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Людо Кук на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Людо Кук на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Людо Кук на сайті Eu-football.info (англ.)
1 Пфафф (в) • 2 Геретс (к) • 3 Л. Міллекампс • 4 Меєувс • 5 Ренкен • 6 Веркаутерен • 7 Дарден • 8 ван Мур • 9 Ванденберг • 10 Кук • 11 Кулеманс • 12 Кюстерс • 13 Ф. ван дер Ельст • 14 Баке • 15 де Шрейвер • 16 Плессер • 17 Вергеєн • 18 Момменс • 19 М. Міллекампс • 20 Вандерміссен • 21 Чернятинскі • 22 Мунарон • Тренер: Гі Тіс | | |
| ||
 | |
|---|---|
| Спорт | |
| Нормативний контроль |
- Народились 25 вересня
- Народились 1955
- Уродженці Антверпена
- Померли 9 жовтня
- Померли 1985
- Померли в провінції Антверпен
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 1984
- Бельгійські футболісти
- Гравці збірної Бельгії з футболу
- Гравці чемпіонату світу з футболу 1982
- Футболісти «Берхема»
- Футболісти «Андерлехта»
- Футболісти «Інтернаціонале»
- Футболісти «Асколі»
- Футболісти «Моленбека»
- Бельгійські футбольні легіонери
- Футбольні легіонери в Італії
- Загинули в автомобільних аваріях
- Спортсмени Антверпена