Луковисько
| Село
|
Луковисько[2] (пол. Łukowisko) — село в Польщі, у гміні Мєндзижець-Підляський Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 264 особи (2011[1]).
У часи входження до складу Російської імперії належало до Радинського повіту Сідлецької губернії[3].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, усе населення розмовляло українською мовою[3]. 1862 року в селі зведено церкву[2].
У 1917—1918 роках у селі діяла українська школа, заснована 22 жовтня 1917 року, у якій навчалося 50 учнів, учитель — Я. Сергієнко[4].
Станом на 1921 рік село Луковисько належало до гміни Тлусьцець Білгорайського повіту Люблінського воєводства міжвоєнної Польщі[5].
За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року в селі Луковисько налічувалося 82 будинків та 408 мешканців, з них[5]:
- 202 чоловіки та 206 жінок;
- 368 римо-католиків, 40 православних;
- 405 поляків, 3 українці;
У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 138 | 35 | 83 | 20 |
| Жінки | 126 | 25 | 61 | 40 |
| Разом | 264 | 60 | 144 | 60 |
- Йосип Оксіюк (1894—1991) — український релігійний діяч, церковний історик, каноніст, богослов, патролог.
- Макарій Оксіюк (1884—1961) — церковний православний діяч, митрополит Варшавський і всієї Польщі.
- Петро Оксіюк (1896—1960) — український радянський ботанік, доктор біологічних наук, професор.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 144.
- ↑ а б Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 372. (рос. дореф.)
- ↑ Жук А. Сторінка з недавнього минулого Підляшшя // Краківські вісті. — 01.04.1941. — Число 70. — С. 3-4. Архівовано з джерела 1 лютого 2020. Процитовано 29 жовтня 2022.
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 91. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Адміністративний центр: Межиріччя | ||
| Села | Береза • Високе • Вулька-Кшимовська • Галяси • Долголенка • Єльниця • Жабце • Жечиця • Завадкі • Засцянкі • Засядкі • Кожушкі • Кольонія-Волянська • Кошелики • Кшевиця • Кшимошиці • Луби • Луковисько • Лунев • Мане • Місе • Посцише • Пухачі • Пшилукі • Пшиходи • Роґознічка • Роґозьниця • Роґозьниця-Кольонія • Рудники • Савкі • Сітно • Стшакли • Тлусьцець • Тулілув • Утрувка |  |
