Перейти до вмісту

Лукін Володимир Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лукін Володимир Петрович
Лукин Владимир Петрович
Лукін Володимир Петрович
Лукін Володимир Петрович
Надзвичайний і Повноважний Посол Російської Федерації в США
24 січня 1992 — 8 лютого 1994
віце-спікер Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації
Нині на посаді
Омбудсмен в Російській Федерації[ru]
13 лютого 2004 — 18 лютого 2014
ПопередникМіронов Олег Орестович[ru]
НаступникПамфілова Елла Олександрівна

Народився13 липня 1937(1937-07-13) (87 років)
Омськ
Відомий якполітик, дипломат, державний діяч, депутат Державної Думи РФ
Місце роботиІнститут світової економіки і міжнародних відносин РАНd
КраїнаРосія і СРСР
Alma materМосковський педагогічний державний університет
Політична партіяЯблуко
НагородиОрден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «За заслуги перед Вітчизною» Орден «Знак Пошани»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»

Володи́мир Петро́вич Лукі́н (рос. Владимир Петрович Лукин; нар. 13 липня 1937(19370713), Омськ) — російський політик і вчений історик-політолог. З 2004 по 2014 є уповноважений з прав людини в Російській Федерації. Доктор історичних наук, професор. Має ранг Надзвичайного і Повноважного Посла (1992), посол Російської Федерації в США (1992–1994).

Біографія

[ред. | ред. код]

Батьки репресовані через кілька днів після його народження.

У 1959 році закінчив історичний факультет Московського державного педагогічного інституту ім. В. І. Леніна.

У 1959–1960 — працював науковим співробітником Державного історичного музею СРСР, в 1961–1966 — Музею революції СРСР. 1961–1964 — аспірант Інституту світової економіки і міжнародних відносин (ІСЕМВ) АН СРСР. У 1964–1965 — науковий співробітник ІСЕМВ. 1965–1968 — старший референт чехословацької редакції журналу «Проблеми миру і соціалізму» (Прага). 1968–1987 — завідувач сектором далекосхідної політики Інституту США і Канади АН СРСР. 1987–1989 — завідувач відділу Управління країн Тихого океану і Південно-Східної Азії МЗС СРСР. 1989 — заступник начальника, завідувач відділом Управління оцінок і планування МЗС СРСР. У 1989–1990 — керівник групи аналізу та прогнозування при секретаріаті ВР СРСР.

У 1990 р. був обраний народним депутатом РРФСР по 9 Подільському національно-територіальному округу (Московська область), балотуючись у передвиборчому блоці «Демократична Росія». Був членом Конституційної комісії. У червні 1990 р. був обраний головою Комітету ВР РРФСР з міждержавних відносин з колишніми республіками СРСР. На початку 1992 р. його комітет був ініціатором постановки питання про статус Кримського півострова.

З лютого 1992 по вересень 1993 року — посол РФ в США. З травня 1992 р. був постійним спостерігачем РФ при Організації американських держав (ОАД). У 1991 році був Головою Радянського Національного комітету з азіатсько-тихоокеанського співробітництва.

У період виборчої кампанії з виборів в ГД РФ очолив виборче об'єднання «Явлінський — Болдирєв — Лукін». Після перемоги на виборах став членом фракції «Яблуко» і очолив Комітет з міжнародних справ ГД РФ. 17 грудня 1995 був обраний депутатом Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації другого скликання по федеральному округу, список «Яблуко». У Держдумі 2-го скликання був головою Комітету ДД з міжнародних справ.

19 грудня 1999 був обраний депутатом Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації третього скликання по федеральному округу, список «Яблуко». У Державній Думі 3-го скликання був віце-спікером Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації.

Призначено Уповноважений з прав людини в Російській Федерації Постановою Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації від 13 лютого 2004 р. «Про призначення Лукіна Володимира Петровича на посаду Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації».

18 лютого 2009 Постановою Державної Думи ФС РФ за № 1729-5 ГД Лукін Володимир Петрович призначений на посаду Уповноваженого з прав людини в Російській Федерації на другий п'ятирічний термін.

Володіє англійською, французькою та іспанською мовами. Любить грати у футбол і хокей, вболіває за ЦСКА. Вдівець (дружина померла у 2020 році), має двох синів і онука.

Нагороджений орденом «Знак Пошани».

Місія в Україні (2014)

[ред. | ред. код]

Після трагічних подій («Кривавий четвер») Віктор Янукович 20 лютого 2014 року подзвонив Володимиру Путіну та запропонував направити посередника для переговорів з опозицією. Путін вирішив, що це буде Лукін. 21 лютого Лукін був єдиним, хто не поставив свій підпис[1] під угодою між Януковичем та опозицією.

2 травня 2014 Володимир Лукін чартерним рейсом прибув в Україну. Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив координатор «Інформаційного опору» Дмитро Тимчук. «Разом з Лукіним до Донецька прибуває ще декілька представників Москви. Про прибуття делегації МЗС України ніхто не повідомляв», — зазначив Тимчук[2].

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]