Перейти до вмісту

Луняка Дмитро Віталійович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луняка Дмитро Віталійович

Дмитро Луняка — хедлайнер літературної забави у книжковому кафе Сковорода, 2 листопада 2024
Народився26 жовтня 1999(1999-10-26) (25 років)
Хмельницький, Україна
Країна Україна
Діяльністьпоет, перекладач, військовослужбовець

Дмитро Луняка (нар. 26 жовтня 1999, м. Хмельницький) — український поет і перекладач. Переможець і лауреат літературних конкурсів і фестивалів. Військовослужбовець ЗСУ.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Хмельницькому, 17 років жив у місті Вінниці. Є сином і онуком військових. Один дід служив старшиною прикордонної застави у військах радянського союзу. Був на іранському кордоні, другий дід воював в Афганістані.[1]

Навчався у Вінниці в Гуманітарній гімназії №1 ім. М. І. Пирогова.[2][3]

Навчався в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, у 2021 році здобув ступінь бакалавра з української філології.[4] Під час навчання брав участь у літературній студії імені М. Рильського, друкувався в альманахах, газетах. [2]

Після навчання працював журналістом, а потім бібліотекарем у Публічній бібліотеці імені Лесі Українки в Києві.[2][5]

Перед війною ходив на вишколи від Правого сектору, був на полігоні у Марусі Звіробій.[1] З початком повномасштабної війни, 25 лютого 2022 добровільно мобілізувався до Збройних сил України.[2][6]

Творчість

[ред. | ред. код]
Дмитро Луняка читає свої вірші під музику Василя Лютого, Сковорода Book у Києві, листопад 2024

В 11 років захопився українською літературою і почав писати перші вірші.[2] З початком Революції гідності почав писати патріотичну лірику.

У п'ятнадцятирічному віці став автором власної збірки поезій «Душі моєї сад» (2014).[4][7][8]

Добірки віршів друкувалися в газетах «33 канал», «Літературна Україна», антології «шраМИ»[9].

Перекладає з німецької, польської, білоруської, переклав 21 сонет Вільяма Шекспіра.

У своїй поезії Дмитро Луняка розповідає про війну, кохання, біль, розпач і всеосяжне бажання жити у вільній країні.[10]

Видання

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Переможець конкурсу юних поетів «Зелене гроно» (2017).[11]
  • Переможець Всеукраїнського фестивалю «Читач року-2018».[12]
  • Лауреат фестивалю Відкриті небеса (2019).[13]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Кесарчук Леся (31 липня 2023). «Продовжую власну династію військових»: поет із Вінниці, який став воїном ЗСУ. Вінниця.інфо. Процитовано 3 листопада 2024.
  2. ↑ а б в г д Віталій Бондарєв (5 серпня 2023). Військовослужбовець Дмитро Луняка про актуальність культури в умовах війни. Суспільне Вінниця. Процитовано 3 листопада 2024.
  3. ↑ Кому призначили стипендії Вінницької міської ради. Повний список учнів і студентів. Вінниця.інфо. 17 травня 2017. Процитовано 3 листопада 2024.
  4. ↑ а б Творчий вечір Дмитра Луняки. Бібліотека ім. Лесі Українки. 20 липня 2021. Процитовано 3 листопада 2024.
  5. ↑ Будьмо! Творчий вечір гурту «Буття». Публічна бібліотека імені Лесі Українки. 16 жовтня 2021. Процитовано 3 листопада 2024.
  6. ↑ Зустріч у прямому етері "ЗСУ на зв'язку: Дмитро Луняка". Бібліотека ім. Лесі Українки. 15 жовтня 2022. Процитовано 3 листопада 2024.
  7. ↑ Душі моєї сад... Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. Процитовано 3 листопада 2024.
  8. ↑ Юрій Прокопенко (1 жовтня 2014). Молоді поети підкорюють серця вінничан. 20 хвилин Вінниця. Процитовано 4 листопада 2024.
  9. ↑ шраМИ: антологія / упоряд. Вікторія Шевель. Київ: Креативна агенція «Артіль», 2023, 152 с. ISBN 978-966-986-618-9 // Дмитро Луняка. Бойове сольфеджіо. Сторінки 122–126.
  10. ↑ У Вінниці відбувся літературний вечір, що об'єднав творчих людей. Vita TV. 8 серпня 2023. Процитовано 3 листопада 2024.
  11. ↑ «Зелене гроно» визначило переможців
  12. ↑ Підбито підсумки Всеукраїнського фестивалю «Читач року-2018»
  13. ↑ 10-й фестиваль Відкриті Небеса відбувся! :)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Луняка_Дмитро_Віталійович