Перейти до вмісту

Луцький Максим Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Максим Георгійович Луцький
 
Народження: 4 червня 1976(1976-06-04) (48 років)
Київ
Країна:  Україна
Освіта: НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Ступінь: кандидат технічних наук
Партія: Безпартійний
раніше Партія Регіонів
Шлюб: Савицька Олена Володимирівна
Діти: сини Віталій та Дмитро
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради УкраїниВідмінник освіти України
Нагрудний знак «Петро Могила»
Нагрудний знак «Петро Могила»
Нагрудний знак «А. С. Макаренко»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
5-го скликання
«Батьківщина» 25 травня 2006 12 вересня 2006
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Партія Регіонів 22 березня 2010 12 грудня 2012

Лу́цький Макси́м Гео́ргійович (нар. 4 червня 1976, Київ) — колишній ректор Національного авіаційного університету (НАУ), народний депутат України 5 та 6 скликань, колишній Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, колишній член Партії регіонів[1]. Лауреат антипремії «Академічна негідність» у номінації «Токсичний ректор 2023»[2].

Родина і дитинство

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї науковців. Батько Георгій Михайлович — професор КПІ, мати Неллі Митрофанівна — науковий співробітник Інституту кібернетики НАН України.

Після восьмого класу перейшов до професійної школи № 79 (сучасний Ліцей інформаційних технологій).

Освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]

1992—1997 — навчався у КПІ за спеціальністю «Комп'ютерні та інтелектуальні системи та мережі».

На початку 90-х років почав займатись підприємницькою діяльністю. На третьому курсі виграв конкурс від Асоціації технічних університетів світу, поїхавши на стажування до Німеччини. Згодом повернувся до України, де мав дружину.

1998 - вступив до аспірантури КПІ, 2004 — здобув ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології».

2002—2004 — директор підрозділу «Сервісний центр», 2004—2006 — проректор з корпоративного управління Національного авіаційного університету.

У 2007 році отримав звання доцента по кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств Національного авіаційного університету.

З листопада 2007 по січень 2008 заступник Міністра освіти і науки України.

З 2008 року — проректор з міжнародних зв'язків в Національному авіаційному університеті, а дещо пізніше — перший проректор НАУ.

У липні 2012 року захистив дисертаційну роботу та здобув науковий ступінь доктора технічних наук за спеціальністю «Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин і систем».

У 2013 році отримав вчене звання професора по кафедрі безпеки інформаційних технологій Національного авіаційного університету.

З 2017 по 2018 рр. завідувач кафедри комп'ютерних інформаційних систем і технологій ПАТ "Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».

З липня 2018 по вересень 2019 в.о.завідувача кафедри гуманітарних дисциплін, з вересня 2019 по березень 2020 проректор з науково-педагогічної роботи та питань соціально-економічного розвитку, з березня 2020 по лютий 2021 проректор з наукової роботи та міжнародних зв'язків Національної Академії керівних кадрів культури і мистецтв.

Автор понад 100 наукових та науково-методичних праць.[джерело?]

28 січня 2021 року переміг на виборах ректора Національного авіаційного університету, маючи 63,9 % голосів[3].

У серпні 2021 року став почесним професором Національного аерокосмічного університету ім. Жуковського[4]

У листопаді 2022 року став почесним професором Західноукраїнського національного університету[5]

У жовтні 2022 року став почесним доктором Грузинського технічного університету[6]

У липні 2021 року ініціював оновлення класифікатора МЕРТ авіаційними професіями[7] Йдеться про запровадження нових професій, пов'язаних з експлуатацією безпілотних повітряних суден.[8]

  • дистанційного пілота БПС;
  • дистанційного командира БПС;
  • дистанційного пілота-випробувача БПС;
  • дистанційного пілота-інструктора БПС.

Політика

[ред. | ред. код]

2005 — брав участь у довиборах до Київради за мажоритарною системою.

2006 — обраний народним депутатом ВРУ V скл. З липня 2006 по листопад 2007 член Комітету, голова підкомітету з питань фахової освіти Комітету ВРУ і голова Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації.

У 2010 р. обраний народним депутатом ВРУ VI скл. У 2011 р. — Головою Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти. За його ініціативи подано 32 законопроєкти та внесено 10 поправок[9].

У квітні 2012 року призначений радником Прем'єр-міністра України з питань освіти, наукової діяльності та інновацій.

З 9 березня 2013 року[10] по 24 лютого 2014 року[11] Голова Солом'янської районної в Києві державної адміністрації[12].

Засновник «Соціальної ініціативи Максима Луцького».

В 2019 році балатувався до Верховної Ради у складі партії ОПЗЖ, не пройшов (кандидав від № 222 округа)[13]

Скандали

[ред. | ред. код]

У 1990-х Луцького було засуджено за ч. 3 ст. 213 ККУ — «придбання з метою збуту майна, добутого злочинним шляхом»[14][15].

2009  року Луцький заявив про два замахи на нього, в обох випадках жодна з п'яти куль, які потрапили у лобове скло автівки, не зачепили ані водія, ні Луцького. При цьому салон авто також двічі залишився непошкодженим. За висновками експертів, постріли було зроблено зсередини авто, а замах було інсценовано[16][17]. 14 квітня 2014 року прокуратура міста Києва відкрила кримінальне провадження проти Луцького та слідчого щодо фальсифікації матеріали справи[18].

Максима Луцького підозрюють у банкрутстві та виведення грошей вкладників «Терра Банку»[15][19]

Після скандалу з отриманням ляпаса Дмитром Табачником від студентки Києво-Могилянської Академії Дарини Степаненко, Луцький вимагав «вирішити кадрове питання щодо керівництва академії»[20].

Парламентські вибори 2012 року

[ред. | ред. код]

Ще до початку виборчої кампанії, наприкінці грудня 2011 року громадянським рухом «Спільна справа» був запідозрений у прямому підкупі виборців Солом'янського району м. Києва шляхом поширення безкоштовних ліків, на упаковці яких було розміщене фото Максима Луцького та напис «Безкоштовно від Максима Луцького»[21][22] та роздачі пляшок шампанського[23], шоколадок зі своїм зображенням[24] і продуктових наборів від його імені для пенсіонерів та ветеранів[25]. Після розголосу цього факту у пресі Максим Луцький заявив, що не вважає це підкупом виборців, самі ліки, які були отримані від «Червоного Хреста», були призначені для поліклінік, а для уникнення маніпуляцій із ліками на них були розміщені наліпки співробітниками організації «Солом'янці — ефективну владу», засновником якої є сам Луцький, спільно з «Червоним хрестом»[26]. Представники Червоного хреста запевнили, що цих наліпок не розміщували, а вони були на упаковках, коли прийшли від виробника. Компанія-виробник також відхрестилась від цього[27]. Також Максим Луцький пообіцяв забрати свої фото з продукції[28].

У вересні 2012 року в ході журналістських розслідувань стало відомо, що працівникам та студентам Національного авіаційного університету наказано змінити місце голосування на виборчий округ Максима Луцького у Солом'янському районі Києва та проголосувати за нього, погрожуючи звільненням. Така сама ситуація і у Кіровоградській льотній академії[29][30]. На середину вересня 2012 року, за даними реєстру виборців було, близько 600 осіб, що перевелися до виборчого округу № 222[31], за 9 днів — понад 1200 осіб[32].

У вересні 2012 року перед парламентськими виборами школах та дитсадках Солом'янського району Києва розміщувалася агітація від імені Луцького, а під час екскурсії до Музею авіації дітям дитсадків з цього ж району роздавали значки зі згадкою про нього[33].

Під час передвиборчої кампанії 11 вересня Луцький повідомив, що в спеціальних наметах його люди «викупатимуть у мешканців агітаційну продукцію, яку вони вважають брудною чи небажаною».[34][35] Парламентські вибори 2012 року Максим Георгійович програв з результатом 20.94 %, посівши третє місце в списку після Рени Назарової (25.88 %) та Дмитра Андрієвського (33.87 %).

Парламентські вибори 2019 року

[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року Луцький бере участь як кандидат по 222-му округу від партії ОПЗЖ[36]. Проти кандидата поширювали листівки активісти «Відсічі» у межах кампанії «Червоні лінії»[37].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Особисте життя та хобі

[ред. | ред. код]
  • Одружений, виховує двох синів.
  • Луцький є кумом та соратником скандально відомого політика й державного діяча Дмитра Табачника[22].

Публікації в ЗМІ

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Максим Луцький: А хто не був у тій Партії регіонів? Всі у ній були…. glavcom.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  2. Міністр Лісовий, ректор КНУ та суддя з Харкова: хто отримав антипремію “Академічна негідність 2023 року”. Українська правда _Життя. Процитовано 21 січня 2024.
  3. На виборах ректора НАУ переміг Максим Луцький із результатом 63,9% голосів. nau.edu.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  4. Ректор НАУ отримав звання почесного професора Національного аерокосмічного університету імені Жуковського «Харківський авіаційний інститут». nau.edu.ua. Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 6 вересня 2021.
  5. Ректор НАУ отримав звання почесного професора Західноукраїнського національного університету. nau.edu.ua. Процитовано 14 лютого 2023.
  6. Ректор НАУ отримав звання Почесного доктора Грузинського технічного університету. nau.edu.ua. Процитовано 14 лютого 2023.
  7. НАУ ініціює впровадження нових професій в цивільній авіації. nau.edu.ua. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  8. Пілоти безпілотників: ректор НАУ ініціював оновлення класифікатору МЕРТ авіаційними професіями — DSnews.ua. www.dsnews.ua (укр.). 21 вересня 2021. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.
  9. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
  10. РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №106/2013-рп. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 10 лютого 2021.
  11. Свободівці переконали голову Солом’янської РДА піти у відставку. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 10 лютого 2021.
  12. Максим Луцький, голова Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, зустрівся з батьками дітей-інвалідів та привітав маленьких солом’янців з Новим роком. www.solor.gov.ua. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 лютого 2021.
  13. Баркар, Дмитро (12 липня 2019). «Опозиційна платформа – За життя» не взяла у виборчий список брата Медведчука. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 травня 2023.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 2 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. а б Как кум Табачника, которого связывают с банкротством "Терра Банка", стал ректором украинского ВУЗа. Апостроф (рос.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  16. «Знайомтеся, кум Табачника». Архів оригіналу за 26 травня 2015. Процитовано 20 травня 2012.
  17. У суд передано справу про замах на проректора НАУ. ukranews.com. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  18. Карнавал безправ’я: історія проректора – бранця СІЗО. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  19. Новий ректор НАУ Максим Луцький підозрюється у крадіжці грошей з "Терра Банку" - ЗМІ. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 вересня 2021. Процитовано 8 вересня 2021.
  20. Кум Табачника вимагає за ляпас «голову» президента «Могилянки». Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 20 травня 2012.
  21. Громадські активісти піймали «регіонала» на підкупі виборців. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 20 травня 2012.
  22. а б Кум Табачника роздає киянам ліки зі своєю «бігмордою». [Архівовано 2 червня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 27.12.2011.
  23. Кум Табачника продовжує агітацію: тепер шампанським. ФОТО. Архів оригіналу за 17 вересня 2012. Процитовано 22 вересня 2012.
  24. Ткач М. Довгий рис і луцькі кекси — нова дієта для пенсіонерів. [Архівовано 30 травня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. Блоги. 01.02.2012.
  25. Регіонали підкупляють пенсіонерів перевіреним способом Черновецького. [Архівовано 17 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. Київ. 28.12.2011.
  26. «Регіонал» каже, що його портрет на ліки для киян ліпив Червоний хрест. [Архівовано 29 квітня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 29.12.2011.
  27. «Регіонал» підкупляв киян гуманітаркою «Червоного Хреста»? [Архівовано 29 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. Київ.. 02.02.2012.
  28. Кум Табачника пообіцяв, що більше не роздаватиме киянам продукцію зі своїм фото
  29. Аврамчук К. Відкріпний для Луцького. [Архівовано 22 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 14.09.2012.
  30. Артем Шевченко. Політичний туризм Максима Луцького. [Архівовано 23 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. Блоги. 21.09.2012.
  31. Округи Мельника і Луцького приростають «охочими» проголосувати. [Архівовано 16 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 12.09.2012.
  32. Округ Луцького лишається лідером за кількістю «відкріпників». [Архівовано 24 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 21.09.2012.
  33. Луцький вже «вішає» дітям значки і плакати з собою. [Архівовано 24 вересня 2012 у Wayback Machine.] Українська правда. 21.09.2012.
  34. Максим Луцкий намерен очистить Соломенку в Киеве от «политической грязи» [Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine.] — УНН (рос.)
  35. Регіонал Максим Луцький змінив партію? [Архівовано 12 листопада 2012 у Wayback Machine.] — КорреспонденТ.net
  36. «Опозиційна платформа — За життя» не взяла у виборчий список брата Медведчука [Архівовано 30 серпня 2021 у Wayback Machine.]. Радіо Свобода. 12.07.2019
  37. [1] [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.]. Відсіч. 17.07.2019
  38. Національний авіаційний університет видаватиме подвійні міжнародні дипломи – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  39. Данілова, Ельвіра (15 квітня 2020). Концепція системного підходу до управління економічною безпекою підприємства. European Scientific Platform. ISBN 978-617-7901-02-9.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]