Перейти до вмісту

Луцій Кальпурній Пізон (консул)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луцій Кальпурній Пізон
Народився1 століття до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер24 Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, військовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаконсул і давньоримський сенатор[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоГней Кальпурній Пізон Редагувати інформацію у Вікіданих
Матиневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриГней Кальпурній Пізон Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиЛуцій Кальпурній Пізон Редагувати інформацію у Вікіданих

Луцій Кальпу́рній Пізо́н (34 до н.е.24) — політичний діяч ранньої Римської імперії, консул 1 року до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Кальпурнієв. Син Гнея Кальпурнія Пізона, консула 23 року до н. е., та Павли Попілії. З 2 року до н. е. став членом колегії авгурів. У 1 році до н. е. його обрали консулом (разом з Коссом Корнелієм Лентулом). З 4 до 5 року н. е. Пізон займав посаду проконсула провінції Азія.

У 16 році різко виступив у сенаті з викриттями політичних інтриг, продажності судів та зухвалих обвинувачів, після чого заявив про своє бажання віддалитися від державних справ, проте після особистого звернення Тіберія погодився залишитися. Незабаром після цього Пізон подав до суду на Ургуланію, але та відмовилася з'явитися до суду і вдалася до захисту Лівії Августи, своєї близької подруги. Пізон, однак, не відступився до тих пір, поки належні йому гроші не були виплачені. У 20 році Пізон захищав свого брата Гнея, звинуваченого в образу величі та вбивстві Германіка, втім його захист виявилася безсилим. У 24 році Луцій Пізон в свою чергу був звинувачений Квінтом Гранієм в образі величі римського народу і зберіганні отрути, але суд не відбувся через смерть Пізона.

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина — Статілія.
  • Діти:

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Tac. Ann. II 34; III 11; IV 21 (лат.)
  • Der Neue Pauly, Stuttgart 1999, T. 2, c. 947. (нім.)