Перейти до вмісту

Лучисте

Координати: 44°44′14″ пн. ш. 34°24′2″ сх. д. / 44.73722° пн. ш. 34.40056° сх. д. / 44.73722; 34.40056
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Лучисте
Герб Лучистого Прапор Лучистого
Лучисте. Вид із Чатир-Дагу
Лучисте. Вид із Чатир-Дагу
Лучисте. Вид із Чатир-Дагу
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Ялтинський район
Рада Лучистівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01200150010085645
Облікова картка Лучисте 
Основні дані
Населення 1 044
Поштовий індекс 98530
Телефонний код +380 6560
Географічні дані
Географічні координати 44°44′14″ пн. ш. 34°24′2″ сх. д. / 44.73722° пн. ш. 34.40056° сх. д. / 44.73722; 34.40056
Водойми р. Аян-Дере
Місцева влада
Адреса ради 98530, Автономна Республіка Крим, Алуштинська міськрада, с. Лучисте, вул. Шосейна, 22
Карта
Лучисте. Карта розташування: Україна
Лучисте
Лучисте
Лучисте. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Лучисте
Лучисте
Мапа
Мапа

CMNS: Лучисте у Вікісховищі

Лучи́сте (до 1945 року — Демірджі, крим. Demirci) — село в Україні, в Ялтинському районі Автономної Республіки Крим. Розташоване за 14 км на північ від Алушти, на південь від Ангарського перевалу. Населення — 1044 чол. (на 2006 р.). Північніше розташовані Долина Привидів та Демерджі-яйла.

Історія

[ред. | ред. код]

На місці нинішнього села в VI—VII ст. існувало поселення Фуни, у якому жили ковалі, теслярі, лимарі. У XIII ст. воно стало називатися Демірджі. Неподалік села виявлено залишки двох поселень доби неоліту, поселення доби бронзи, трьох таврських могильників.

У XIV ст. феодорити будують за 2 кілометри на північ від села фортецю Фуна, яка була східним форпостом їх держави. Фортецю зруйнували османи в 1475. Однак чи належало само село державі Феодоро невідомо, бо в цей період тут проходив кордон володінь феодоритів та генуезців, яким належала фортеця Алустон.

До 1945 село носило назву Демірджі.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 1044 осіб[1]. Мовний склад населення села був таким[2]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 68 6,51
російська 817 78,26
кримськотатарська 152 14,56
білоруська 1 0,1
болгарська 1 0,1

Примітки

[ред. | ред. код]


  1. Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 9 лютого 2014.
  2. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 червня 2022.

Посилання та джерела

[ред. | ред. код]