Луїджі Ардіті
| Луїджі Ардіті | |
|---|---|
італ. Luigi Arditi  | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 липня 1822[1][2][…] |
| Місце народження | Крешентіно, Провінція Верчеллі, П'ємонт, Італія[4] |
| Дата смерті | 1 травня 1903[5][1][4] (80 років) |
| Місце смерті | Гоувd, Східний Сассекс, Велика Британія[4] |
| Громадянство | _crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Професії | диригент, композитор, скрипаль |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | опера |
 Файли у Вікісховищі | |
Луїджі Ардіті (італ. Luigi Arditi; 22 липня 1822, Крешентіно, Італія — 1 травня 1903, Гоув, Англія) — італійський диригент і композитор.
Уродженець П'ємонту, навчався в Міланській консерваторії у Бернардо Феррара (скрипка) та Ніколи Ваккаї (композиція). Дебютував як скрипаль 1839 року, 1842 року в місті Верчеллі почав кар'єру диригента. Перша опера Луїджі Ардіті «Розбійники» (італ. I Briganti) була поставлена в Мілані 1841 року.
До 1846 року диригував в різних оперних театрах Італії, потім вирушив на Кубу разом з Джованні Боттезіні, де насамперед поставив одну з найбільш відомих своїх опер, «Корсар». З 1851 року працював в Сполучених Штатах Америки, в тому числі в Бостоні та Філадельфії, 1852 року був запрошений на посаду капельмейстера італійської опери Нью-Йорка, в якій завершив чотири роки по тому другу зі своїх найвідоміших опер, «Шпигунка» (італ. La Spia; 1856, головну партію на прем'єрі співала Анна Лагранж). 1856 року відвідав Константинополь, де на замовлення султана Абдул-Меджида I склав «Турецький гімн» (італ. Inno turco пізніше виконаний в лондонському Кришталевому палаці на честь візиту наступного султана, Абдул-Азіза.
У 1858—1869 рр. капельмейстер Театру Її Величності в Лондоні, потім в 1869–1870 рр. в театрі Ковент-Гарден. До заслуг Ардіті належить перша повна постановка опери Ріхарда Вагнера («Летючий голландець») у Великій Британії — парадоксальним чином, італійською мовою, з Ільмою ді Мурска в одній з головних партій[6]. Серед інших британських прем'єр, які пройшли під керуванням Ардіті, — «Гамлет» Амбруаза Тома, «Фауст» Шарля Гуно, «Сільська честь» П'єтро Масканьї.
У 1871—1873 рр. диригував в італійській опері Санкт-Петербурга, потім працював в Німеччині, Відні, Мадриді. 1885 року повернувся в театр Ковент-Гарден.
Згідно З енциклопедичним словником Брокгауза і Ефрона, «з його творів великої популярності набув вальс для співу» Il bacio «(Поцілунок)»[7].
Помер у місті Гоув у графстві Східний Сассекс.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Г. Риман Ардити // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 48.
- ↑ A Dictionary of Music and Musicians — OUP, 1878.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11631995X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ The History of 'The Flying Dutchman'. Архів оригіналу за 6 грудня 2011. Процитовано 16 червня 2021.
- ↑ Ардити // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
