Луїза Бертен
Луїза Бертен | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Louise Bertin | ||||
Народилася | 15 січня 1805[1][2] Б'євр[3] | |||
Померла | 26 квітня 1877[1][4][2] (72 роки) VI округ Парижа, Париж[3] | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | поетеса, композиторка, письменниця | |||
Сфера роботи | поезія | |||
Мова творів | французька | |||
Жанр | опера | |||
Magnum opus | La Esmeraldad, Faustod і Le Loup-garoud | |||
Батько | Louis-François Bertind | |||
Мати | Geneviève-Aimée-Victoire Boutardd | |||
Брати, сестри | Édouard Bertind, Armand Bertind і Geneviève Bertind | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Луїза Бертен у Вікісховищі | ||||
Луїза Бертен (фр. Louise-Angélique Bertin; 15 лютого 1805, Рош, Ессонн — 26 квітня 1877, Париж) — французька композиторка та поетеса. Дружила з Віктором Гюго.
Дочка Луї-Франсуа Бертена — головного редактора газети Journal des débats (пізніше газету очолив Арман Бертен — брат Луїзи).
Спочатку Луїза присвятила себе живопису, пізніше — музиці. Навчалася музичному мистецтву у Ф. Ж. Феті. У 1827 році поставила на сцені театру Фейдо невелику комічну оперу «Le Loup garou» («Перевертень»), схвально прийняту публікою. Інша її опера, «Фауст» (Fausto, 1831), також відрізнялася оригінальністю. Пізніший твір Бертен — опера «Esmeralda», лібрето якої написав її друг Віктор Гюго, а прем'єрою диригував Гектор Берліоз, була сприйнята французькою публікою Великої Опери[fr] досить прохолодно.
У 1842 році Бертен видала збірку віршів під назвою: «Les Glanes» («Колосся»), яка була удостоєна премії Французької академії[5].
Авторка двох книг віршів:
- «Колосся» (1842, премія Французької Академії),
- «Нове колосся» (1876);
Також Луїза була авторкою кантат, камерних симфоній, струнних квартетів і тріо, вокальних та інструментальних творів (у тому числі — шести балад для фортепіано), чотирьох опер тощо.
- «Гай Меннерінг» (1825) — за однойменним романом Вальтера Скотта;
- «Перевертень» (1827) — комічна опера;
- «Фауст» (1831) — за однойменною трагедією Гете;
- «Есмеральда» (1836) — з лібрето Віктора Гюго за його романом «Собор Паризької Богоматері».
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б https://data.bnf.fr/13967569/louise_bertin/
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Бертен, братья // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Бертен, братья // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Boneau DL Louise Bertin and opera in Paris in the 1820s and 1830s . Chicago: Department Of Music, University of Chicago, 1989
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |