Перейти до вмісту

Луї Замперіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луї Сілві Замперіні
англ. Louis Silvie Zamperini
Народився26 січня 1917(1917-01-26)
Оліан, Катарогас, Нью-Йорк, США
Помер2 липня 2014(2014-07-02) (97 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
·пневмонія
ГромадянствоСША
Національністьіталієць
Місце проживанняЛос-Анджелес
Діяльністьмотиваційний оратор, легкоатлет, стаєр, автобіограф, офіцер армії
Галузьлегка атлетика
Alma materУніверситет Південної Каліфорнії і Torrance High Schoold
Знання мованглійська[1][2]
УчасникДруга світова війна і Війна на Тихому океані
Роки активностіз 1941
Військове званнякапітан
Конфесіяхристиянство і протестантизм
БатькоЕнтоні Замперіні
МатиЛуїза Доссі
У шлюбі зСинтія Епплвайт
(1946—2001)
Дітисин: Люк
дочка: Синтія
Вага60 кг
Зріст175 см
Нагороди
Хрест льотних заслуг Пурпурове серце Медаль ВПС Медаль військовополоненого медаль Перемоги у Другій світовій війні Eagle Scout Медаль Азійської-тихоокеанської кампанії
IMDbID 1368360
Сайтlouiszamperini.net

Легка атлетика
2 милі 1939 9'12"8
1500 м 1939 3'52"6
1 миля 1938 4'08"3
5000 м 1936 14'46"8

Луї Сілві Замперіні (англ. Louis Silvie Zamperini; 26 січня 1917, Оліан, Катарогас, Нью-Йорк, США — 2 липня 2014, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський легкоатлет, військовополонений часів Другої Світової війни, євангеліст-проповідник. Головний герой книги Лори Гілленбранд «Нескорений: Історія виживання, стійкості і визволення у Другій Світовій війні» і однойменного кінофільму Анжеліни Джолі[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Дитинство

[ред. | ред. код]

Луї Замперіні народився в сім'ї італійських емігрантів[4] Ентоні Замперіні і Луїзи Доссі. Мав старшого брата Піта і молодших сестер Вірджинію і Сильвію. В 1919 році сім'я переїхала в місто Торренс у штаті Каліфорнія, де Луї вступив до місцевої середньої школи. Не знаючи англійської, став об'єктом насмішок ровесників і нападів хуліганів, для захисту від яких батько навчив Луї боксувати[5].

Спортивна кар'єра

[ред. | ред. код]

За наполяганням старшого брата зайнявся бігом у шкільній команді і в 1934 році на відбіркових змаганнях до Чемпіонату штату Каліфорнія серед школярів пробіг милю за 4 хвилини і 21,2 секунди, що було рекордом серед школярів США[6], а на самих змаганнях переміг з результатом 4 хвилини 27,8 секунди[7]. Цей результат дозволив Замперіні отримати стипендію для навчання в Університеті Південної Каліфорнії й увійти до олімпійської збірної США з бігу на 5000 метрів в 1936 році[8].

Олімпійські ігри

[ред. | ред. код]

На Олімпійських іграх Замперіні фінішував восьмим у забігу на 5000 метрів, але за рекордні 56 секунд пробіг останнє коло, чим привернув увагу Адольфа Гітлера, з яким мав зустріч[9]. Через два роки Замперіні встановив рекорд США, пробігши милю з результатом 4:08, який протримався 15 років. Завдяки цьому він вважався головним кандидатом до збірної на Літні Олімпійські ігри 1940 в Токіо, які були скасовані через початок Другої Світової війни.

Друга Світова війна

[ред. | ред. код]
Перший лейтенант Замперіні оглядає пробоїну в своєму бомбардувальнику B-24 Liberator, 18 квітня 1943 рік.

У вересні 1941 року[10], ще до нападу на Перл-Гарбор, Замперіні був зарахований до складу Воєнно-повітряних сил Армії США у званні другого лейтенанта і був направлений на тихоокеанський острів Фунафуті бомбардиром бомбардувальника B-24 Liberator в 372-й бомбардувальний ескадрон 307-ї оперативної групи Сьомих ВПС США[11]. 27 травня 1943 року в літаку Замперіні відмовили два двигуни і він впав у океан на відстані 850 миль на захід від острова Оаху, в результаті чого загинуло 8 із 11 членів екіпажу[12].

Живими залишились сам Замперіні, пілоти Рассел Аллен «Філ» Філліпс, котрий отримав поранення в голову, і Френсіс «Мак» Макнамара. Вони зв'язали два рятувальні човни з невеликим запасами їжі та води і провели в океані 47 днів, харчуючись сирою рибою та п'ючи дощову воду. 12 липня їх врятували японські рибалки, які передали Замперіні і Філліпса (Макнамара помер) японським військовим морякам[13]. Замперіні утримувався в таборі для військовополонених Офуна поблизу Йокогами[14]. Через рік і один день після свого останнього вильоту Замперіні був оголошений у США загиблим у бою[15].

У полоні Замперіні провів два роки і був звільнений по закінченні Другої Світової війни. Вийшов у відставку в 1945 році в званні капітана[16].

Повоєнне життя

[ред. | ред. код]

20 травня 1946 року одружився з Синтією Епплвайт. Страждав від посттравматичного стресового розладу і алкоголізму, в 1949 році у Лос-Анжелесі став членом громади євангелістів «Gideons International». У 1950 році під час поїздки в Японію для свідчень про умови утримання військовополонених у тюрмі Сугамо в Токіо зустрівся з більшістю охоронців табору, де Замперіні утримувався під час полону, і заявив, що пробачає їх.

В 1984 році Замперіні ніс олімпійський факел на літніх Олімпійських іграх 1984 року в Лос-Анджелесі, у січні 1998 року брав участь в естафеті Олімпійського вогню на зимових Олімпійських іграх у Нагано в Японії.

Смерть

[ред. | ред. код]

Помилково був оголошений загиблим 28 травня 1944 року, через рік і один день після останнього бойового вильоту[17].

Останні роки проживав у Голлівуді[18], де помер від пневмонії 2 липня 2014 року в 97-річному віці[19].

Вшанування

[ред. | ред. код]

7 грудня 1946 року у п'яту річницю нападу на Перл-Гарбор на честь Замперіні було названо аеропорт міста Торренс[19][20]. В 2004 році на честь Замперіні були названі школа і шкільний стадіон з регбі в місті Торренс. В жовтні 2008 року Замперіні був включений у Національний італо-американський зал спортивної слави в Чикаго, штат Іллінойс. 24 квітня 2011 року Замперіні отримав почесний ступінь доктора гуманітарних наук у Тихоокеанському університеті Арузи.

У 2010 році Лора Гілленбранд написала книгу-біографію Замперіні «Нескорений: Історія виживання, стійкості і визволення у Другій Світовій війні» («англ. Unbroken: A World War II Story of Survival, Resilience, and Redemption»)[21], за якою Анджеліна Джолі в 2014 році зняла фільм «Нескорений».

Особистий доробок

[ред. | ред. код]

У 1956 і 2003 роках у співавторстві Замперіні написав дві книги спогадів з однаковою назвою «Диявол наступає на п'яти» («англ. Devil at My Heels»)[22][23].

Нагороди

[ред. | ред. код]
Хрест льотних заслуг
Bronze oak leaf cluster
Медаль «Пурпурове серце» з дубовим листям
Bronze oak leaf cluster
Bronze oak leaf cluster
Bronze oak leaf cluster
Повітряна медаль з трьома дубовими листками
Медаль військовополоненого
Bronze star
Bronze star
Bronze star
Медаль «За Азіатсько-тихоокеанську кампанію» з трьома зірками служби
Медаль Перемоги в Другій Світовій війні
Bronze star
Медаль за звільнення Філіппін з однією зіркою служби
Знак бомбардира

Див. також

[ред. | ред. код]

• «Нескорений», фільм Анжеліни Джолі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. ↑ Louis Zamperini obituary. The Guardian. 4 липня 2014. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  4. ↑ Olympian and World War II Hero Louis Zamperini Dies at 97. Time. 3 липня 2014. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  5. ↑ Louis Zamperini, Olympian and ‘Unbroken’ War Survivor, with the Lord at 97; He met Adolph Hitle and Billy Graham. Christian Post. 3 июля 2014. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  6. ↑ Not Yet Ready for His Last Mile. The New York Times. 15 лютого 2003. Архів оригіналу за 27 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  7. ↑ California State Meet Results - 1915 to present. Hank Lawson. Архів оригіналу за 6 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  8. ↑ The History of the United State Olympic Trials (PDF). USA Track & Field. Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2018. Процитовано 22 жовтня 2014.
  9. ↑ Franklin County Veterans Journal [Архівовано 14 березня 2012 у Wayback Machine.]. (PDF) . Retrieved on 2012-09-03.
  10. ↑ City of Torrance's Page on Zamperini. Torranceca.gov. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  11. ↑ Louis Zamperini - obituary. The Telegraph. 3 липня 2014. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 25 березня2015.
  12. ↑ Louis Zamperini - Adrift in the Pacific. AwesomeStories.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 22 жовтня 2014.
  13. ↑ Laura Hillenbrand (2010). Unbroken. Random House. pp. 171.
  14. ↑ Olympic runner and WW2 prisoner Louis Zamperini dies. BBC. 3 липня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  15. ↑ Olympic runner and WW2 prisoner Louis Zamperini dies. BBC. 3 липня 2014. Архів оригіналу за 31 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  16. ↑ Veterans Museum & Memorial Center – Air Garden, B24 Memorial Honoring The Personnel Who Crewed And Supported the B-24. Veteranmuseum.org. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 22 жовтня 2014.
  17. ↑ Louis Zamperini, Olympian and ‘Unbroken’ War Survivor, Dies at 97. New York Times. 3 июля 2014. Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 22 жовтня 2014.
  18. ↑ History of Zamperini Field/Torrance Airport. YouTube. 2 грудня 2012. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 22 жовтня 2014.
  19. ↑ а б Chawkins, Steve; Thursby, Keith (3 липня 2014). Louis Zamperini dies at 97; Olympic track star and WWII hero. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 4 липня 2014. Процитовано 4 липня 2014.
  20. ↑ History of Zamperini Field/Torrance Airport. YouTube. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 22 жовтня2014.
  21. ↑ Bio of Laura Hillenbrand. Seabiscuitonline.com. Архів оригіналу за 5 грудня 2009. Процитовано 22 жовтня 2014.
  22. ↑ Devil At My Heels: The Story of Louis Zamperini. E.P. Dutton & Co. 1956. ASIN B0018KCZFE.
  23. ↑ Zamperini, Louis & Rensin, David (2003). Devil at My Heels by Louis Zamperini (вид. 1). William Morrow. ISBN 978-0060188603.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луї_Замперіні&oldid=43418123