Лу Чжао-лінь
| Лу Чжао-лінь | ||||
|---|---|---|---|---|
| 卢照邻 | ||||
 Портрет Лу Чжао-ліня (Середньовічна мініатюра) | ||||
| Народився | бл. 641 | |||
| Помер | 641 ·утоплення | |||
| Країна | Династія Тан[1] | |||
| Національність | хань | |||
| Діяльність | поет | |||
| Мова творів | китайська | |||
| Напрямок | Середньовічна лірика | |||
| Жанр | ши (жанр) | |||
| Рід | Lu clan of Fanyangd | |||
|
| ||||
Лу Чжао-лі́нь (кит. 卢照邻; нар. бл. 641 — пом. 680) — китайський поет, один з «чотирьох великих поетів ранньої династії Тан».
Отримав чудову освіту, служив в бібліотеці одного з синів засновника Танської династії. Обіймав важливі придворні пости. Прагнув до «природного» життя, нехтуючи суєтою і не запобігаючи перед можновладцями. Правитель Танської столиці сварив їх за те, що вони віддали літературним заняттям перед службою, і передрік йому та Ло Бінь-вану поганий кінець. Через хворобу поет залишив службу. Потоваришував з відомим лікарем і алхіміком Сунь Си-мяо. Останні роки життя, замучений страшним болем, багато займався самолікуванням. Але поступово ноги атрофуються, рука стала нерухомою. Він купив десятки гектарів землі на пенсію, але передав її своїм родичам.[2] Коли всі спроби побороти недугу виявилися марними, втопився в річці Інхе.[3]
Тема самотності і піднесеної покинутості постійно звучить в китайській художній творчості. Більш того, це було перетворено в стилістику канонічного життя естетів, поетів, учених і навіть деяких чиновників. Коли Лу Чжао-лінь прощався зі своїм братом, він, наслідуючи поета Ван Бо, який присвятив своєму другу поетичні рядки, так само сумує, що їде на службу в іншу область:
|
«Дивимось розлучаючись - один одного жаліючи мовчки».[4] | 
|
Серед поезій Лу Чжао-лінь - вірші «Чан'ань — наслідування стародавнім», в яких блискуча столиця представлена без захоплення в противагу звичній манері «палацових» віршів.[5] Зокрема, у вірші є рядки, які розповідають про шафран, який вживався для додання аромату одягу й завісам у палацах багатих вельмож та їхніх наложниць:
|
- ↑ China Biographical Database
- ↑ 卢照邻. Архів оригіналу за 8 червня 2007. Процитовано 10 червня 2012.
- ↑ Lu Zhaolin. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 10 червня 2012.
- ↑ Маслов А.А. Китай: колокольца в пыли. Странствия мага и интеллектуала. - М.: Алетейя, 2003, с. 275-282.
- ↑ Л. Эйдлин ТАНСКАЯ ПОЭЗИЯ (Поэзия эпохи Тан. - М., 1987. - С. 5-24. Архів оригіналу за 28 грудня 2010. Процитовано 10 червня 2012.
- ↑ Э. Шефер Золотые персики Самарканда.Книга о чужеземных диковинах в империи Тан.// М.: 1981. 608 с. Серия: Культура народов Востока. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 10 липня 2012.
卢照邻