Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика
Типфілармонія
Країна Україна
РозташуванняЛьвів
Засновано1907
Адресавул. Мирослава Скорика, 7
Сайтphilharmonia.lviv.ua
Мапа
CMNS: Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика у Вікісховищі

Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика — філармонія, що знаходиться у Львові на вулиця Мирослава Скорика, 7.

Історія

[ред. | ред. код]

Львівська філармонія почала роботу у 1902 році в приміщенні колишнього театру Скарбека (нині — Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької). У 1933 році Адам Солтис заснував академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії. У 1939 році філармонії надано статус державної. З 1944 року симфонічний оркестр філармонії розпочав постійну концертну діяльність.

На базі філармонії діють академічний симфонічний оркестр Львівської філармонії, Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова», академічний інструментальний ансамбль «Високий Замок», квартет бандуристок «Львів'янки» та ансамбль «19-й клас».

18 серпня 2017 року Уряд схвалив проект Указу Президента України «Про надання Львівській обласній філармонії статусу національного закладу».[1]

29 вересня 2020 року Львівська обласна рада присвоїла філармонії ім'я Мирослава Скорика[2][3]

Будівля

[ред. | ред. код]

1905 року архітектор Владислав Галицький на замовлення Галицького музичного товариства розробив проєкт будівлі товариства на вул. Хорунщизни, 7 у необароковому стилі. Планувалося розміщення консерваторії та концертного залу, а частину будинку мали використовувати як чиншовий (прибутковий) будинок. Будівництво розпочали, але наступного 1906 року його продовжили вже за проєктом, переробленим у сецесійному стилі архітектором Владиславом Садловським. Скульптурне оздоблення фасадів будівлі — рельєфи із зображеннями музичних інструментів та дві металеві скульптури лебедів на аттиках, виконав скульптор Петро-Віталіс Гарасимович, а в інтер'єр двоярусного концертного залу прикрашали погруддя композиторів авторства скульпторки Люни Дрекслер. Проєкт будинку товариства експонувався 1910 року на виставці польських архітекторів у Львові[4][5][6][7][8].

У повоєнні часи тут містився концертний зал консерваторії імені Лисенка[9], від 1940-х років — Львівська обласна філармонія. Будинок філармонії внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 374-м[10].

Виступали

[ред. | ред. код]

Класична музика

[ред. | ред. код]

Свого часу на сцені Львівської філармонії виступали Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга, Ріхард Штраус, Густав Малер, Бела Барток, Антон Рубінштейн, Ферруччо Бузоні, Маргеріт Лонґ, Ванда Ландовска, Пабло Казальс, Святослав Ріхтер, Рудольф Керер, Леонід Коган, Давид Ойстрах, Ліана Ісакадзе, Бела Руденко, Віра Горностаєва, Наталія Гутман, Юрій Башмет.

Авторські концерти у філармонії давали Дмитро Шостакович, Борис Лятошинський, Арам Хачатурян, Альфред Шнітке, Арво Пярт, Кшиштоф Пендерецький, Павел Альбінський, Міхаель Стріхарж, Валентин Сильвестров, Мирослав Скорик, Євген Станкович[11].

Великий концертний зал (концертний зал імені Станіслава Людкевича)
Камерна сцена

Конкурси і фестивалі

[ред. | ред. код]

З 1981 року філармонія проводить Всесоюзний музичний фестиваль «Віртуози країни» (рос. Виртуозы страны), який у 1990 році отримав статус міжнародного та назву «Віртуози».

Див. також

[ред. | ред. код]

Згадки у ЗМІ

[ред. | ред. код]

Фото

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Уряд схвалив надання Львівській обласній філармонії та Луганському обласному академічному українському музично-драматичному театру статусу національного закладу. kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 18 серпня 2017. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 30 березня 2023.
  2. ↑ Львівська облрада присвоїла ім'я Мирослава Скорика Львівській національній філармонії. lvivoblrada.gov.ua. Львівська обласна рада. 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 30 березня 2023.
  3. ↑ Львівській національній філармонії присвоєно ім'я Мирослава Скорика!. philharmonia.lviv.ua. Львівська національна філармонія. 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  4. ↑ Sprawozdanie Komitetu Wystawy Architektów polskich // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 4. — S. 387. (пол.)
  5. ↑ Львівська філармонія: до і після століття. — Львів, 2006. — С. 18.
  6. ↑ Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 166. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  7. ↑ Архітектура Львова, 2008.
  8. ↑ Ігор Жук. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Чайковського, 7 — Львівська обласна філармонія. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 30 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Львов: справочник, 1949, с. 111, 131.
  10. ↑ Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 30 березня 2023.
  11. ↑ Камінський, В. Є. (2017). Львівська обласна філармонія (Ukrainian) . Т. 18. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  12. ↑ У Львові відкрили музей Квітки Цісик. unian.ua. УНІАН. 7 квітня 2011. Архів оригіналу за 2 грудня 2022. Процитовано 30 березня 2023.
  13. ↑ Уляна Шпуляр (31 травня 2017). Триденний музичний маратон пам’яті Василя Сліпака «W LIVE. ТИХІ ДНІ ЛЮБОВІ І МУЗИКА МИРУ». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2023.
  14. ↑ Офіційний вебсайт Львівської обласної філармонії. philharmonia.lviv.ua. Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика. Архів оригіналу за 12 березня 2023. Процитовано 31 березня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Львівська_національна_філармонія_імені_Мирослава_Скорика&oldid=42558539