Перейти до вмісту

Льюїс (острів)

Координати: 58°15′00″ пн. ш. 6°40′00″ зх. д. / 58.25° пн. ш. 6.6666666666667° зх. д. / 58.25; -6.6666666666667
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Льюїс
англ. Lewis and Harris
Карта
Карта острова
Карта острова
Географія
58°15′00″ пн. ш. 6°40′00″ зх. д. / 58.25° пн. ш. 6.6666666666667° зх. д. / 58.25; -6.6666666666667
АкваторіяНорт-Мінч
Група островівЗахідні острови
Площа2086 км²
Довжина97,3 км
Ширина46,8 км
Країна
 Велика Британія
Адм. одиницяЗахідні острови
Населення21 031 осіб
Льюїс. Карта розташування: Велика Британія
Льюїс
Льюїс
Льюїс (Велика Британія)
Мапа
CMNS: Льюїс у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Льюїс.

Льюїс[1][2] (англ. Lewis and Harris; шотл. гел. Leòdhas agus na Hearadh; шотл. Lewis an Harris[3] — Льюїс-енд-Гарріс, або Острови Льюїс і Гарріс) — найбільший острів Зовнішніх Гебридів[4] і всієї Шотландії та третій за розмірами Британських островів (після Великої Британії та Ірландії). Площа острова дорівнює 2178 км², що трохи менше 1 % площі Великої Британії[5]. Дві третини північної частини острова історично називаються Острів Льюїс (англ. the Isle of Lewis), південна третина Острів Гарріс (англ. the Isle of Harris). Ці частини єдиного острова британцями традиційно розглядаються як два окремих, хоча фізично вони такими не є.

Назва

[ред. | ред. код]

В англійській мові і шотландській гельській острів має назву «Льюїс та Гарріс» (англ. Lewis and Harris), або «Льюїс з Гаррісом» (англ. Lewis with Harris)[6]. Зрідка використовується спільна назва «Довгий острів» (шотл. гел. an t-Eilean Fada)[7], хоча цей епітет іноді застосовується до всього архіпелагу Зовнішніх Гебридів, включно з Норт- і Саут-Уїстом та Баррою[8].

Географія

[ред. | ред. код]

Острів Льюїс — найбільший острів Зовнішніх Гебридських островів і Гебридського архіпелагу загалом. Його площа дорівнює 2178 км². Це третій за розмірами острів Британських островів. Він лежить північніше за інші острови і відділяється від острова Норт-Уїст протокою Гарріс, від острова Скай — Літл-Мінч, від Шотландії — Норт-Мінч (39 км)[9]. Найпівнічніша точка острова — мис Батт-оф-Льюїс[9]. Велика затока на північному сході — Брод-Бей. На вході до якої мис Тьюмпан-Гед[9].

Межа між Льюїсом і Гаррісом

[ред. | ред. код]

Кордон між Льюїсом і Гаррісом на західному узбережжі бере начало приблизно за 6 км від затоки Лох-Ресорт (Loch Reasort), що лежить навпроти острова Скарп, і виходить на східне узбережжя поблизу затоки Лох-Сіфорт (Loch Shìophoirt)[10]. Ці дві вузькі затоки утворюють своєрідний клин. Ця межа лежить набагато північніше природної межі між двома частинами острова, що проходить перешийком у Тарберті. Природний перешийок відокремлює лише Північний Гарріс від Південного[4]. Спочатку це була межа між землями клану Маклаудів Гарріса і клану Маклаудів Льюїса, допоки останні не продали землі Коліну Макензі, першому графу Сіфорта. Пізніше виникла суперечка за 3 тис. гектарів (7,4 тис. акрів) між Олександром Г'юмом Маклаудом (власником Гаррісса) і Френсісом Макензі лордом Сіфорта (власником Льюїса), що призвела до судових розглядів 1805 і 1850 років, які закінчились тим, що суддя Джон Кемпбелл визначив кордон власними ногами[11]. Таким чином межу між Льюїсом і Гаррісом визначає маршрут від затоки Лох-Ресорт до Клар-Беагу, далі до озера Клейстрі, потім на схід уздовж Беалоху до річки Лангдейл, потім на північний схід через вершини Том-Руїсг, Маллах-Руїсг і Маллах-Біогадейл, і спуск до затоки Лох-Сіфорт, перетинаючи єдиний автошлях A859 в Ат-Лінн[12][13]. Острів Сіфорт вважається частиною як Гарріса, так і Льюїса. Заради статистичних цілей він умовно поділяється навпіл між ними.

  • Частина острова, що зветься власне Льюїс
    Частина острова, що зветься власне Льюїс
  • і та, що зветься Гарріс (позначено червоним)
    і та, що зветься Гарріс (позначено червоним)
  • Придорожний знак на позначення кордону між Льюїсом та Гаррісом
    Придорожний знак на позначення кордону між Льюїсом та Гаррісом
  • Затока Лох-Сіфорт
    Затока Лох-Сіфорт

До 1975 року Льюїс входив до складу графства Росс і Кромарті, а Гарріс — Інвернессшир. Від 1975 року всі Зовнішні Гебриди перебувають під управлінням Ради Західних островів (Comhairle nan Eilean Siar).

Льюїс

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острів Льюїс

Рельєф Льюїса порівняно плаский та вирівняний, за винятком південного сходу, де височіє вершина Бен-Мор (Beinn Mhòr; 571 м), і південного заходу, де височіє Мілесбол (Mealasbhal; 575 м), найвища точка цієї частини острова[7]. На Льюїсі озеро Лох-Суейнбхал (англ. Loch Suaineabhal) із середньою глибиною 32 м і максимальною 66,7 м. Це найглибше озеро на всіх малих прилеглих Британських островах.

  • Краєвиди Льюїса
    Краєвиди Льюїса
  • Клішем
    Клішем
  • Маяк на мисі Батт-оф-Льюїс
    Маяк на мисі Батт-оф-Льюїс
  • Кліматограмма Сторновея
    Кліматограмма Сторновея

Гарріс

[ред. | ред. код]
Докладніше: Острів Гарріс

Більша частина Гарріса дуже горбиста, більше тридцяти вершин вище за 1000 футів (305 м) над рівнем моря. Найбільша вершина — гора Клішем (Clisham, шотл. гел. An Cliseam; 799 м)[14]. Гарріс відокремлює від острова Велика Британія 40 км протоки Норт-Мінч[2].

  • Мілесбол
    Мілесбол
  • Узбережжя Гаррісу
    Узбережжя Гаррісу
  • Старі феаннанган, або «ліниві ліжка» на півночі Гарріса
    Старі феаннанган, або «ліниві ліжка» на півночі Гарріса
  • Менгир Маклауда
    Менгир Маклауда

Прилеглі малі острови

[ред. | ред. код]

Навколо острова лежить ряд невеличких острівців. Населені острови — Гріт-Бернера (Great Bernera; Beàrnaraigh Mòr) і Скалпей (Scalpay; Sgalpaigh); безлюдні острівці поблизу Гарріса — Скарп (Scarp; An Sgarp) і Тарансай (Taransay; Tarasaigh). У протоці Літл-Мінч острови Шайант. На захід від острова група невеличких острівців Фланнан.

Історія

[ред. | ред. код]

Землі навколо Сторновея, ймовірно, були заселені ще 6 тис. років до н. е. Про те свідчить багато археологічних пам'яток та артефактів доісторичної доби. Тут були знайдені неолітичні поховальні піраміди і деякі свідчення присутності населення бронзової доби. Кромлех Калланіш в районі озера Лох-Ріг був зведений приблизно у 3 тисячолітті до н. е., у добу пізнього неоліту або ранньої бронзи, приблизно через півтисячі років після встановлення основних каменів Стоунхенджа[15][16].

У IX столітті на острові панували нормани, які з часом прийняли християнство. На початку XIII століття родина Ніколсонів (Макніколси), побудувала замок у гавані Сторновея. 1607 року Сторновей став головним місто баронства. 1844 року сер Джеймс Метісон придбав острів і за 10 років (1847—1857) збудував замок Льювс. 1863 року місто стало поліцейським містечком, залишки руїни старого замку були розібрані[17]

  • Кромлех Калланіш
    Кромлех Калланіш
  • Ймовірне поселення піктів у Бостеді
    Ймовірне поселення піктів у Бостеді
  • Музей під відкритим небом у Карловеї
    Музей під відкритим небом у Карловеї
  • Руїна броху Дан-Карловей
    Руїна броху Дан-Карловей
  • Шахи острова Льюїс у Британському музеї
    Шахи острова Льюїс у Британському музеї
  • Замок Льювс
    Замок Льювс

Острів є прабатьківщиною високогірного клану Маклаудів. Тих маклаудів, що живуть на Гаррісі, називають з кланом маклаудів Гарріса або маклаудами Маклауда, а тих, хто живе на Льюїсі — кланом маклаудів Льюїса. Також Льюїс домівка клану Моррісон.

Своєрідні шахові фігури острова Льюїс XII століття, вирізані з моржової кістки у формі людських фігурок, що були віднайдені у Віге 1831 року, зберігаються у колекції Британського музею.

Населення

[ред. | ред. код]

Острів Льюїс найбільш густонаселений з усіх шотландських островів, 2011 року на ньому проживало трохи більше 21 тис. мешканців, що на 5,6 % більше, ніж за переписом 2001 року Сторновей — головне місто острова, його муніципалітет, включно з прилеглими містечками та довколишніми селами, налічує близько 12 тис. осіб[18]. У Тарберті мешкає трохи більше 500 осіб; на північно-західній околиці острова, у Карловеї, приблизно стільки ж; на південній околиці острова, у місті Ліверборо — декілька сот осіб.

  • Сторновей
    Сторновей
  • Околиці Сторновея
    Околиці Сторновея
  • Тарберт
    Тарберт
  • Ліверборо
    Ліверборо
  • Карловей
    Карловей
  • Скігерста
    Скігерста

Економіка

[ред. | ред. код]

Економіка острова традиційно складається з рибальства, сільського господарства (вівчарство), виробництва твіду та туризму.

Туризм є основною складовою економіки Гебрідських островів. За даними шотландського уряду в галузі задіяно 1 тис. робітників (до 15 % економічно активного населення островів), вона щорічно приносить 65 млн фунтів стерлінгів від 219 тис. відвідувачів[19][20]. За даними бюро з туризму частки надходжень в цій галузі поділяються між Льюїсом (45 %), Уїстом (25 %), Гаррісом (20 %) і Баррою (10 %)[20]. Деяких відвідувачів острова приваблюють пляжі, особливо вражаючий Ласкентайр, а також Сейлебост, Хоргабост, Скараста і Борве. Інші приїжджають за мальовничими суворими гірськими пейзажами Гарріса, за збереженими гельськими традиціями, відчути плин часу в історичних місцях, наприклад, в Дан-Карловеї або Калланіші[21][4][22].

Промисловість на острові представлена текстильною галуззю, виробництвом оригінальної тканини гарріс твід (Clò Mór, Clò Hearach) у ручний спосіб на старовинних ткацьких верстатах[23]. Це єдиний вид твіду, що виготовляється вручну в комерційних масштабах з чистої пофарбованої вовни. Географічна торгова марка цієї тканини охороняється окремим актом британського парламенту. Станом на кінець 2017 року в цій галузі було зайнято приблизно 400 островитян[24]. Текстиль дуже популярний середу знаменитостей і членів королівської родини[25]. Харчова галузь промисловості представлена гуральнями. У Гаррісі існує виробництво шотландського віскі і джина — винокурня Isle of Harris, яка відкрилася в 2019 році і виробляє односолодое віскі Hearach[26][27]. У Льюїсі від 2008 року працює винокурня Abhainn Dearg[28].

  • Придорожний знак на кордоні Льюїса і Гарріса
    Придорожний знак на кордоні Льюїса і Гарріса
  • Вівці Льюїса
    Вівці Льюїса
  • Ткацький станок
    Ткацький станок
  • Сірий твід з Гарріса
    Сірий твід з Гарріса
  • Пляж Ласкентайр, місцева туристична атракція
    Пляж Ласкентайр, місцева туристична атракція

Сільське господарство представлене присадибним вирощуванням продуктів харчування та скотарством (вівчарством). 2020 року на острові було більше 920 активних фермерів, що обробляли сільськогосподарські угіддя розміром від 1 до 1000 га (переважно пасовища). Серед фермерів активно впроваджують субсидиювання, переважно щоб задіяти їх в інших сферах самозайнятості[29].

Рибальством займаються на невеликих судах, виходячи недалеко в море. Виловлюють молюсків, креветок, крабів, омарів у протоках Літл-Мінч і Норт-Мінч[30].

Найбільша у Великій Британії громадська вітроелектростанція Beinn Ghrideag потужністю 9 МВт споруджена поблизу Сторновея і управляється фондом Point and Sandwick Trust (PST)[31][32].

Транспорт

[ред. | ред. код]

Найбільше місто Сторновей має поромне сполучення з Аллапулом і повітряне з Бенбекулою, Інвернессом, Абердином, Глазго і Единбургом. У Тарберті поромний термінал, звідки можна дістатися до островів Скай і Норт-Уїст. Основний пором до Норт-Уїста ходить від терміналу в Ліверборо.

  • «Золотий шлях» від Родела до Тарберта
    «Золотий шлях» від Родела до Тарберта
  • Гавань Строновея
    Гавань Строновея
  • Аеропорт Строновея
    Аеропорт Строновея
  • Пором у Сторновеї
    Пором у Сторновеї
  • Пором у Ліверборо
    Пором у Ліверборо

Гавань Сторновея використовувалась норманами ще за часів Данського права[33]. 2020 року було озвучено плани з розширення гавані, облаштування 360-метрового пірса для прийому великих вантажних суден і поромів[34].

У культурі

[ред. | ред. код]

Дія трилогії романів-трилерів Пітера Мея[en] пов'язана з островом — «Чорний дім»[en], «Людина з Льюїса» і «Шахова фігура»[en].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Велика Британія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — С. 166-172.
  2. ↑ а б Атлас світу, 2005.
  3. ↑ Webster's New World Pocket Geographical Dictionary (Prentice Hall, 1994), p. 194.
  4. ↑ а б в Audrey Gillan. A journey through Lewis and Harris, the wild heart of Scotland's Outer Hebrides : [англ.] : [арх. 26.02.2021] / Audrey Gillan // nationalgeographic.co.uk : вебсайт. — National Geographic, 2020. — 25 June. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  5. ↑ Haswell-Smith H., 2004, с. 262.
  6. ↑ Thompson, Francis (1968). Harris and Lewis, Outer Hebrides. Newton Abbot: David & Charles. ISBN 978-0-7153-4260-2.
  7. ↑ а б Encyclopædia Britannica, 1911.
  8. ↑ Murray, W. H. (1966). The Hebrides. London: Heinemann. с. 2. OCLC 4998389.
  9. ↑ а б в Атлас світу, 2005, с. 46-47.
  10. ↑ The Western Isles; Harris (na Hearadh). The Rough Guide to Scottish Highlands & Islands (англ.). Rough Guides UK. 2017. ISBN 978-0-241-31483-8. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  11. ↑ On the Lewis-Harris Boundary. Uig Historical Society. 10 квітня 2010. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  12. ↑ Angus, Stewart (1997). The Outer Hebrides: the shaping of the islands (англ.). White Horse Press. с. 215–216. ISBN 978-1-874267-33-1.
  13. ↑ Ordnance Survey 1920s–1940s 1-inch map. Map images. National Library of Scotland. Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
  14. ↑ Johnstone et al., 1990, с. 240—243.
  15. ↑ Calanais Standing Stones : [англ.] : [арх. 07.06.2021] // historicenvironment.scot : вебсайт. — Historic Environment Scotland. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  16. ↑ Dalya Alberge. Lucky strike? How lightning inspired builders of Callanish : [англ.] : [арх. 08.01.2021] / Dalya Alberge : вебсайт. — The Guardian, 2019. — 21 December. — Дата звернення: 7 червня 2021 року. — Цитата: «The Callanish great circle is thought to have been erected in 3,000 BC, some 500 years before the major stone settings at Stonehenge, which is linked with another natural event: the solstices».
  17. ↑ History of Stornoway — Isle of Lewis : [англ.] : [арх. 07.06.2021] : вебсайт. — Virtual Hebrides, 2014. — 26 December. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  18. ↑ Scotland's Census Result Online. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 17 серпня 2013.
  19. ↑ ' The Outer Hebrides : [англ.] : [арх. 24.05.2021] // scotland.org. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  20. ↑ а б Tourism in the Outer Hebrides : [англ.] : [арх. 30.05.2021] // visitouterhebrides.co.uk : вебсайт. — 2021. — 26 December. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  21. ↑ 9 reasons to visit the Isles of Lewis and Harris, Outer Hebrides : [англ.] : [арх. 13.02.2021] : вебсайт. — On the Luce travel blog, 2021. — 2 March. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  22. ↑ Neil Wilson. The Outer Hebrides: history and magnificent scenery in Scotland : [англ.] : [арх. 09.07.2016] / Neil Wilson // telegraph.co.uk : вебсайт. — The Telegraph, 2017. — 16 March. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  23. ↑ Word of the Week: Clò. Harris Tweed. 25 березня 2020. Архів оригіналу за 8.3.2013. Процитовано 18 лютого 2021.
  24. ↑ Kathryn Macleod. Harris Tweed: from island cloth to cutting-edge fashion : [англ.] : [арх. 19.11.2020] / Kathryn Macleod // bbc.com : вебсайт. — BBC, 2017. — 23 November. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  25. ↑ 'It is a sad reflection on the market reality': Harris Tweed forced to make redundancies : [англ.] : [арх. 01.12.2020] // pressandjournal.co.uk : вебсайт. — The press and Journal, 2020. — 3 November. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  26. ↑ Isle of Harris Distillery : [англ.] : [арх. 30.05.2021] // harrisdistillery.com : вебсайт. — Harris Distillery, 2021. — 26 December. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  27. ↑ Sian Lewis. A road trip around the new breed of distilleries in the Scottish Hebrides : [англ.] : [арх. 03.02.2021] / Sian Lewis // independent.co.uk : вебсайт. — Independent, 2019. — 18 June. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  28. ↑ Abhainn Dearg : [англ.] : [арх. 02.03.2021] // scotchwhisky.com : вебсайт. — Whiskypedia, 2021. — 26 December. — Дата звернення: 7 червня 2021 року.
  29. ↑ Claire Taylor. A new age of crofting in the Outer Hebrides : [англ.] : [арх. 07.04.2020] / Claire Taylor // web.archive.org : вебсайт. — The Scottish Farmer, 2020. — 4 April. — Дата звернення: 7 квітня 2020 року.
  30. ↑ Stornoway Facilities — Isle of Lewis, Outer Hebrides, Scotland. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  31. ↑ Point and Sandwick Trust, We built & run the UK's biggest community-owned wind farm using funds to provide local support to our island community
  32. ↑ Renewables recognition for Point and Sandwick Trust. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  33. ↑ Stornoway. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  34. ↑ Investing in islands infrastructure. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 6 червня 2021.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Льюїс
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Файли у Вікісховищі?

Шаблон:Географія Великої Британії

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Льюїс_(острів)&oldid=41665186