Перейти до вмісту

Любитель птахів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Любитель птахів, також відомий як Принц як птах,[1] — тип оповідної структури у фольклорі, № 432 у системі класифікації Арне–Томпсона. У типовій версії історії жінка набуває любителя птахів — дворянина у формі птаха — якого поранено за допомогою пастки, встановленої чоловіком жінки, наприклад набору гострих кінчиків, установлених за вікном жінки. Вона йде по сліду пораненого птаха, виліковує його, а потім виходить за нього заміж.[2]

У французькій науці цей тип часто називають «l'oiseau bleu» або «блакитний птах», названий так за оповіданням мадам д'Онуа.[2]

Витоки

[ред. | ред. код]

Фольклорист Джек Хейні простежив походження казки до Франції та Німеччини в середні віки.

Приклад цього мотиву можна знайти в одному з творів Марії де Франс Лей «Йонек», хоча лей розвивається дещо по-іншому: замість щасливого кінця, лей закінчується трагедією.[2][3] «Витончену раціоналізацію» цього типу можна знайти в «Ланселоті, або Лицар Воза» Кретьєна де Труа, де Ланселот з'являється біля заґратованого вікна Гвіневри та ріже собі пальці, відгинаючи ґрати назад.[1]

Шведський учений Waldemar Liungmann[sv] також вказав на Йонека як на попередника казкового типу. Однак він також зазначив, що в казках «пізнішої традиції», особливо в Індії та Персії, коханець приходить до героїні у формі птаха, і щодо цього цитував казку «Король-папуга» з турецької версії «Семи мудрих майстрів» XV століття.[4]

Огляд

[ред. | ред. код]

Деякі варіанти можуть починатися схожими на тип ATU 425C, «Красуня і чудовисько»: третя дочка просить у свого батька подарунок, сувенір, який належить Пташиному принцу, який вона використовуватиме, щоб зв'язатися з ним.[5] В інших казках героїня опиняється у пастці у високій вежі, куди може потрапити лише принц у вигляді птаха. Хоч би яким був початок, коханий героїні зрештою постраждав у своїй пташиній формі лезами, шматками скла чи колючками, залишеними сестрами героїні. Пташиний принц зникає назад у своє королівство, а героїня вирушає за ним, щоб залікувати його рани.[6]

Наукова лінія (наприклад, Jan-Öjvind Swahn[sv], Ауреліо Македоніо Еспіноза старший, Georgios A. Megas[el]) визнає незалежність наративу, але стверджує, що він міг би відповідати як підтип більш загального типу казки ATU 425, «Тварина як наречений» через їхню близькість, наприклад, у мотивах і в пошуках героїні свого втраченого надприродного чоловіка.[7][8][9]

Мотиви

[ред. | ред. код]

За словами Самії Аль-Ажарії Джан, «у всіх арабських варіантах» пташиний принц наражається на смертельну небезпеку через використання скла.[10]

У свою чергу, згідно з Георгіосом А. Мегасом, «характерні мотиви» цього типу включають героїню, яка підслуховує розмову між двома істотами (тваринами, такими як птахи та лисиці) або двома ограми про лікування принца, героїня вбиває істот (оскільки частини їхнього тіла використовуються в лікуванні),[11] і героїня, яка просить у принца речі як нагороду. (кільце або рушник).[12]

Подарунки для героїні

[ред. | ред. код]

У статті в Enzyklopädie des Märchens фольклористка Крістін Голдберг звернула увагу на багато предметів, які героїня запитує у свого батька у варіантах типу казки: перо, рослина чи гілка, а також дзеркало, скрипка чи книга. В індійських варіантах героїня вимовляє «Собур» («Почекай»), яке її батько приймає за предмет. У тому ж ключі Самія Аль Ажарія Джан заявила, що в арабських варіантах героїня просить у свого батька предмет із дивною назвою, який також є ім'ям Пташиного принца.[10]

Розподіл

[ред. | ред. код]

Хейні заявив, що цей тип казок отримав «всесвітнє поширення».

За словами професорів Стіта Томпсона, Pino Saavedra[es], Анна Ангелопулу та Ейґль Броскоу, тип казок «особливо популярний» у середземноморських країнах, його можна знайти на Піренейському півострові та в Греції.[13][14] У тому ж дусі професор Крістіан Абрі заявив, що цей тип казки є «частим» (fréquent) в Італії.

Фольклорний тип ATU 432 також наявний у фольклорі Латинської Америки, наприклад, у Чилі (Принц-папуга).[15] Подальші варіанти трапляються в Канаді та Нью-Мексико.

У Typen türkischer Volksmärchen («Турецький фольклорний каталог»), Вольфрама Ебергарда та Пертева Наїлі Боратава, обидва вчені визначили цикл історій, які вони класифікували як TTV 102, «Die Traube I» («Виноград — версія I»), із зареєстрованим 31 варіантами.[16] Ці казки можна порівняти з міжнародним типом казки ATU 432, «Принц як птах».[17][18]

Німецькі фольклористи Otto Spies[de] і Манфред Гессе стверджували, що тип казки був «широко поширеним» в арабомовних регіонах, хоча й з різними мотивами.

Список казок

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Mandel, Jerome (1999). 'Polymorphous Sexualities' in Chrétien de Troyes and Sir Thomas Malory. У Piero Boitani (ред.). The Body and the Soul in Medieval Literature: The J.A.W. Bennett Memorial Lectures, Tenth Series, Perugia, 1998. Boydell & Brewer. с. 63—78. ISBN 9780859915458. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  2. ↑ а б в Boivin, Jeanne-Marie (1995). Bisclavret et Muldumarec: La part de l'ombre dans les Lais. У Jean Dufournet (ред.). Amour et merveille: les Lais de Marie de France (фр.). Paris: Champion. с. 147—68.
  3. ↑ Bacquin, Mari (2012). Le motif de l'aigle d'or. У Olivier Delsaux (ред.). Original et originalité: Aspects historiques, philologiques et littéraires (фр.). Presses univ. de Louvain. с. 7—14. ISBN 9782875580221. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  4. ↑ Zaubermärchen. Die Schwedischen Volksmärchen. 1961. с. 70. doi:10.1515/9783112618004-004. ISBN 978-3-11-261800-4.
  5. ↑ Muhawi, Ibrahim, and Sharif Kanaana. Speak, Bird, Speak Again: Palestinian Arab Folktales. Berkeley: University of California Press. 1989. p. 341. ISBN 0-520-06292-2.
  6. ↑ Thompson, Stith (1977). The Folktale. University of California Press. pp. 281—282. ISBN 0-520-03537-2.
  7. ↑ Palmaitis, Letas. «Romeo Moses and Psyche Brunhild? Or Cupid the Serpent and the Morning Star?» In: Caucasologie et mythologie comparée, Actes du Colloque international du C.N.R.S. — IVe Colloque de Caucasologie (Sèvres, 27-29 juin 1988). Paris, PEETERS, 1992. p. 177. ISBN 2-87723-042-2.
  8. ↑ Paredes, Americo. Folktales of Mexico. Chicago: University of Chicago Press, 1970. p. 215. ISBN 0-226-64571-1.
  9. ↑ Megas, Georgios A. (1971). Das Märchen von Amor und Psyche in der griechischen Volksüberlieferung. Πραγματειαι της Ακαδημιας Αθηνων. Т. 30. Athens: Grapheion Dēmosieumatōn tēs Akadēmias Athēnōn. с. 180.
  10. ↑ а б Anmerkungen. Arabische Volksmärchen. 1970. с. 497—554. doi:10.1515/9783112525760-062. ISBN 978-3-11-252576-0.
  11. ↑ Thompson, Stith (1977). The Folktale. University of California Press. p. 103. ISBN 0-520-03537-2.
  12. ↑ Megas, Georgios A. (1971). Das Märchen von Amor und Psyche in der griechischen Volksüberlieferung. Πραγματειαι της Ακαδημιας Αθηνων. Т. 30. Athens: Grapheion Dēmosieumatōn tēs Akadēmias Athēnōn. с. 182.
  13. ↑ Thompson, Stith (1977). The Folktale. University of California Press. p. 282. ISBN 0-520-03537-2.
  14. ↑ Stockings of Buttermilk: American Folktales. Edited by Neil Philip. New York: Clarion Press, 1999. p. 120. ISBN 9780395849804.
  15. ↑ Bierhorst, John. Latin American folktales: stories from Hispanic and Indian traditions. Pantheon. 2002. pp. 240—245, 352—353. ISBN 0-375-42066-5
  16. ↑ Neuman, Dov (1954). Review of Typen Tuerkischer Volksmaerchen. Midwest Folklore. 4 (4): 254—259. JSTOR 4317494.
  17. ↑ Delarue, Paul (1954). Review of Typen türkischer Volksmärchen, (Akademie der Wissenschaften und der Literatur, Veröffentlichungen der orientalischen Kommission, Band V). Arts et Traditions Populaires. 2 (2): 176—181. JSTOR 41002386.
  18. ↑ Swahn, Jan Öjvind (1955). The Tale of Cupid and Psyche. Lund: C.W.K. Gleerup. с. 23. Their type 102 = Aa [tale type] 432.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Томпсон, Стіт. Народна казка . Преса Каліфорнійського університету. 1977 рік. pp. 102–103 і 181.ISBN 0-520-03537-2
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Любитель_птахів&oldid=44858478