Перейти до вмісту

Людвіг Рютімер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зображення
Громадянство Швейцарія
Дата народження 26 лютого 1825(1825-02-26)[1]
Місце народження Біглен
Дата смерті 25 листопада 1895(1895-11-25)[1] (70 років)
Місце смерті Базель[2]
Дитина Leopold Rütimeyerd
Рід діяльності палеонтолог, викладач університету, зоолог, науковий ілюстратор, геолог, анатом
Сфера роботи зоологія, анатомія і палеонтологія
Працівник у Базельський університет
Посада ректор Базельського університетуd
Заклад освіти Бернський університет, Лондонський університет і Лейденський університет
Архіви зберігаються у ETH Zurich University Archivesd[3]
Член у Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Zofingiad, Російська академія наук і Леопольдина
Отримані відзнаки
Описано за адресою digiporta.net/index.php?id=571350532(нім.)
Статус авторського права як автора термін дії авторських прав закінчивсяd
Сторінка автора на Вікісховищі Ludwig Rütimeyer
CMNS: Людвіг Рютімер у Вікісховищі

(Карл) Людвіг Рютімер (26 лютого 1825, Біглен, кантон Берн — 25 листопада 1895, Базель) — швейцарський зоолог, анатом і палеонтолог, якого вважають одним із батьків археозоології.

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Рютімер навчався в Бернському університеті. Перш ніж перейти на медицину, він почав вивчати теологію. Додаткові дослідження в Парижі, Лондоні та Лейдені були природничими. Зрештою, він отримав диплом у Берні, ставши професором зоології та порівняльної анатомії в Базельському університеті. Сферою спеціалізації була вимерла фауна Швейцарії. Іншою областю була історія різних видів ссавців. Його робота в галузі зооархеології включала доповідь 1861 року про залишки риб і одомашнених тварин із поселень швейцарських палефітів.

Рютімер був прихильником еволюції, але відкидав природний відбір і дотримувався антиматеріалістичних поглядів. У 1860-х роках після своїх досліджень зубів ссавців він помістив викопні ссавці в деякі з перших еволюційних ліній. Рютімер написав рецензію на підтримку «Походження людини» Чарльза Дарвіна та захищав ідеї Дарвіна. Однак Ернст Геккель описав Рютімера як «напівдарвініста» і критикував його за антиматеріалістичні погляди. Рютімер був прихильником неоламаркіанської еволюції.

У 1868 році він був першим вченим, який розкритикував малюнки ембріонів Геккеля, які використовувалися як обґрунтування для розвитку теорії рекапітуляції[4].

У 1869 році він був обраний членом Американського філософського товариства[5].

Друковані праці

[ред. | ред. код]
  • Lebende und fossile Schweine, 1857
  • Beiträge zur Kenntniss der fossilen Pferde, 1863 and 1878
  • Die Rinder der Tertiärepoche, 1878
  • Crania helvetica, 1864
  • Die Grenzen der Thierwelt, 1868
  • Beiträge zur Naturgeschichte der Hirschfamilie, 1882

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Base biographiqueBIU Santé.
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #11670005X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. http://archivdatenbank-online.ethz.ch/hsa/#/content/37dd5d66ffeb4b4387ec7f72c4080153
  4. Richards, Robert J. (2008). The Tragic Sense of Life: Ernst Haeckel and the Struggle over Evolutionary Thought. University Of Chicago Press. pp. 278-280. ISBN 978-0-226-71214-7
  5. APS Member History. search.amphilsoc.org. Процитовано 26 квітня 2021.