Людвік Фуглевич

Людвік Фуглевич
Людвік Фуглевич
Народився	6 липня 1859; Станиславів, Австрійська імперія
Помер	15 вересня 1943 (84 роки); Краків, Третій Райх
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Республіка Польща
Діяльність	офіцер
Alma mater	Терезіанська академія
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна і польсько-радянська війна 1920
Нагороди
	; ; ;

Людвік Фуглевич (пол. Ludwik Fuglewicz; 6 липня 1859, Станіславів — 15 вересня 1943, Краків) — австро-угорський і польський офіцер, генерал-інтендант австро-угорської армії, дивізійний генерал польської армії.

Біографія

Син управителя пошти в Тарнові. Закінчив неповну гімназію в Тарнові та нижчу реальну школу в Санкт-Пельтені. Потім навчався у Терезіанській академії, а після завершення навчання вступив в австро-угорську армію в 1879 році. У 1901 році став начальником інтендантського відділу 6-ї піхотної дивізії в Граці, потім — кавалерійської дивізії «Краків». Пізніше його перевели до 1-го корпусу в Кракові, де Фуглевич залишався до початку Першої світової війни.

1 серпня 1914 року, після оголошення мобілізації, призначений начальником канцелярії Військової комендатури «Краків». Наприкінці жовтня 1917 року переведений до Військової комендатури «Відень» інспектором з господарських справ. 1 квітня 1918 року переведений до Військового міністерства, де займався справами військової компенсації.

5 листопада 1918 року прийнятий Регентською Радою Королівства Польського до Війська Польського і призначений начальником інтендантури Командування Генеральної Округи «Краків». З червня по грудень 1919 року перебував у відпустці за станом здоров'я. У січні 1920 року йому було доручено керівництво канцелярією Добровольчої армії генерала Юзефа Галлера. З березня 1920 року по січень 1921 року виконував обов'язки начальника інтендантства 4-ї армії. З 1 квітня 1920 року — у групі старшин колишньої австро-угорської армії. 1 квітня 1921 року виведений у «постійну відставку».

Після виходу на пенсію жив у Кракові. Похований на Раковицькому цвинтарі.

Звання

Лейтенант (1879)
Оберлейтенант (1884)
Гауптман 2-го класу (1891)
Військовий унтерінтендант (1893)
Військовий інтендант (1 листопада 1901)
Старший військовий інтендант 2-го класу (1 листопада 1909)
Старший військовий інтендант 1-го класу (1 листопада 1913)
Генерал-інтендант (1 березня 1918)
Генерал-лейтенант-інтендант (1 травня 1920; заднім числом від 1 квітня 1920)
Титулярний дивізійний генерал (26 жовтня 1923)

Нагороди

Література

Dzienniki Personalne Ministerstwa Spraw Wojskowych.
Roczniki oficerskie 1923, 1924 i 1928.
Rocznik oficerski rezerw 1934.
Tadeusz Kryska-Karski i Stanisław Żurakowski, Generałowie Polski Niepodległej, Editions Spotkania, Warszawa 1991, wyd. II uzup. i poprawione.
Jan Rydel (2001). W służbie cesarza i króla: generałowie i admirałowie narodowości polskiej w siłach zbrojnych Austro-Węgier w latach 1868-1918. ISBN 83-7188-235-1. OCLC 830250410.
Piotr Stawecki (1994). Słownik biograficzny generałów Wojska Polskiego 1918-1939. ISBN 83-11-08262-6. OCLC 830050159.