Людина з Ламанчі (фільм)
Людина з Ламанчі | |
|---|---|
| Man of La Mancha | |
| Жанр | пригоди |
| Режисер | Артур Гіллер |
| Продюсер | Артур Хіллер, Saul Chaplind і Альберто Грімальді  |
| Сценаристи | Дейл Вассерман, Мігель де Сервантес |
| На основі | мюзиклу "Людина з Ламанчі" |
| У головних ролях | Пітер О’Тул[1][2], Софі Лорен[1][2], James Cocod[1][2], Harry Andrewsd[2], John Castled[2], Іан Річардсон[1][2], Джулі Грегг[2], Dominic Bartod[2], Mario Donend[2], Фред Еванс[2], Paolo Gozlinod[2], Steffen Zachariasd[2], Rolando De Santisd[2], Brian Blessedd[2], Marne Maitlandd[2], Rosalie Crutchleyd[2], Gino Confortid[2] і Poldo Bendandid[3] |
| Оператор | Джузеппе Ротунно |
| Композитор | Mitch Leighd |
| Художник | Luciano Damianid |
| Кінокомпанія | Produzioni Europee Assosiate (PEA) |
| Дистриб'ютор | United Artists і Netflix |
| Тривалість | 132 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна |  США.svg){kind=small} Італія |
| Рік | 1972 |
| Дата виходу | 11.12.1972 |
| IMDb | ID 0068909 |
Людина з Ламанчі (англ. Man of La Mancha) – екранізація однойменного бродвейського мюзиклу режисера Артура Гіллера. Фільм вперше представлений 11 грудня 1972 року[4].
За часів інквізиції в одному з міст Іспанії під час театральної вистави був затриманий Мігель де Сервантес, її постановник. Його супроводжують до тюрми, де він, разом із своїм слугою, винен чекати на суд, який звинувачуватиме його у критиці інквізиції.
Інші ув’язнені піддають їх своєму суду та намагаються відібрати їхні речі, серед яких рукопис. Сервантес пояснює, що він поет та прохає повернути рукопис. Зі свого боку він пропонує показати ув’язненим власну п’єсу, яка повинна також бути його захисною промовою.
Головний герой п’єси – Алонсо Кіхана, який після читання багатьох лицарських романів уявив себе мандрівним лицарем. Він називає себе Дон Кіхотом Ламанчським та разом із своїм зброєносцем Санчо Пансою вирушає рятувати світ від зла.
На своєму шляху він зустрічає вітряк та вступає з ним у боротьбу, уявляючи його за злого велетня. Після невдалого бою Дон Кіхот прямує до постоялого двору, який у його уяві є замком.
Там він зустрічає покоївку та повію на ім’я Альдонсо, яку називає дамою свого серця Дульсінеєю.
Стан Алонсо Кіхани викликає занепокоєння його рідних та близьких. Невдовзі вони втілюють план, аби повернути Кіхану до реальності, але, через жорсткість їх методу, з ним трапляється нервовий зрив.
Він не пам’ятає минулих подій, та коли Альдонса приходить його відвідати, вона нагадує йому розповіді про мрію та покликання, прагнення допомагати тим, хто цього потребує. Дон Кіхот згадує забуте та висловлює готовність до нового походу, але помирає. Проте його слова дарують Альдонсі надію на можливість кращого життя.
Після закінчення вистави ув’язнені повертають Сервантесу рукопис та він із своїм слугою уходить на суд інквізиції.
Після презентації фільм отримав неоднозначні відгуки, які, однак, відмічають щиру акторську гру Софі Лорен та Пітера О’Тула[5].
Фільм був представлений до нагород:
- премією Оскар у номінації «Найкраща музика»[6],
- премією Золотий глобус у номінаціях: «Кращий актор» та «Кращий актор другого плану»[7].
Відзначений премією Національної ради з перегляду фільмів у категоріях: «Кращий актор»; «Десять кращих фільмів»[8].
- ↑ а б в г http://www.adorocinema.com/filmes/filme-41946/
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у http://www.imdb.com/title/tt0068909/fullcredits
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ Hiller, Arthur; Loren, Sophia; Coco, James (8 вересня 1973), Man of La Mancha, Produzioni Europee Associate (PEA), процитовано 25 січня 2025
- ↑ Man of La Mancha | Rotten Tomatoes. www.rottentomatoes.com (англ.). Процитовано 25 січня 2025.
- ↑ The 45th Academy Awards | 1973. www.oscars.org (англ.). 5 жовтня 2014. Процитовано 25 січня 2025.
- ↑ Man of La Mancha. Golden Globes (амер.). Процитовано 25 січня 2025.
- ↑ 1972 Archives. National Board of Review (амер.). Процитовано 25 січня 2025.