Людина з народу

Людина з народу
англ. A Man of the People
Обкладинка першого видання
Жанр	художня література і Політична фантастика
Форма	роман
Тема	корупція
Автор	Чинуа Ачебе
Мова	англійська
Опубліковано	1966
Країна	Нігерія
Видавництво	Penguin Classicsd
Цикл	African Writers Seriesd
Попередній твір	Стріла бога
Наступний твір	Anthills of the Savannahd

Людина з народу (англ. A Man of the People) — четвертий роман англомовного нігерійського письменника Чинуа Ачебе, який було опубліковано в 1966 році видавництвом «Heinemann» у Великій Британії та «John Day» у США.

Сюжет

Головний герой — нігерієць Оділі Самалу, що по закінченню університетської освіти викладав у школі в селі Анаті. Єдиного разу, коли Оділі був присутній в парламенті, він побачив там свого знайомого Міку Нангу — він був вчителем Оділі в минулому, а тепер — членом парламенту, міністром, найдемократичнішим політичним діячем від Партії народного самоуправління (ПНС). У період чергової економічної кризи в країні, коли кава впала в ціні, прем'єр-міністр назвав свою команду освічених спеціалістів зрадниками, і Нанга підтримав його.

За деякий час Нанга приїхав на зустріч до рідної школи. Джонатан Нвеге, володар і директор школи в Анаті, ретельно готувався до зустрічі з міністром. «Неважливо що, важливо, кого ти знаєш» - ця фраза увійшла в побут, та Оділі не збирався вислужуватися перед Нангою. Проте той впізнав свого найкращого учня й завів з Оділі бесіду. Міністр запропонував йому приїхати до столиці, після чого Оділі зможе продовжувати своє навчання в Лондоні. Оскільки Оділі сам не просив про це, то вирішив погодитися на пропозицію. Тим паче, у столиці він хотів побачити Елсі — веселу дівчину, що вчилася в школі медсестер. Оділі згадував, що вона була єдиною дівчиною, з якою він опинився в ліжку в перший же день знайомства.

У столиці Оділі зупинився в розкішному будинку Нанги. Чоловік дуже переймався долею власного народу, засуджував депутатів-крадіїв, проте «...у цю першу ніч в будинку міністра мені було не до критики, я був зачарований розкішшю апартаментів, що були відведені мені...Якщо б мене зараз зробили міністром, я б доклав усіх зусиль, щоб залишитися ним на все життя. Неправі ті, хто, забувши про людську природу, стверджує, що людей, подібних до Нанги, які з бідноти й безвісти підвищилися на верхівку багатства й слави, нескладно вмовити відмовитися від цих благ і повернутися до свого первинного становища. Людину, яка змокла під дощем, а потім зігрілася й перевдяглася в суху сукню, складніше змусити знову вийти під дощ, ніж того, хто весь час сидів у теплі. Уся біда в тому,...що ніхто з нас ще не пожив у теплі достатньо довго, щоб сказати: "До біса!". Всі ми до вчорашнього дня мокнули під дощем. А потім купка людей - найспритніших, найвдачливіших, але далеко не найгідніших, - відчайдушно працюючи ліктями, захопила єдиний пристойний сховок, що залишили наші попередні властителі, й надійно влаштувалася в ньому, забарикадувавши всі входи й виходи», - згадував Оділі. Він познайомився із дружиною Нанги, Маргарет, матір'ю семи дітей, яка була далека від званих вечорів і продовжувала говорити на місцевій мові піджин.

Оділі здивувало те, як багато міністр працює. Одного вечора мала відбутися зустріч Оділі й Нанги з жінками - для цього Елсі мала підшукати подругу. Проте подруга захворіла. Вночі Оділі чекав, поки Нанга піде спати, щоб провести ніч із Елсі. Та міністр не пішов до своєї кімнати, а приєднався до Елсі першим. Розлючений Оділі негайно залишив його будинок. Хоч Елсі не була його дружиною, Оділі розцінив це як зраду. Він хотів помститися Нанзі - наприклад, зірвати його одруження з Едною, молодою освіченою дівчиною.

Оділі оселився в свого товариша, Максвела Куламо, адвоката. Вони стали одними з засновників нової партії - Союзу простого народу. Пізніше Оділі вдалося познайомитися з Едною та її батьком-скнарою.

Наближалися місцеві вибори, конкурентом Міки Нанги став Оділі. Оділі розумів, що його співвітчизники неймовірно терплячі, вони живуть за принципом - «Живи сам і дай жити іншим», тому дозволяють міністрам красти в них мільйони, якщо в їхнє село прокладуть труби. Та після зібрання в рідному селі Уруа, Оділі розраховував на підтримку односельців. Зібрання відбулося на подвір'ї батькового будинку. Раніше Оділі мав натягнуті відносини з батьком, Хезекією Самалу. Його мати померла при родах, а батько мав п'ятьох дружин і 35 дітей. Хезекія, окрім цього, входив до провладної Партії народного самоврядування. Попри це, він підтримав сина, після чого його вигнали з партії.

Оділі за партійні гроші купив собі автомобіль, завів кілька тілоохоронців. Нанга намагався підкупити його, переривав всі його мітинги. Оділі закохався в Едну. Хоч він і бачив, що почуття є взаємним, перепоною їхнім почуттям було заручення Едни й Нанги.

Оділі прийшов на мітинг Міки Нанги, його впізнали в натовпі й побили. В лікарні його навідували Една, батько й батькова старша дружина. Пізніше він дізнався, що Нанга отримав стовідсоткову підтримку виборців, але сталася чергова економічна криза в країні, яка призвела до зміни уряду. Една погодилася лишитися з Оділі, якому треба виплатити гроші за її навчання Нанзі. Товариш Оділі, Макс, загинув під час виборів - його дружина вистрілила двічі в груди одному з міністрів. Після загибелі чоловіка, вона втратила інтерес до життя.

Персонажі

• Оділі Самалу — молодий вчитель;
• Міка Нанга — міністр культури; політичний діяч провладної партії, хабарник;
• Маргарет — перша дружина Нанги;
• Една — молода дівчина, заручена з Нангою. Кохана Оділі;
• Хезекіа Самалу — батько Оділі;

Переклади

• На російську мову переклад здійснила Є. Пригожина (Видавництво "Молодая гвардия", М., 1969).

Джерела

• Чинуа Ачебе Стрела бога. Человек из народа. Издательство "Радуга", М., 1983 (с. 225-333)