Людина (повість)
| Людина | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | повість | |||
| Автор | Ольга Кобилянська | |||
| Мова | українська мова | |||
| Написано | 1886 | |||
|
| ||||
 Цей твір у Вікіцитатах | ||||
 Цей твір у Вікіджерелах | ||||
«Людина» — повість української письменниці Ольги Кобилянської 1886 року. У творі відображені погляди письменниці на становище української жінки у суспільстві. Поява повісті започаткувала етап психологічної української прози. Вводиться нова проблематика та ідеї, зокрема, емансипації та фемінізму: поряд з давно усталеним і звичним світом чоловіків постає жінка з повноцінним особистісним світовідчуттям, багатим внутрішнім світом, наділена відкритим розумом, щирим серцем, волею і правом на щастя[1]. Героїня повісті Олена Ляуфлер — тип нової жінки в українській літературі: вперше створено образ інтелігентки, яка бореться за ім'я і становище людини.
Повість написана під безпосереднім впливом української феміністки й письменниці Наталії Кобринської, якій і присвячено твір. Спочатку текст був меншим за обсягом, за жанром належав до оповідання й називався «Вона вийшла заміж». У первісному варіанті Кобринська хотіла вмістити твір до жіночого альманаху «Перший вінок» (1887), проте редактор видання І. Франко відмовив їй через слабкість твору. Згодом Кобилянська доопрацювала текст до повісті і під заголовком «Людина» відіслала в німецький часопис «An der schőner blauen Donau». Редактор часопису оцінив твір позитивно, але порадив його скоротити.
«Людина» розкриває ідею необхідності боротьби жіноцтва за свої права на освіту, працю, рівноправність із чоловіками. Але ця ідея значно глибша — проблема емансипації жінки розглядається в аспекті становища людини в суспільстві взагалі. Необхідно створити такі умови, так змінити суспільний лад, щоб кожна людина, особливо жінка, змогла відчути себе особистістю, реалізуватися і знайти своє місце у житті.
Кобилянська опрацювала в українській прозі нову тему — доля освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Уособлюючи тип нової жінки, вона опиняється поза суспільством, оскільки погляди і думки, які вона сповідує, залишаються не лише несприйнятними, а й ворожими для суспільства, зміст життя якого визначають чоловіки. Олена Ляуфлер кидає виклик суспільній моралі, заснованій на брехні, лицемірстві, духовній ницості. Сповідуючи ідеї взаємного кохання і поваги, відкидаючи модель подружжя без любові, вона викриває хвороби сучасності, залежності, насильство, фальш та лицемірство.
- Олена Ляуфлер — це тип нової жінки, внутрішньо багатої, інтелігентної, гордої, спроможної на виклик суспільству. Олена намагається довести, що вона — людина, цілісна особистість, яка має право на свободу і щастя.
- Лієвич — за ідейним значенням дорівнює образові Олени. Це людина, яка вірить у світлий ідеал, навчається, щоб бути корисним суспільству. Аналіз суспільного становища жінки, критика міщанського середовища, намагання пробудити жіноцтво і вселити віру в краще майбутнє робить образ Лієвича змістовним і цікавим.
- Епамінондас Ляуфлер — цісарсько-королівський лісовий радник, духовно убога людина, самовпевнений і безапеляційний у висловах і діях, у ставленні до рідних деспотичний, позбавленний людських і родинних почуттів. Пияцтво привело його до моральної деградації.
- Пані Радникова — пихата й обмежена, патріархально налаштована. Вона переконана, що кожна «добре вихована» панночка повинна розумітися насамперед на господарських роботах. Традиції міщанського суспільства, його мораль для неї непорушні.
- Герман-Євген-Сидор (молодий Ляуфлер) — легковажний, розбещений гультяй, сибарит, спустошений морально і фізично. Далекий від думки про навчання, впевнений, що народжений для привілеїв. Закінчує життя самогубством.
- Фельс — заможний лісничий, добрий господар, поважний на службі, сильний і гордий чоловік. Щирий у почуттях до Олени, лагідний і уважний.
Події відбуваються в родині цісарсько-королівського лісового радника. Його донька — Олена Ляуфлер — читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про «соціалізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…», відстоює рівноправність між чоловіком і жінкою. Однак батьки не схвалюють прагнень дочки бути високоосвіченою людиною, оскільки вважають, що жінка має бути лише доповненням і прикрасою чоловіка. Підтримує Олену тільки її вчителька і молодий лікар Стефан Лієвич, який, навчаючись у Швейцарії, захопився новими ідеями, зокрема, й ідеєю емансипації жінок. Молоді люди планують побратися через два роки, після повернення Стефана з практики. Несподівана смерть нареченого від тифу підкошує Олену. Її брат, надія батьків, картярством і алкоголізмом довів родину до зубожіння. Батька через розтрату доручених йому грошей вигнали зі служби. Він бачить вихід зі важкого матеріального становища лише в Олені, яка має одружитися із заможним паном К. Однак дівчина чинить цьому опір, оскільки шлюб без любові вважає брудними стосунками. Олена бере на себе всі турботи, пов'язані з утриманням родини. Родина Ляуфлерів переїжджає до села, там орендує землю і тяжко працює. Але господар землі вирішує продати її, а новий має намір ґаздувати сам. Олена прагне знайти вихід, оскільки вона, як найсильніша, взяла на себе весь тягар відповідальності за родичів. В її душі відбувається страшна боротьба. З одного боку — зрада ідеалів і свого кохання, а з іншого — обов'язок перед рідними і матеріальна скрута. Олена погоджується на шлюб з заможним лісником Фельсом, якого насправді не кохає.
1. Білецький Л. Ольга Кобилянська / Л. Білецький // Білецький Л. Три сильветки. Марко Вовчок. — Ольга Кобилянська. — Леся Українка. — Вінніпег, 1951.
2. Гундорова Т. Неоромантичні тенденції творчості О. Кобилянської (до 125-річчя з дня народження)//Радянське літературознавство. — 1988. — № 11.
3. Зворушене серце: твори О. Кобилянської: навч. посіб.: у 2 кн./ упоряд. А. А. Чічановського; передм., комент. Л. С. Дем'янівської. — К.: Грамота, 2003. — Кн. 1. — 464 с.
4. Історія української літератури. Кінець XIX — поч. XX ст.: у 2 кн.: підручник/за ред. проф. О. Д. Гнідан. м К.: Либидь, 2005. — Кн. 1. — 624 с.
5. Кобилянська О. Ю. Людина: вибрані твори / Ольга Кобилянська. — К.: Знання, 2014. — 206 с. — (Скарби).
6. Павличко С. Криза народництва на зламі віків і поява модерністського дискурсу/ С. Павличко // Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К.: Либідь, 1997.
7. Поліщук Н. Царівна української літератури / Н. Поліщук //Усе для школи. Українська література 10 клас. Ольга Кобилянська. — 2001. — № 4.
8. Поліщук Н. Предивна гра психічних струн /Н. Поліщук //Усе для школи. Українська література 10 клас. Ольга Кобилянська. — 2001. — № 4.
- ↑ Поліщук Н. Предивна гра психічних струн /Н. Поліщук //Усе для школи. Українська література 10 клас. Ольга Кобилянська. — 2001. — № 4.
- Кобилянська О. Твори. Т. 4 : Людина: ювіл. вид. / О. Кобилянська ; вступ. ст. Ів. Лизанівського та автобіогр. ювілянтки. — Харків: Рух, 1927. — 175 с. Електронна бібліотека «Культура України» [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Кобилянська О. Ю. Людина: повісті / Ольга Кобилянська. — Харків: Фоліо, 2008. — 282, 2 с. — (Українська класика). [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.]