Людмила Тодорова Живкова

Людмила Тодорова Живкова болг. Людмила Тодорова Живкова
Людмила Тодорова Живкова Людмила Живкова у 1978 р.
Народження:	26 липня 1942(1942-07-26) Говедарці, Болгарське царство
Смерть:	21 липня 1981(1981-07-21) (38 років) Софія, Народна Республіка Болгарія
Причина смерті:	пухлина головного мозку
Поховання:	Центральний цвинтар Софіїd
Національність:	болгарка
Країна:	Болгарія
Освіта:	Софійський університет
Ступінь:	кандидат історичних наук
Партія:	БКП
Батько:	Тодор Живков
Мати:	Мара Малеєва-Живкова
Шлюб:	Lyubomir Stoychevd і Ivan Slavkovd
Діти:	Evgenya Zhivkovad і Todor Slavkovd
Наукова діяльність
Наукова сфера:	історія, мистецтвознавство
Автограф:
Нагороди:	Заслужений діяч мистецтв НРБ (1977 р.)
Медіафайли у Вікісховищі

Людмила Тодорова Живкова (26 липня 1942, с. Говедарці, Болгарське царство— 21 липня 1981, Софія, Народна республіка Болгарія) — болгарська державна, громадська та культурна діячка часів НРБ, донька багаторічного комуністичного лідера Тодора Живкова. Член Політбюро Болгарської комуністичної партії (1979—1981 рр.), Голова Комітету з питань культури і мистецтва (1975—1981 рр.).

Біографія

Походження та освіта

Народилася в сім'ї болгарського революціонера Тодора Живкова і Мари Малєєвої в селі Говедарці громади Самоков. У 1965 році закінчила історичний факультет Софійського університету ім. Климента Охридського. Працювала старшим науковим співробітником в Інституті балканістіки Болгарської Академії наук. У 1967 році вступила до лав БКП. Спеціалізувалася в області історії мистецтв в Московському державному університеті (1970) і в Оксфорді. Нею написано низку монографій, досліджень і статей, виданих в Болгарії і за кордоном, присвячені історії культури і мистецтва. 1971 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Англо-турецькі відносини у 1933—1939 рр.»

Політична кар'єра та культурна діяльність

У 1971 році була призначена заступником голови Комітету дружби і культурних зв'язків із зарубіжними країнами (1971—1972 рр.), заступником голови Комітету з питань культури і мистецтв (1972—1973 рр.). З 1975 року і до життя — голова Комітету з питань культури і мистецтва в ранзі міністра, депутат Народних зборів НРБ. 1975 р. очолила Раду творчих спілок. 1976 р. увійшла до складу ЦК БКП, з 1979 р. — у складі Політбюро ЦК болгарської компартії. Особиста позиція Л. Живкової сприяла відкриттю культурної сфери Болгарії для несоціалістичного світу. Була реалізована ідея створення галереї іноземного мистецтва в Софії, проведено низку міжнародних виставок і заходів. На її особисте запрошення Болгарію відвідували відомі іноземні письменники, композитори та художники. За її ініціативою організовано святкування «1300 років Болгарії», будівництво Національного палацу культури (НДК) в Софії (у 1981—1990 рр. носив її ім'я), відкриття тисяч культурних центрів, бібліотек, музеїв і галерей по всій країні. Під її патронатом відбувалися археологічні експедиції. Завдяки її особистому втручанню було врятовано від знесення Царський палац у Софії, на місці якого планувалося звести адміністративну споруду. За її ініціативи, 1979 рік ООН оголосило Роком Дитини. У період з 15 по 25 серпня 1979 р. у Софії під егідою ООН та ЮНЕСКО пройшла Перша Міжнародна дитяча асамблея «Прапор Миру». Кульмінацією заходів стало відкриття комплексу «Дзвони»

Монумент «Дзвони» біля сіл Бистриця і Панчарево

Захоплення східною філософією та езотерикою

Після того, як Л. Живкова потрапила в автомобільну аварію, почав зростати її інтерес до східної культури, релігійної містики, езотерики та окультизму. Цікавилася «Агні-Йогою», неодноразово відвідувала провидицю Вангу. 1975 р. в Індії зустрілася із засновником філософського соціального вчення Агні-Йоги Святославом Реріхом, погляди якого в СРСР цензурувалися. За три роки Л. Живкова здійснила «ексцентричний жест», проголосивши 1978 рік — «Роком Реріха в Болгарії». Популяризація подібних ідей викликала роздратування у Москві, проте радянське посольство отримало запевнення, що заходи «реріхівського року» не суперечитимуть принципам марксизму-ленінізму. Проголошувалася реалізація державної культурної програми «Десятиріччя видатних людей», першим серед яких мав стати Рік Реріха, наступний, 1979 рік, було присвячено Леонардо да Вінчі, 1980 р. — Володимиру Леніну. Навесні 1978 р. С. Реріх відвідав Болгарію. Йому було присвоєне звання Почесного доктора Великотирновського університету, обрано Почесним членом Болгарської академії наук, нагороджено орденом Кирила і Мефодія І ступеня. 1981 р. Л. Живоква відвідала Ауровіль. Роком раніше вона увійшла до складу міжнародної консультативної ради з 5 осіб при уряді Індії у справах Ауровіля. «Світанковому місту» було передано болгарську літературу, ікони та 1300 троянд. Ексцентричні захоплення «комуністичної принцеси» викликали роздратування у середовищі болгарської еліти, наприкінці життя деякі її починання критикувалися, а після її смерті поступово почали згортатися.

Особисте життя

Єлена Чаушеску та Людмила Живкова (праворуч)

Від першого шлюбу з Любомиром Стойчевим мала доньку Євгенію (Жені). Перші роки після падіння комуністичного режиму в Болгарії Жені Живкова працювала в індустрії моди. У 2001—2009 рр. була депутатом болгарських Народних Зборів від коаліції «За Болгарію», входила до складу болгарської делегації в ПАРЄ. Від другого шлюбу з Іваном Славковим народився син Тодор.

Смерть

Померла за декілька днів до 39-ти річчя. Висувалися версії політичного вбивства, самогубства внаслідок депресії (в останні місяці свого життя Живкова страждала від серйозної втрати ваги). Офіційною причиною смерті названо крововилив в мозок.

Вшанування пам'яті

Після смерті у 1981 р. на її честь були названі бульвар та Національний палац культури у Софії. 1990 р. ці об'єкти були перейменовані.

Бібліографія

• Англо-турските отношения 1933 – 1939 (1971)
• Казанлъшката гробница (1974 г., книга перекладаена російською та англійською мовами)
• Социалистическая культура и современные общественные процессы (1977 г.)
• Четвероевангелието на цар Иван Александър (1980)
• За усъвършенствуване на човека и обществото (1980 г.; статті, промови і доповіді)
• С априлско вдъхновение в борбата за мир и социализъм, за единство, творчество и красота (1982 г.; доповіді, промов і статті у трьох томах)
• Интелектуалните възможности и творческите сили на личността (1985 г.; доповіді, статті, промови, заяви)

Джерела

• Людмила Живкова — Белая Птица болгарской культуры (Юлия Владова) [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Красная принцесса — ЛЮДМИЛА ЖИВКОВА^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Валентин Сидоров. Людмила и Вангелия [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Культурная миссия Людмилы Живковой [Архівовано 27 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Книги Людмилы Живковой [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• К юбилею Л. Живковой
• Людмила Живкова. 70-летие [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.]