Люк (Зав'яловський район)
| село Люк | |
|---|---|
| рос. Люк | |
| |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Удмуртія |
| Муніципальний округ | Зав'яловський район |
| Код ЗКАТУ: | 94216830001 |
| Код ЗКТМО: | 94616430101 |
| Основні дані | |
| Населення | 1173 особи (2010) |
| Поштові індекси | 427016 |
| Телефонний код | +7 3412 
|
| Географічні координати: | 56°54′42″ пн. ш. 52°47′56″ сх. д. / 56.911666666667° пн. ш. 52.798888888889° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 130 м |
| Водойма | річка Люк |
| Мапа | |
  Люк  Люк | |
|
| |
Люк (рос. Люк) — село в Зав'яловському районі Удмуртії, Росія.
Знаходиться на обох берегах річки Люк, правої притоки Іжа, посеред лісу. В межах села на річці створено ставок. До Іжевська збудована окрема автодорога, яка зв'язує село із столицею.
Назва села походить від назви річки і означає з удмуртської мови — купа, груда.
Населення — 1173 особи (2010[1]; 1073 в 2002[2]).
Національний склад станом на 2002 рік:
- росіяни — 70 %
До революції село входило до складу Сарапульського повіту Вятської губернії. В 1850 році в селі була відкрита дерев'яна церква Святих апостолів Петра й Павла та парафія, через що село називалось Петропавловським. За даними 10-ї ревізії 1859 року село мало 39 дворів, де проживало 386 осіб, працювало 2 млини та 7 кузень[3]. В 1863 році церква перебудовується, а в 1912 році будується кам'яна. В 1920 році село увійшло до складу новоствореної Вотської АО, воно було центром Люцької волості Іжевського повіту. Була утворена також і Люцька сільська рада. В 1924 році волость приєднується до Совєтської волості. В 1929 році волосна система ліквідовується, лишаються лише сільради, і Люцька сільрада увійшла в склад Іжевського району. В 1960 році постановою Радміну РРФСР кам'яна церква Петра й Павла була закрита. З 1965 року сільрада входить в склад Зав'яловського району[4]. В 1979 році церква була віднесена до списку об'єктів культурної спадщини регіонального значення[5]. В 1990-их роках храм передається парафії і він був відновлений як церква Положення риз Божої Матері[6].
Головними підприємствами села є СПК «Урал», перетворене з однойменного колгоспу.
Із закладів соціальної сфери працюють середня школа, дитячий садок, культурний комплекс, ФАП та клуб.
- вулиці — 40 років Жовтня, Дорожня, Зеленіна, Молодіжна, Польова, Радянська, Райдужна, Свободи, Селищна, Смарагдова, Східна, Червона, Шкільна, Ювілейна
В селі народився Зеленін Дмитро Костянтинович — радянський етнограф, діалектолог і фольклорист, член-кореспондент АН СРСР. Ось як він описував своє рідне село:
|
Село Люк русское, но кругом его много удмуртских деревень. От Ижевска до Люка считали прежде 30 верст, но по самой скверной дороге, какую только можно себе представить. За свою жизнь я проехал летом на конях много тысяч километров в разных местах России, но такой скверной дороги нигде не встретил. В селе Люк в мое время считалось более ста домов, но село было глухое, медвежий угол: «поп, дьячок да третий кабачок». Была и школа, земская, и я в ней учился, но недолго…[8] | 
|
- ↑ Результати перепису населення 2010 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Результати перепису населення 2002 року в Удмуртії (рос.) [Архівовано 2022-08-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Списки населенных мест Российской империи. Том VIII. Вятская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859—1873 годов
- ↑ Справочник по административо-территориальному делению Удмуртии / Составители: О. М. Безносова, С. Т. Дерендяева, А. А. Королёва — Ижевск: Удмуртия, 1995. — С. 287—295. — 744 с. — 2000 экз. — ISBN 5-7659-0425-4
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 29 січня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ http://sobory.ru/article/index.html?object=16620[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Республика Удмуртская, Завьяловский район [Архівовано 7 липня 2011 у Wayback Machine.] - Почтовые индексы России (рос.)
- ↑ Гос. архив Кировской области (ГАКО). Ф. Р-128. Оп. 1. Ед. хр. 407. Л. 81-84 об. Опубликовано: Бердинских В. А. Историки Вятского края. Киров: Изд-во ВятГГУ, 2007. С. 33-36
|
Це незавершена стаття про Удмуртію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |