Перейти до вмісту

Лютий Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Сергійович Лютий
Народження1 січня 1920(1920-01-01)
Полтава, за іншими даними в селі Пам'ятне Голопристанського району Херсонської області
Смерть27 березня 1944(1944-03-27) (24 роки)
Миколаїв
КраїнаСРСР СРСР
Рід військморська піхота
Роки служби1940-1944
Званнястарший матрос
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лютий.

Олекса́ндр Сергі́йович Лю́тий (нар. 1 січня 1920 — пом. 27 березня 1944) — радист взводу зв'язку 384-го окремого батальйону морської піхоти Одеської військово-морської бази Чорноморського флоту, Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 січня 1920 року в Полтаві[1] (за іншими даними — в селі Пам'ятне Голопристанського району Херсонської області[2]). Сирота. Виховувався у Полтавському дитбудинку[1].

У 1940 році Полтавським РВК призваний на флот[1]. Служив на Чорноморському флоті, де його і застала війна.

У серпні — листопаді 1942 року брав участь в обороні Новоросійська, був поранений. У жовтні 1943 року призначений у 384-й окремий батальйон морської піхоти Чорноморського флоту на посаду радиста взводу зв'язку. Брав участь в десантної операції в районі Осипенко, потім — у боях на Кінбурнській косі, відвоюванні селищ Херсонської області Богоявленське і Широка Балка.

У ніч на 26 березня 1944 року у складі десантного загону, що складався з моряків-добровольців, очолюваного старшим лейтенантом Ольшанським, висадився в тил противника в районі села Ковалівка, звідки був здійснений марш-кидок у порт Миколаєва. Зайнявши декілька будівель порту і пристосувавши їх до оборони, загін дві доби до підходу своїх військ вів бій, відбивши вісімнадцять запеклих атак противника.

Старший матрос Лютий Олександр Сергійович загинув у бою 27 березня 1944 року[2].

Похований у братській могилі в місті Миколаїв у сквері 68-ми десантників.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і героїзм старшому матросу Лютиому Олександру Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

У Миколаєві відкритий Народний музей бойової слави моряків-десантників. Біля злиття Південного Бугу і Інгулу, встановлена ​​гранітна плита-пам'ятник. На ньому золотими літерами викарбоване ім'я Олександра Сергійовича Лютого. На честь 68-ми десантників в місті названа вулиця. У селі Юр'ївка на місці висадки десанту під командуванням Костянтина Ольшанського, встановлена ​​меморіальна гранітна брила з пам'ятним написом.

Пам'ятний камінь на місці висадки десанту під командуванням Костянтина Ольшанського в селі Юр'ївка

Іменем Олександра Лютого у 1950-х роках названа одна з вулиць у Київському районі Полтави (колишня Бульварна, від Ботанічного провулка до вулиці Сонячної)[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Біографія Олександра Сергійовича Лютого [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [Архівовано 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б Біографія Олександра Сергійовича Лютого [Архівовано 26 грудня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Історія Полтави [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Вулиця Олександра Лютого на сайті Історія Полтави [Архівовано 8 травня 2012 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лютий_Олександр_Сергійович&oldid=44135066