Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця)
| Лянцкоронська вежа | |
|---|---|
| |
48°40′24.750000101197″ пн. ш. 26°33′47.650000099598″ сх. д. / 48.67354° пн. ш. 26.56324° сх. д. | |
| Тип | вежа і пам'ятка |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Кам'янець-Подільський |
| Архітектор | Йов Претвич |
| Висота | 15 м |
| Засновано | 1395 |
| Адреса | вул. Замкова, 1 |
  Лянцкоронська вежа (Кам'янець-Подільська фортеця) (Україна) | |
 | |
 Лянцкоронська вежа у Вікісховищі | |
Лянцкоро́нська ве́жа (інша назва — вежа Креслава) — фортечна вежа № 2 Старого замку міста Кам'янець-Подільський. Пам'ятка — приклад веж, які поєднували фланкувальні і надбрамні функції.
Вежа отримала назву в пам'ять про кам'янецького старосту Станіслава Лянцкоронського, який, імовірно, фінансував будівельні роботи.[1]
В описі «Інвентар і люстрація староств Кам'янецького та Летичівського» за 1613 рік вежа згадується як Дитинцева:
«Вежа Креслава, єпископа Владиславського, їм же заснована. На фундаменті нижня в'язниця для злочинців, на 12 ліктів у скелі – отвір, через яке їх випускають. На цьому ж ярусі рівно із землею відкрита в'язниця, в якій двері дубові міцно ланцюгами скуті, над ними – ґрати».[2]
1394 року Кам'янцем заволодів Владислав Ягелло. Король одразу наказав завести до укріплення гармати і порох.
1395 року Ягелло віддав Західне Поділля із Кам'янцем за особливі заслуги краківському воєводі Спитку з Мельштина «у вічне і безповоротне володіння». Магнат розпочав будівництво Лянцкоронської вежі разом із трьома іншими потужними вежами: Ковпаком, Ружанкою і Тенчинською. Після загибелі Спитка у битві з татарами на річці Ворскла у 1399 році фортифікацію Кам'янця завершив король Владислав Ягелло.[1]
У третій чверті XV століття розпочато укріплення замку.
1544 році під керівництвом військового інженера й архітектора Йова Претфеса (Претвича) виконані ремонтні і будівельні роботи в інтер'єрі.
Під час штурму замка 1672 року верхня частина парапету з бійницями була зруйнована.
У 1790-1791 роках під керівництвом польського архітектора Станіслава Завадського було засипано колишню середньовічну дорогу, що проходила під північним муром замку, та проїзд у Лянцкоронській вежі, який перетворився на її нижній підвальний ярус.[1][3]
Спочатку Лянцкоронська вежа була надбрамною вежею. У підвалах на протилежних стінах можна побачити високі арки стрілчастого абрису.[1]
Імовірно, вежа служила помешканням коменданта. Її третій ярус якої був пристосований під житло, про що свідчать збережені камін, туалет, велике вікно з пізньоготичним різьбленим обрамленням (імовірно вмуроване на місці машикуля над брамою). Вежа сполучалася зі згаданим в описі 1544 року «будинком старости», прибудованим з боку замкового двору до північного оборонного муру. Власне, це був будинок коменданта, від якого зберігся підвал. Водночас, Комендантською вежею назвали сусідню вежу-бартизан.[4]
Розташована посередині північно-східних оборонних мур Старого замку. Виступає на три чверті за її підлогову сторону.
Висота вежі з боку головного двору замку становить 14 м, з північного двору — 15 м. Її діаметр — 8,8 м, товщина кам'яних стін становить 2 — 2,2 м. Перший ярус вежі перекритий коробовим склепінням; два верхніх перекриті по балках. Над четвертим ярусом — конічна кам'яна баня. На рівні четвертого ярусу проходить внутрішньостінний хід, що зв'язує вежу із сусідніми оборонними мурами. Бійниці мають ключоподібну форму. Віконний отвір на східному фасаді другого ярусу з білокамінною лиштвою пізньоготиного характеру. Під ним вставлена плита з геральдичним знаком «Корабом», родовим гербом архієпископа Яна Ласького, який виділив кошти на реконструкцію твердині.[3]
Належить до так званого краківського типу: як і Тенчинська та Ружанка має кам'яний ковпак.[4]
У 1946-1952 роках провели консерваційні роботи фортеці. У 1960-х роках під керівництвом архітектора-реставратора Євгенії Пламеницької проводились планомірні архітектурно-археологічні дослідження укріплень Старого замку. Державний науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та містобудування опрацював Генеральну програму консерваційно-реставраційних робіт по Старому замку та архітектурну концепцію реставрації, розроблену Є. Пламеницькою. У 1960-1980-х роках здійснили консервацію та реставрацію значної частини замкових укріплень, зокрема і Денної вежі.[4]
Нові масштабні реставраційні роботи провели згідно з «Перспективною програмою консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замків» 1999 року, автором якої була дочка Євгенії Пламеницької Ольга Пламеницька.[4]
- ↑ а б в г Кам'янець-Подільський: Туристичний путівник. Архів оригіналу за 19 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
- ↑ Inventarz i lustracie starostw: Kamieniec Podolskiego i Latyczowskiego. Rok 1613. Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
- ↑ а б Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Архів оригіналу за 10 вересня 2007. Процитовано 10 серпня 2019.
- ↑ а б в г Пламеницька Ольга. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам’янець: (пізньоантичний – ранньомодерний час).
- Михайловський В. М. Inventarz i lustracie starostw: Kamieniec Podolskiego i Latyczowskiego. Rok 1613 // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. — 2008. — Т. 18. — С. 98—116. Архівовано з джерела 28 грудня 2019. Процитовано.
- Лянцкоронська вежа // Пам'ятки містобудування й архітектури УРСР = Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К. : Будівельник, 1986. — Т. 4. — С. 185. (рос.)
- Будзей Олег. Вулицями Кам'янця-Подільського. — Львів, 2005. — С. 89—97.
- Пламеницька Ольга. Castrum Camenecensis. Фортеця Кам'янець: (пізньоантичний — ранньомодерний час). — Кам'янець-Подільський : ФОП Сисин О. В, 2012. — 672 с.
- Пламеницька Ольга. Кам'янець-Подільський. — К. : Абрис, 2004. — 256 с.
- Седак Олександр. Кам'янець-Подільський замок // 100 найвідоміших шедеврів України. — К. : Автограф, 2004. — С. 273—279.
- Станіславська Людмила. Стара фортеця. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 56 с.;— Кам'янець-Подільський, 2002. — 56 с.
- Схема Старої фортеці [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Історія Старої фортеці [Архівовано 27 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Кам'янець-Подільська фортеця [Архівовано 10 серпня 2019 у Wayback Machine.]
