Лізюков Олександр Ілліч
Лізюков Олександр Ілліч | |
---|---|
рос. Лизюков Александр Ильич | |
Народження | 13 (26) березня 1900 Гомель |
Смерть | 25 липня 1942 (42 роки) поблизу с. Ведмеже |
Поховання | Воронеж |
Країна | Російська імперія→ СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | танкові війська |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе (липень 1927) |
Роки служби | 1919–1942 |
Партія | РКП(б) |
Звання | Генерал-майор |
Командування | 2-й танковий корпус 5-та танкова армія |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Радянсько-німецька війна |
Нагороди | |
Лізюков Олександр Ілліч у Вікісховищі |
Лізюко́в Олекса́ндр Іллі́ч (рос. Лизюков Александр Ильич; нар. 13 (26) березня 1900 — пом. 25 липня 1942) — радянський військовик, генерал-майор (10.01.1942). Герой Радянського Союзу (05.08.1941).
Народився 13 (26) березня 1900 року в місті Гомель (Білорусь) в родині учителя. Росіянин. Закінчив 6 класів гімназії. Член РКП(б) з 1919 року.
В лавах РСЧА з квітня 1919 року. У тому ж році закінчив Смоленські артилерійські курси червоних командирів.
Учасник громадянської війни в Росії: з жовтня 1919 року — командир взводу артдивізіону 58-ї стрілецької дивізії 12-ї армії Південно-Західного фронту; з червня 1920 року — помічник командира й командир батареї 7-ї стрілецької дивізії; з вересня 1920 — начальник артилерії броневих сил 12-ї армії, начальник артилерії та замісник командира бронепотяга № 56 «Комунар». Брав участь у боях проти Добровольчої армії А. І. Денікіна, проти військ армії УНР та білополяків на Південно-Західному фронті. Згодом брав участь у придушенні селянських повстань на Київщині та Тамбовщині.
З вересня 1921 року — на навчанні. У 1923 році закінчив Вищу військову автомобільно-бронетанкову школу в Петрограді.
З жовтня 1923 року — командир бронемайданчика бронепотяга № 12, з грудня 1923 року — заступник командира бронепотягів № 164 та № 24 5-ї Червонопрапорної армії на Далекому Сході (Благовіщенськ, Ніколаєвськ-на-Амурі). З серпня 1924 року — знову на навчанні.
У 1927 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе й направлений на викладацьку роботу.
З січня 1933 року — командир 3-го окремого танкового батальйону танкової бригади імені К. Б. Калиновського в Московському ВО.
З червня 1934 року — командир і комісар окремого навчального важкого танкового полку окремої важкої танкової бригади імені С. М. Кірова в Ленінградському ВО.
У 1935 році в складі радянської військової делегації перебував на військових маневрах у Франції.
З березня 1936 року — командир 6-ї окремої танкової бригади імені С. М. Кірова.
8 лютого 1938 року заарештований органами НКВС за звинуваченнями у плануванні терористичного акту проти керівників СРСР, передбачених ст.58-16, 58-8 і 58-9 КК РРФСР. Провів у заточенні 22 місяці, з яких 17 — в одиночній камері, піддавався тортурам. Під час розгляду справи Військовим трибуналом Ленінградського ВО 3 грудня 1939 року повністю виправданий.
У лютому 1940 року відновлений в лавах РСЧА та направлений на викладацьку роботу до Військової академії механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна.
У березні 1941 року призначений заступником командира 36-ї танкової дивізії 17-го механізованого корпусу Західного ОВО.
Наказом наркома оборони СРСР від 21 червня 1941 року полковник О. І. Лізюков призначений начальником 1-го відділу автобронетанкового управління Західного ОВО.
Початок німецько-радянської війни зустрів у Москві. 23 червня виїхав на фронт і 26 червня 1941 року прибув до білоруського міста Борисов, де був призначений начальником штабу оборони міста. Перебував на цій посаді до 8 липня 1941 року.
У липні 1941 року призначений командиром зведеної групи радянських військ по обороні Соловйовської переправи на Смоленщині, яка забезпечувала бойові дії військ 16-ї та 20-ї армій Західного фронту.
Наприкінці серпня 1941 року призначений командиром 1-ї Московської мотострілецької дивізії 16-ї армії, яка за стійкість і героїзм в оборонних боях на річці Вопь поблизу міста Ярцево була перетворена в 1-шу гвардійську мотострілецьку дивізію. Дизізія під командуванням О. І. Лізюкова відзначилась у боях під Наро-Фомінськом при обороні Москви.
У грудні 1941 року призначається командиром 2-го гвардійського стрілецького корпусу Північно-Західного фронту. Дивізії корпуса брали участь в Дем'янській наступальній операції.
З квітня 1942 року — командир 2-го танкового корпусу Брянського фронту.
З червня 1942 року — командувач 5-ї танкової армії Брянського фронту. Після невдалих бойових дій в ході Воронезько-Ворошиловградської операції, 15 липня 1942 року 5-та танкова армія була розформована, а генерал-майор О. І. Лізюков призначений командиром 2-го танкового корпусу.
25 липня 1942 року[1] генерал-майор О. І. Лізюков пішов у бій в складі екіпажу танку КВ. Під час штурму ворожих окопів поблизу селе Ведмеже Семилукського району Воронезької області танк, в якому перебував О. І. Лізюков був підбитий. При евакуації з машини був убитий автоматною чергою.
Похований у братській могилі № 344 на території неповної середньої школи села Ведмеже. За іншими даними, похований в братській могилі поблизу церкви села Леб'яже [2]. У травні 2009 року перепохований на Алеї Слави в Воронежі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 серпня 1941 року за вміле управління військами та виявлені при цьому рішучість і мужність полковник Лізюков Олександр Ілліч удостоєний звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 531)[3].
Нагороджений двома орденами Леніна і медаллю «XX років РСЧА»
Старший брат — Євген Ілліч Лізюков (1899—1944) — організатор і керівник партизанського руху на території Мінської області.
Молодший брат — Петро Ілліч Лізюков (1909—1945) — полковник, командир 46-ї Ленінградської винищувальної протитанкової артилерійської бригади, Герой Радянського Союзу.
- ↑ Відомості про незворотні втрати керівного складу на ОБД «Мемориал»(рос.)
- ↑ [Обнаружено захоронение генерала Великой Отечественной войны Александра Лизюкова (рос.). Архів оригіналу за 21 листопада 2011. Процитовано 25 лютого 2013. Обнаружено захоронение генерала Великой Отечественной войны Александра Лизюкова (рос.)]
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда полковнику Лизюкову А. И.» от 5 августа 1941 года [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1941. — 17 августа (№ 36 (151)). — С. 1.
- Лізюков Олександр Ілліч. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Народились 26 березня
- Народились 1900
- Померли 25 липня
- Померли 1942
- Поховані у Воронежі
- Радянські танкісти Другої світової війни
- Випускники Військової академії імені Фрунзе
- Члени КПРС
- Генерал-майори (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Нагороджені медаллю «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
- Уродженці Гомеля
- Учасники Громадянської війни в Росії
- Радянські командири стрілецьких корпусів Другої світової війни
- Радянські командири танкових корпусів Другої світової війни
- Радянські командувачі танковими арміями Другої світової війни
- Померли у Воронезькій області