Перейти до вмісту

Ліла Маджумдар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ліла Маджумдар
бенг. লীলা মজুমদার
Народилася26 лютого 1908(1908-02-26)[2]
Колката, Британська імперія
Померла5 квітня 2007(2007-04-05)[1][2] (99 років)
Колката, Індія
Країна Індія
 Британська Індія
 Домініон Індія
Діяльністьперекладачка, дитяча письменниця, письменниця
Alma materКалькуттський університет і St. John's Diocesan Girls' Higher Secondary Schoold
Знання мовбенгальська
ЗакладAsutosh Colleged і All India Radio
Нагороди

Ліла Маджумдар (англ. Leela Majumdar; 26 лютого 1908 — 5 квітня 2007) — індійська письменниця бенгальською мовою.

Раннє життя

[ред. | ред. код]

Ліла народилася в родині Сурами Деві та Прамади Ранджана Рея (молодшого брата Упендри Кішора Рея Чоудхурі), провела дитинство в Шиллонг, де навчалася в монастирі Лорето.[3] Сураму Деві усиновив Упендра Кішор Рей Чоудхурі. Після смерті дружини дідусь Ліли залишив двох молодших дочок на піклування своїх друзів. Старшу дочку віддали в будинок-інтернат. Її дідом по материнській лінії був Рамкумар Бхаттачар'я, який пізніше став санньясі та був охрещений Рамананда Бхараті. Він першим серед індійців відвідав Кайлас і Мансаровар і написав подорожній розповідь «Хімаранья». У 1919 році її батька перевели до Калькутти, і вона вступила до єпархіальної школи Св. Іоанна, де склала іспит на атестат зрілості. На іспитах на атестат зрілості в 1924 році вона посіла друге місце серед дівчат. Вона здобула перше місце з англійської мови (література) як на іспиті з відзнакою (закінчення), так і на іспиті магістра мистецтв в Університеті Калькутти. Родина, до якої вона належала, зробила помітний внесок у розвиток дитячої літератури.[3][4] Суніл Гангопадхяй каже, що в той час як родина Тагор захоплювала всіх драмами, піснями та літературою для дорослих, родина Рея Чаудхурі взяла на себе відповідальність за закладення основ дитячої літератури бенгальською мовою.[5]

Роки становлення

[ред. | ред. код]

У 1931 році Ліла приєдналася до жіночої школи Махарані в Дарджилінгу як вчителька. На запрошення Рабіндраната Тагора вона поїхала і вступила до школи в Сантінікетані, але залишилася там лише рік. Вона приєдналася до жіночої секції коледжу Асутош у Калькутті, але знову недовго. Після цього вона більшу частину свого часу присвятила письменницькій діяльності. Після двох десятиліть письменницької роботи вона приєдналася до Всеіндійського радіо як продюсер і пропрацювала близько семи-восьми років.[4]

Її перше оповідання, «Лахі Челе», було опубліковано в Sandesh в 1922 році. Вона також зробила до нього ілюстрації. 1913 році її дядько Упендра Кішор Рей Чаудхурі заснував дитячий журнал бенгальською мовою. Згодом, після смерті Упендра Кішора у 1915 році, деякий час журнал редагував її двоюрідний брат Сукумар Рей[6]. Разом зі своїм племінником Сатьяджитом Реєм та двоюрідною сестрою Наліні Дас Ліла редагувала та писала для Sandesh протягом усього свого активного письменницького життя. До 1994 року брала активну участь у виданні журналу[7].

Творчі зусилля

[ред. | ред. код]

Неповна бібліографія містить Ліли 125 книг, включаючи збірку оповідань, 5 книг спільного авторства, 9 перекладів і 19 редагованих книг.

Її першою опублікованою книгою була «Будинок Бадді Нат» (1939), але її другий збірник «День-т-день» (1948) приніс їй значну популярність у 1950-х роках, після чого з'явилася її незрівнянна дитяча класика. Хоча її сильною стороною був гумор, вона також писала детективи, історії про привидів і фентезі.

Її автобіографічний етюд «Пак данді» розповідає про її дитинство в Шиллонзі, а також про її ранні роки в Сантінікетані та на Всеіндійському радіо.

Окрім блискучої дитячої літератури, вона написала кулінарну книгу, романи для дорослих («Сріемоті», «Чіна Латан») і біографію Рабіндраната Тагора. Вона читала лекції про Абанідранатха Тагора та перекладала його твори про мистецтво англійською мовою. Ліла переклала бенгальською мовою «Мандри Гуллівера» Джонатана Свіфта та «Старий і море» Ернеста Гемінґвея.

Сатьяджит Рей думав зняти «Пучка».[5] Арундаті Деві зняла це у фільмі в 1972 році. Чхая Деві зіграла роль юної героїні, знаменитої тітки Хоки Падіпіші.[8]

Для спеціальної серії «Жіночий палац» (жіноча секція) Всеіндійського радіо, яка стосується «природних і звичайних проблем» у повсякденному житті дівчини, яка росте в типовій бенгальській родині середнього класу, вона створила «Манімала», історія «звичайної дівчини», чия бабуся починає писати їй, коли їй виповнюється 12 років, продовжуючи листування під час шлюбу і материнства.[9]

Сім'я

[ред. | ред. код]

У 1933 році вона взяла шлюб з доктором Судхірою Кумаром Маджумдаром (1897—1984), відомим стоматологом, який закінчив Гарвардську стоматологічну школу. Їхній син Ранджан був лікарем і стоматологом. Дочка Камала взяла шлюб з Моніші Чаттерджі, інженером-нафтовиком і онуком першої жінки-художниці бенгальської школи Сунаяні Деві. Крім дітей, на момент смерті вона мала двох онуків, двох онучок і трьох правнуків.

Праці

[ред. | ред. код]
  1. Holde Pakhir Palok
  2. Tong Ling
  3. Naaku Gama
  4. Podi Pishir Bormi Baksho
  5. Boddi Nather Bori
  6. Din Dupure
  7. Chhotoder Srestho Galpo
  8. Monimala
  9. Bagher Chhokh
  10. Bok Dharmik
  11. Taka Gaachh
  12. Lal Neel Deslai
  13. Basher Phul
  14. Moyna
  15. Shalikh
  16. Bhuter Bari
  17. Aaguni Beguni
  18. Tipur Upor Tipuni
  19. Patka Chor
  20. Aashare Galpo
  21. Chiching Phank
  22. Je Jai Boluk
  23. Chhotoder Tal Betal
  24. Batash Bari
  25. Bagh Shikari Bamun
  26. Baghyar Galpo
  27. Shibur Diary
  28. Howrahr Dari
  29. Ferari
  30. Nepor Boi
  31. Aar Konokhane
  32. Kheror Khata
  33. Ei Je Dekha
  34. Pakdandi
  35. Sreemoti
  36. Cheena Lanthan
  37. Moni Manil
  38. Naatghar
  39. Batashbari
  40. Kaag Noi
  41. Shob Bhuture
  42. Bak Badh Pala
  43. Megher Sari Dhorte Nari
  44. Pori didir Bor
  45. Pesha Bodol
  46. Batas Bari
  47. Monimala
  48. Elshe Ghai
  49. Pagla Pagolder golpo
  50. Kuri
  51. Chagla Pagla Leela Majumdar

Нагороди

[ред. | ред. код]

«Холде Пакхір Палок» отримав державну премію з дитячої літератури, «Бак Бадх Пала» отримав академічну премію Сангіта Натака від уряду Індії в 1963 році, «Аар Конохане» отримав премію Рабіндри Пураскара від уряду Західної Бенгалії в 1969 році. Вона також виграла медаль Суреш Смріті Пураскар, Відьясагар Пураскар, медаль Бхубанешварі за життєві досягнення та нагороди Ананда. Вішва Бхараті нагородила її Дешікоттамою та почесною нагородою Д. Літта. Бурдванського, Північнобенгальського та Калькуттського університетів.

Спадщина

[ред. | ред. код]

У 2019 році про Лілу Маджумдар було знято документальний фільм під назвою «Перистан — світ Ліли Маджумдар».[10]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://web.archive.org/web/20070927222301/http://www.playfuls.com/news_10_22826-Bengali-Childrens-Writer-Leela-Majumdar-Dies.html
  2. ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б The beyond beckons Lila Majumdar, The Statesman, 6 April 2007
  4. ↑ а б Shri Lila Majumdar (1908—2007) , Ananda Bazar Patrika (бенг.), 6 April 2007
  5. ↑ а б Sunil Gangopadhyay, Riju, Sabalil Bhasa, Tate Agagora Snighdha Ras, Ananda Bazar Patrika (бенг.), 6 April 2007
  6. ↑ Children's writer Leela Majumdar dies. andhracafe.com. Архів оригіналу за 13 May 2008. Процитовано 6 April 2007.
  7. ↑ Splendid centurion – Darling of the young and young at heart reaches age milestone. Calcutta, India: The Telegraph, 26 February 2007. 26 February 2007. Архів оригіналу за 5 January 2013. Процитовано 6 April 2007.
  8. ↑ Chhaya Devi (1914–2001). upperstall.com. Процитовано 6 April 2007.
  9. ↑ Seize The Day, And Just Get on With Things. Calcutta, India: The Telegraph, 8 March 2007. 8 March 2007. Архів оригіналу за 4 February 2013. Процитовано 6 April 2007.
  10. ↑ Peristan - the World of Lila Majumdar.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ліла_Маджумдар