Ліліаніт
| Ліліаніт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Lil[2] |
| Хімічна формула | Pb₃₋₂ₓAgₓBi₂₊ₓS₆ |
| Nickel-Strunz 10 | 2.JB.40a |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Lillian Minesd |
| Типова місцевість | Lillian Minesd |
 Ліліаніт у Вікісховищі | |
Ліліаніт — мінерал, бісмутова сульфосіль свинцю. Хімічна формула: Pb3[Bi2S6]. Містить (%): Pb — 50,46; Bi — 39,93; S — 15,61. Домішки: Ag, Cu, Zn, Fe, Sb, Se. Сингонія ромбічна. Утворює призматичні кристали, витягнуті по осі с, зернисті та радіальноволокнисті агрегати. Спайність досконала по (100), ясна по (010). Густина 7,0—7,2. Твердість 2—3. Колір сталево-сірий. Риса чорна. Блиск металічний. Знайдений як гідротермальний мінерал у родовищах Лілліан (штат Колорадо, США), Гладхамарі (Швеція), Букука (Забайкалля, РФ) та інших. Рідкісний.
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (May 2021) — 2021.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ліліаніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ліліаніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Ліліаніт [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
- Lillianite - Webmin [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
