Лімбурзьке герцогство (1839—1867)
| Лімбурзьке герцогство нім. Herzogtum Limburg нід. Hertogdom Limburg | |||||
| |||||
| |||||
 | |||||
| Столиця | Маастрихт | ||||
| Мови | Лімбурзька мова, Нідерландська мова, Німецька мова | ||||
| Релігії | Римо-католицька церква | ||||
| Форма правління | монархія | ||||
| Графи, герцоги | |||||
| - 1839–1840 | Віллем I (перший) | ||||
| - 1849–1866 | Віллем III (останній) | ||||
| Історія | |||||
| - Лондонська угода | 19 квітня 1839 | ||||
| - Лондонський договір | 11 травня 1867 | ||||
Лімбурзьке герцогство (нім. Herzogtum Limburg; нід. Hertogdom Limburg) — герцогство у складі Німецького союзу, що виникло в результаті розподілу провінції Лімбург[1]. Було створено зі східної частини провінції Лімбург в результаті Лондонського договору 1839 року. З юридичної точки зору воно було окремим політичним суб'єктом, що знаходилося в особистій унії з Нідерландських королівством і перебувало його під керуванням. До 1868 року також було членом Німецького союзу.
В результаті французької окупації в 1794 році давнє габсбурзьке Лімбурзьке герцогство було розформовано і стало частиною департаменту Нижній Маас. Після розгрому Наполеона в 1814 році, колишні департаменти Нижній Маас і Урт були об'єднані в провінцію Лімбург нового Об'єднаного королівства Нідерландів[2]. Ця провінція займала територію набагато більшу, ніж давнє Лімбурзьке герцогство і не завжди збігалася з нею (саме місто Лімбург виявився на території провінції Льєж).
Під час Бельгійської революції 1830 року, за винятком міст Маастрихт і Венло вся провінція виявилася в руках бельгійських повстанців. По першому лондонському договору 1830 року провінція був розділена на західну частину, що відійшла Бельгії, і східну, що відійшла Нідерландам.
За Лондонським договором територія провінції Люксембург була передана до складу Бельгії і виведена з Німецького союзу. Щоб задовольнити Пруссію, яка втратила після Віденського конгресу (який передав Нідерландам території прусської частини колишнього Гельдернського герцогства) доступ до Маасу, нідерландська провінція Лімбург з 5 вересня 1839 року стала членом Німецького союзу як «Лімбурзьке герцогство» — державне утворення, що перебувало в особистій унії з Нідерландським королівством. При цьому з нього були виключені міста Маастрихт і Венло, які залишилися поза Німецького союзу, щоб чисельність населення не перевищила чисельності бельгійської провінції Люксембург (150 тисяч чоловік)[1].
.png)
Австро-прусська війна 1866 року призвела до колапсу Німецького союзу. Щоб прояснити становище Великого герцогства Люксембурзького і Лімбурзького герцогства, які, будучи володіннями Нідерландського короля, були також членами Німецького союзу, в другому Лондонському договорі було записано, що як Люксембург, так і Лімбург є складовими частинами Нідерландського королівства. Лімбург увійшов до складу Нідерландів як провінція, а Люксембург приєднався до німецького митного союзу, членом якого залишався до 1 січня 1919 года.
Термін «Лімбурзьке герцогство» і далі використовувалося в деяких офіційних ситуаціях до лютого 1907 року.
- ↑ а б Limburg (1839–1865) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 листопада 2020.
- ↑ German Confederation | German history. Encyclopedia Britannica (англ.). Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 6 жовтня 2019.