Перейти до вмісту

Лімбічна система

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лімбічна система.
Анатомічні частини лімбічної системи.

Лімбічна система (від лат. limbus — «межа, край, кордон») — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, пам'яті, сну, неспання тощо. Термін «лімбічна система» вперше введено в науковий обіг 1952 року американським дослідником Паулем Мак-Ліном.[1]

Включає

[ред. | ред. код]
  • нюхову цибулину (bulbus olfactorius)
  • нюховий тракт (tractus olfactorius)
  • нюховий трикутник (trigonum olfactorium)
  • передню продірявлену речовину (substantia perforata anterior)
  • поясну звивину (gyrus cinguli): автономні функції регулювання частоти серцебиття і кров'яного тиску;
  • парагіпокампальну звивину (gyrus parahippocampalis)
  • зубчасту звивину (gyrus dentatus)
  • гіпокамп (hippocampus): необхідний для формування довготривалої пам'яті
  • мигдалеподібне тіло (corpus amygdaloideum): агресія і обережність, страх
  • гіпоталамус (hypothalamus): регулює автономну нервову систему через гормони, голод, спрагу, статевий потяг, цикл сну і пробудження
  • сосочкове тіло (corpus mamillare): важливий для формування пам'яті
  • ретикулярну формацію середнього мозку (formatio reticularis)
  • Отримуючи інформацію про зовнішнє та внутрішнє середовища організму, лімбічна система запускає вегетативні та соматичні реакції, що забезпечують адекватне пристосування організму до зовнішнього середовища і збереження гомеостазу.

Функції лімбічної системи

[ред. | ред. код]
  1. регуляція функції внутрішніх органів (через гіпоталамус);
  2. формування мотивацій, емоцій, поведінкових реакцій;
  3. відіграє важливу роль у навчанні;
  4. нюхова функція;
  5. організація короткочасної і довготривалої пам'яті;
  6. участь у формуванні орієнтовно-дослідницької діяльності (синдром Клювера-Бьюсі);
  7. організація найпростішої мотиваційно-інформаційної комунікації (мови);
  8. участь у механізмах сну.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Психофизиология» / под ред. Александрова Ю. И. — 3-е издание, СПб.: «Питер», 2011 — стр. 150. ISBN 5-94723-732-6

Література

[ред. | ред. код]
  1. Н. А. Циркин, В. М. Цапок. Нормальная физиология. Издательство «МИА». 2007 г.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Из книги А. М. Вейна «Лекции по неврологии неспецифических систем». [Архівовано 9 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  2. Физиология человека, под редакцией В. М. Покровского, Г. Ф. Коротько. Лимбическая система [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.]