Перейти до вмісту

Ліна Чанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ліна Чанка
латис. Līna Čanka - Freidenfelde Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася5 листопада 1893(1893-11-05) Редагувати інформацію у Вікіданих
Рендська волостьd, Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла8 квітня 1989(1989-04-08) (95 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Латвійська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Латвія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвійськовослужбовиця Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнякапрал Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Cross of St. George 3rd class Георгієвський хрест IV ступеня Військовий орден Лачплесиса орден Трьох зірок Георгіївська медаль

Ліна Чанка — капрал Латвії під час Першої світової війни та війни за незалежність Латвії.Вона служила в 3-му Курземському латиському стрілецькому полку під псевдонімом «Яніс Чанка» і була відома як перша жінка, яка отримала Військовий орден Лачплесиса, найвищу військову нагороду Латвії.

Військова кар'єра

[ред. | ред. код]

Ліна Чанка народилася 5 листопада 1893 року в родині землероба на хуторі «Межзілес» поблизу Рендської парафії з 4 сестрами та 1 братом.[1] На початку Першої світової війни її родина виїхала в біженці в Україну, але Ліна залишилася в Ризі, де з документами померлого брата та на прізвисько «Яніс» добровільно вступила до лав латиських стрільців.[2] Потім записалася в 3-й Курземський латиський стрілецький полк і брала участь у всіх боях полку на Ризькому фронті. Під час війни вона часто повторювала фразу:   Після того, як у 1915 році було виявлено її справжню стать, вона продовжувала служити в маєтку Павасару в Слоці і, незважаючи на поранення, залишилася на передовій і продовжувала битву під безперервним вогнем ворога, поки не була поранена вдруге.[3] У 1916 році брала участь у всіх боях за оборону Невес Сала влітку та брала участь у Різдвяних битвах під Тірелпурвою як старша фельдшерка і самовіддано продовжувала службу під безперервним ворожим вогнем. Під час служби в Росії вона була нагороджена орденом Святого Георгія III і IV ступеня, а також підвищена до звання капрала.[4][5][6]

Після відходу латиських стрільців до Росії та розвалу фронту вона залишилася в Латвії і у вересні 1919 року добровільно вступила до латиської армії та служила в служила в 5-му піхотному полку ім. Цесіса.[7][8]

Вихід на пенсію та поховання

[ред. | ред. код]

У 1920 році вона вийшла на пенсію, а в травні 1921 року отримала нову ферму в Ліелрендасі під назвою «Вірсайші», де вона стала фермеркою в епоху незалежності Латвії. У 1921 році вона отримала орден Лачплесиса III ступеня[9], а в 1927 році вона була нагороджена орденом Трьох зірок IV ступеня. Пізніше вона вийшла заміж за Роберта Фройденфельда.[10][11] Однак під час Великої депресії вона потрапила в борг і була змушена взяти позику, щоб погасити борг. Але коли їй довелося виплачувати позику, незважаючи на звернення до Ради Військового Ордену Лачплесиса за фінансовою допомогою, борги були надто великими, тому в 1934 році вона була змушена продати свою ферму та погодитись на меншу ферму в Канніенієкос, парафія Маткуле.[12]

Її нова власність також не проіснувала довго, оскільки її продали в 1937 році та купили ще меншу ферму під назвою «Laimas» у парафії Мілзкалне, округ Тукума. Потім вони продали цю ферму на користь «Eglītes» у волості Заленієкі. Наприкінці 1930-х років повідомлялося, що Чанка добровільно трималася осторонь громадського життя, віддаючи перевагу простішому життю зі своїм чоловіком.[12] Після початку Другої світової війни її прийомний син записався до латвійського Добровольчого легіону СС, і Чанка разом із чоловіком відкрила їдальню для легіонерів, а також доставляла їжу та товари латвійським легіонерам, які служили на Східному фронті.[12]

Після Другої світової війни стала репресованою громадянкою Латвійської РСР, втративши все своє майно. Решту життя вона провела в будинку престарілих Реґі в Кулдизькому районі, де й померла 9 червня 1981 року. У 1989 році її перепоховали на родинному цвинтарі в приході Ренда.[10][11][13]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Drošsirdīgā strēlniece. Lāčplēša ordeņa kavaliere – Līna Čanka. Delfi (латис.). 11 жовтня 2019.
  2. Karā dziedē salauztu sirdi. Stāsts par vienīgo latviešu strēlnieci. Jauns.lv (латис.).
  3. Drošsirdīgā strēlniece. Lāčplēša ordeņa kavaliere – Līna Čanka. Delfi (латис.). 11 жовтня 2019.
  4. LKOK nr.3/1095 : Čanka-Freidenfelds, Līna (Jānis). lkok.com (латис.).
  5. LKOK no. 3/1095 : Čanka-Freidenfeld, Lina (Jānis). L.k.o.k. (латис.).
  6. Ivanov, Andrey (16 листопада 2015). Девушка-стрелок: К 100-летию подвигов героини Первой мировой войны Лины Чанка. Русская народная линия (рос.).
  7. LKOK no. 3/1095 : Čanka-Freidenfeld, Lina (Jānis). L.k.o.k. (латис.).
  8. Ivanov, Andrey (16 листопада 2015). Девушка-стрелок: К 100-летию подвигов героини Первой мировой войны Лины Чанка. Русская народная линия (рос.).
  9. Rīdigers fon der Golcs. Latvieši vēstures likteņdzirnās (латис.). 16 листопада 2010.
  10. а б LKOK no. 3/1095 : Čanka-Freidenfeld, Lina (Jānis). L.k.o.k. (латис.).
  11. а б Ivanov, Andrey (16 листопада 2015). Девушка-стрелок: К 100-летию подвигов героини Первой мировой войны Лины Чанка. Русская народная линия (рос.).
  12. а б в Drošsirdīgā strēlniece. Lāčplēša ordeņa kavaliere – Līna Čanka. Delfi (латис.). 11 жовтня 2019.
  13. Karavīri un zemessargi sakopj Lāčplēša kara ordeņa kavalieres Līnas Čankas atdusas vietu. sargs.lv (латис.). 17 листопада 2020.