Перейти до вмісту

Ліна Ґейд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ліна Ґейд
англ. Leena Gade
Народиласяберезень 1976 (48 років)
Perivaled, Ілінг, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Країна Велика Британія
Діяльністьінженерка
Галузьавтомобільні перегони
Alma materМанчестерський університет
Знання мованглійська
ЗакладAudi
НагородиЛюдина року чемпіонату світу з автогонок на витривалість
C&R Racing Woman in Technology Award
Трофей лорда Вейкфілда[1]

Ліна Ґейд (англ. Leena Gade) — британська гоночна інженерка, перша жінка, яка виграла в цій ролі гонку «24 години Ле-Мана».

Раннє життя та освіта

[ред. | ред. код]

Ліна Ґейд народилася в лондонському передмісті Перівейл[en] в родині іммігрантів з Індії[2]. Дитинство і юність вона провела в Англії за винятком періоду між 9 і 12 роками, коли сім'я переїхала до Індії. В цей час Ліна і її молодша сестра Тіна (яка також згодом стала гоночним інженером[3]) почали цікавитися технікою. По поверненню до Англії вони стали дивитися по телевізору гонки Формули-1[4][5]. Сестри всерйоз захопилися автогонками, причому їх цікавив не спортивний гламур, а те, як працюють гоночні машини[6].

Ліна Ґейд закінчила Манчестерський університет, здобувши ступінь магістра технічних наук в галузі аерокосмічної промисловості[5].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення університету Ґейд 6,5 років працювала в Jaguar Cars інженером з доопрацювання автомобілів[7], безуспішно розсилаючи резюме в команди Формули-1[5]. Час від часу вона брала участь як механік у гонках Формули-БМВ[ru], А1 Гран-прі[ru], Gran Turismo. 2006 року вона вперше взяла участь у 24 годинах Ле-Мана в складі команди Chamberlain-Synergy Motorsport[en], яка виступала в класі LMP1[4][6]. З 2007 року Ґейд працювала в Audi Sport Team Joest[en]: спочатку — в Американській серії Ле-Ман[ru] з Аланом Макнішем[en], потім — у 24 годинах Ле-Мана з екіпажем Андре Лоттерера[en], Марселя Фесслера[en], Бенуа Трелує[en], яких 2011[ru] року, опинившись у складній ситуації (два інших екіпажі Audi зійшли після зіткнень з круговими), змогла привести до першої перемоги з відривом від найближчого переслідувача всього 13,8 секунд. Надалі їй вдалося повторити успіх у 2012[ru] і 2014[ru] роках.

2016 року після 24 годин Ле-Мана Ґейд перейшла до Bentley[8][9], а на початку 2018 року — в команду Schmidt Peterson Motorsports для роботи з Джеймсом Хінчкліффом, ставши першою жінкою — гоночним інженером у серії IndyCar[10]. Однак в SPM Ґейд надовго не затрималася, покинувши команду після того, як Хінчкліфф не пройшов кваліфікацію 500 миль Індіанаполіса[11].

У 2019 Ґейд як співробітниця Multimatic[en] повернулася в команду Райнхольд Йоста, яка виступає разом з Mazda в чемпіонаті спорткарів IMSA[en][12], в грудні того ж року очолила Комісію FIA з серій GT[13].

Нагороди та громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У грудні 2012 року Ґейд була визнана людиною року чемпіонату світу з автогонок на витривалість і нагороджена премією C & R Racing Women in Technology[14][15].

У січні 2016 року Британський жіночий клуб автогонщиць нагородив Ліну Ґейд трофеєм лорда Вейкфілда.

2013 року Ґейд включили до складу Комісії FIA з питань участі жінок в автоспорті[16], в 2013—2014 вона також була послом Formula Student[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гейд получила престижную награду. ru.motorsport.com. 31 січня 2016. Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 11 березня 2017.
  2. ↑ Interview with the First lady of Le Mans- Leena Gade. Female Racing News (англ.). 7 січня 2014. Архів оригіналу за 12 березня 2017. Процитовано 12 березня 2017.
  3. ↑ Paul Hudson (5 червня 2011). Goodwood Festival of Speed 2011: sister act. Telegraph (англ.). Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 13 березня 2017.
  4. ↑ а б Leena Gade - The First Female Engineer to Win Le Mans.(англ.) на YouTube
  5. ↑ а б в "Восемь решительных женщин": Лина Гейд. ru.motorsport.com. 8 березня 2015. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 13 березня 2017.
  6. ↑ а б Giles Richards. (28 квітня 2012). Leena Gade's long road to success as a female motorsport engineer | Sport. The Guardian (англ.). Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 13 березня 2017.
  7. ↑ Leena Gade. (7 березня 2013). Life in the Fast Lane. The Huffington Post (англ.). Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 13 березня 2017.
  8. ↑ Jim Pedley. (16 червня 2016). Le Mans To Be Leena Gade’s Swansong At Audi. Racin’ Today (англ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 14 березня 2017.
  9. ↑ Джейми Клейн. (15 квітня 2016). Легендарный инженер Audi покинет команду. ru.motorsport.com. Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 14 березня 2017.
  10. ↑ Лина Гейд стала инженером Джеймса Хинчклиффа. Autosport.com.ru. 16 січня 2018. Архів оригіналу за 5 квітня 2018. Процитовано 5 квітня 2018.
  11. ↑ Владимир Башмаков (6 липня 2018). Джеймс Хинчклифф победил в Айове. Autosport.com.ru. Архів оригіналу за 5 червня 2019. Процитовано 5 червня 2019.
  12. ↑ Marshall Pruett (2 січня 2019). Major changes ahead for Mazda Team Joest. RACER (англ.). Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  13. ↑ Иван Матушкин (15 грудня 2019). Соавтор побед Audi в Ле-Мане стала главой комиссии FIA по GT. ru.motorsport.com. Архів оригіналу за 13 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  14. ↑ а б Leena Gade. IMechE (англ.). Архів оригіналу за 15 березня 2017. Процитовано 15 березня 2017.
  15. ↑ Fiona Miller. (18 грудня 2012). Leena Gade − The first lady of endurance racing. FIA World Endurance Championship (англ.). FIA/ACO. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 15 березня 2017.
  16. ↑ Fiona Miller. (9 вересня 2013). Leena Gade appointed to FIA Commission for Women in Motorsport role. FIA World Endurance Championship. FIA/ACO. Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 15 березня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ліна_Ґейд&oldid=39307307