Перейти до вмісту

Лінійні крейсери класу «G3»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Проєкт
Назва: G-3 class battlecruisers
Заплановано: 4
Побудовано: 0
Скасовано: 4
Основні характеристики
Тип: Лінійний крейсер
Водотоннажність:
  • 48 400 т (стандартна)
  • 53 909 т (повна)
Довжина: 260,9 м
Ширина: 32,3 м
Осадка: 10,9 м
Двигуни:
  • 20 котлів
  • 4 парові турбіни
Швидкість: 32 вузли
Дальність
плавання:		 7 000 миль на швидкості 16 вузлів
Екіпаж: 1 716
Озброєння:
  • 3x3 - 406-мм гармат
  • 8x2 - 152-мм гармат
  • 6 x 120-мм гармат
  • 4x10 40-мм гармат Vickers QF 2
  • 2 x 622-мм торпедні апарати
Бронювання:
  • Пояс: 305-356 мм
  • Палуба: 76-203 мм
  • Барбети: 279-356 мм
  • Башти: 203-444 мм
  • Рубка: 203 мм
  • Перебірки: 254-305 мм

Лінійні крейсери G3 були класом лінійних крейсерів, запланованих до Королівським флотом після закінчення Першої світової війни у відповідь на програми розширення військово-морського флоту Сполучених Штатів і Японії.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Чотири кораблі цього типу були б більшими, швидшими та сильніше озброєними, ніж будь-який існуючий лінкор (хоча кілька проектованих кораблів інших держав були б більшими). G3 вважалися справжніми «швидкими лінкорам», оскільки вони були добре збалансованими конструкціями з відповідним розмірам захистом. Незважаючи на це, цей клас був офіційно позначений як «лінійний крейсер» через їхню вищу швидкість і меншу вогневу міць і броню порівняно з запланованою конструкцією лінкора класу N3. На G3 було дев'ять 406 гармат і, як очікувалося, його швидкість мала досягти 32 вузли, тоді як N3-ті мали отримати дев’ять 457 мм гармат на тій же водотоннажність за рахунок меншої швидкості.[1]

З метою обмеження площі бронювання для утримання розмірів кораблів у межах, які б дозволяли йому проходити Суецький канал, артилерію головного калібру сконцентрували у тоді нових для Королівського флоту тригарматних баштах. Крім того, вони всі були згруповані у носовій частині корабля.[2]

Замовлення та скасування

[ред. | ред. код]

Проект G3 був схвалений Комітетом Адміралтейства 12 серпня 1921 року. Замовлення були розміщені в жовтні, але були призупинені в середині листопада незабаром після початку Вашингтонської військово-морської конференції, угода за результатами якої обмежила розміри лінкорів та фактично запровадила мораторій на будівництво нових кораблів. Замовлення були скасовані в лютому 1922 року після ратифікації Вашингтонського військово-морського договору, який обмежував будівництво кораблів водотоннажністю більше 35 000 тон.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 93—95. ISBN 0-87021-817-4. OCLC 2765218.
  2. ↑ Roberts, John, January 16- (1976). British battleships of World War Two : the development and technical history of the Royal Navy's battleships and battlecruisers from 1911 to 1946. Annapolis: Naval Institute Press. с. 127. ISBN 0-87021-817-4. OCLC 2765218.
  3. ↑ Johnston, Ian (2015). Clydebank battlecruisers : forgotten photographs from John Brown's shipyard. Annapolis, Md. с. 78—79. ISBN 978-1-84832-113-7. OCLC 1117339543.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лінійні_крейсери_класу_«G3»